Сон

Промайнув, пролетів мій сон
Та залишив слід сонця від вікон до вікон.
З цього сліду смішний барон
Витинається мляво до стелі оселі.
Він крізь пальці снує, в очі зазирає,
Все у нього є, та мене немає.

Я завмер, як розкрився він,
Скелі темні похмурі очікують бурі,
Море б'ється в агонії,
Не вода в тому морі - важкі сльози солоні.

Потрапля сльоза на шкіру -
Почуття довіри,
А поглянеш йому в очі -
Зла потвора ночі...

Поділитись сторінкою: