Життя... це море

Життя... це море,
Пространь глибока,
В якій кінчає багато пливучих.
Моє серце
Не боязливе,
Я не боюся тих вод ревучих.

Ломлять ми хвилі,
Несуть ми струми,
Бурі шалені дощі зсилають,
Хоч мене ріжуть
Вітри великі,
Не піддаюся, а ще існую.

В ранню годину боюся тіней
Моїх минулих літ,
Спогадів темних,
Немов із ночі, немов у сні,
хоч сподіюсь, і хоч стараюсь.
Чим більше пробую,
Тим більше падаю
І тим сильніші руки,
Які тягнуть вниз.

Може дівчина
Грудей шовкових,
Яка до мене руки простягає
Подує вітру
В мої вітрила
У нову пристань,
У інші води...

Життя... це море...

Поділитись сторінкою: