| |
Я іду у потоці людської безодні,
Я сьогодні чужа і далека сьогодні,
Мої ноги важкі та землі не відчувають,
Бо тепер в моїй душі щось помирає.
Мій настрій такий, що хочеться вити
І від болю не знаєш куди себе подіти
Та коли знається, що виходу немає,
Наче грім із небес, тишу голос ламає!
Приспів:
Піднімися з колін - твоє серце благає!
Ти не будеш рабом якщо не бажаєш!
Треба сили зібрати, з нуля все почати!
А хто каже: Не вийде! - Хай йде на!..
Піднімися з колін - твоє серце благає!
Ти не будеш рабом якщо не бажаєш!
Треба сили зібрати, з нуля все почати!
А хто каже: Не вийде! - Хай йде!..
Так, людська природа підла,
Жорстока, лиха, лукавством багата,
Та, що калічить найбільше душу й тіло -
Це друзів підстава, це зрада!
Та час рани гоїть, всі грані стирає
І вся моя злість кудись пропадає,
Бо хто сильний духом, той не тікає,
І доля жорстока нас не зламає!
Приспів. (2)
Як тільки відкриваю я свої-мої очі,
Цей голос долинає до мене щоночі!
Як тільки закриваю я свої-мої очі,
Цей голос приходить до мене щоночі!
Як тільки відкриваю я свої-мої очі,
Цей голос, мабуть, щось від мене хоче!
Як тільки закриваю я свої-мої очі,
Цей голос, цей голос!
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
