Розпросторся, душе моя

Розпросторся, душе моя, на чотири татамі,
І не кулься од нагая, і не крийся руками.
Хай у тебе є дві межі та середина – справжня,
Марно, вороже, ворожить – молода чи поважна?..

І як то сниться мені земля, на якій лиш ночую,
Як мені небеса болять, коли їх я не чую.
Як постав в очах мій край, наче стовп осіянний,
Каже, сина бери, карай, вибір для мене, коханий.

Тож просторся, душе моя, на чотири татамі,
І не кулься од нагая, і не крийся руками.
Тож просторся, душе моя, на чотири татамі,
І не кулься од нагая, і не крийся руками!

Тож просторся, душе моя!
Тож просторся, душе моя!

Поділитись сторінкою: