Ой упала зірка з неба

Ой упала зірка з неба та й розсипалася,
А дівчина позбирала, закосичилася.
Косо моя, журо моя, кучерява, дрібна,
Доглядала та й чесала гребеничком срібним.
Чесала тя гребеничком, у руті купала
Та й про доленьку гіркую не знала, не знала.
Чесала тя гребеничком, кропила росою,
А як хустков повивала, вмилася сльозою.
А як хустков повивала, серденько боліло.
Бодай моя коса пишна на сонці зотліла!
Не заплете її ненька та й чужії люди,
Бо у чужих людей волі не буде, не буде,
Бо у чужих людей воля - тяжкая робота,
А на мене, молоденьку, самота, самота.
Віддали-с те мене, ненько, та й за нелюбого,
А у нього двір багатий, а душа убога.
Віддали-с те мене, ненько, та й за корівоньки.
А я нічки не дрімала, терпнуть ми долоньки.
Не розплету я косоньки, віночка не зплету,
В чужій хаті ляжу спати на стару верету.
Ой упала зірка з неба та й розсипалася,
Коби-м була така вільна, не забарилася.
Коби-м була така вільна, зорею би впала
На подвір'я миленького, чия бути мала.

Поділитись сторінкою: