Та й заплачеш, файна любко

Та й заплачеш, файна любко,
Заплачеш, заплачеш,
Та як мене на цісарськім
Конику зобачиш.

Ой, не буду, мій миленький,
Не буду, не буду,
Ти - за гору, я - за другу,
За тебе забуду.

А як зачав молод-хлопець
За горб заникати,
Зачали го дівчиноньку
Водов відливати.

Ой, вернися, козаченьку,
Дівчина вмирає,
Треба коня натискати,
Щоб її застатити.

Та як прийшов молод-хлопець
Перед нову браму,
Впорядили дівчиноньку
На тисову лаву.

Та як ввійшов молод-хлопець
Та й став на порозі,
Облилиго по личеньку
Дрібнії сльози:

"Ніжки ж мої, ручки ж мої,
Чом ми си зложили?
Як я їхав на Вкраїну, |
А ви ще робили."      | (2)

Поділитись сторінкою: