Запитую себе

Уже останнє яблуко упало із гілля
І літо, що промчалося, не згадує земля.
Чи під осіннім холодом жар серця охолов,
Що ми не відчуваємо, що поруч йшла любов?

Приспів:
Чому, чому? - запитую тебе.
Чого, чого? - запитую себе.
Чого похмурим стало наше небо
І кожне слово болем віддає.
Чому, чому? - запитую вночі.
Чого, чого? - запитую щодня.
Чого надія відпускать не хоче
Минулих літ рожевого коня.

Мої вуста забули вже, яка твоя щока,
І серце так втомилося надіяться й чекать.
Невже усе розвіється, невже усе мине,
Невже весна-чарівниця не нам крилом махне?

Приспів.

Поділитись сторінкою: