Кирило Студинський

Біографія

Студинський Кирило Йосипович (*4 жовтня 1868, Кип'ячці — †1941) — Літературознавець і громадський діяч, член ВУАН. У 1923—1932 рр.- голова НТШ у Львові. У жовтні 1939 р. був головою Народних зборів Західної України, а в 1940 р.- депутат Верховної Ради УРСР. Врятував багатьох українців від репресій. Примусово вивезений зі Львова совєтами, загинув за невідомих обставин.

Студинський Кирило (4. 10. 1868 — 1941), літературознавець і громадський діяч, народився у с. Кип'ячці Тернопільського пов. у священичій родині; д. чд. НТШ (з 1899) і ВУАН (з 1929, з якої виключенй 1934 "за контррев. діяльність", 1939 відновлений у членстві). Вчився у Львівському й Віденському (учень В. Яґіча) унтах; після студій на досл. праці в Берлінському Університеті (під керівництвом А. Брюкнера); 1897 — 99 доцент Краківського університету, 1900 — 18 і 1939 — 41 проф. Львівського Унту (1939 — 41 — його проректор). Один з керівних чл. Христ.-Суспільної Партії та співред. її органу "Руслам", 1905 — 14 чл.. Крайової Шкільної Ради; під час поль.укр. війни 1919 — 20 інтернований у Баранові й Домб'ю; 1916 — 20 гол. Учительської Громади, 1921 — 22 — гол. Укр. Нац. Ради. Діяч НТШ: довголітній дир. Філол. Секції і (1923 — 32) гол. НТШ (встановив близькі зв'язки з ВУАН у Києві, однак, захопившися розвитком науки в УРСР у 1920-их pp., некритично поставився до політики сов. влади). Під час першої сов. окупації Зах. України був 1939 гол. т. зв. Народних Зборів Зах. України, 1940 — депутатом Верховної Ради УРСР; на цих постах врятував своїми клопотаннями багатьох українців від сов. репресій. Під час евакуації сов. війська зі Львова у червні 1941 примусово вивезений і помер за не з'ясованих обставин.

С. автор понад 500 праць гол. з літературознавства, в яких застосовував здебільша соціологічну і порівняльну методи, зокрема у працях з полемічної літератури: "Пересторога" (1895), "Пам'ятки полемічного письменства кін. XVI і поч. XVII в." (1900), "Pierwszy występ literacki Pocieja" (1902), "Антіґрафе, полемічний твір М. Смотрицького" (1925) та ін.; з культ.-літ. руху в Галичині: ("Geneza poetycznych utworów Markiana Szaszkiewicza" (1896, укр. переклад 1910), "Кореспонденція Я. Головацького" (2 т., 1905 — 09), "Копітар і Зубрицький" (1918), "Матеріали до історії культ. життя в Галичині в 1795 — 1857 pp." (1920) та ін.; з фолкльору: "Лірники" (1894); про зв'язки Галичини з Наддніпрянщиною: "До історії взаємин Галичини з Україною" (1906), "З листів П. Куліша до Ом. Партицького" (1908) й ін.; з укр. літератури 19 ст.: "Котляревський і Артемовський" (1901), "Літ. замітки" (1901), "В пятьдесятилітє смерти Т. Шевченка" (1911) та ін.; про укр.-поль. взаємини: "Поль. конспірації серед руських питомців і духовенства в Галичині в роках 1831 — 1848" (1908), "Листи мін. Флоріяна Земялковського до єп. Івана Ступницького" (1908) й ін. С. автор поезій та оп., які містив в укр. журн. і пресі під псевд. К. Вікторин, І. Лаврін, К. Зорян й ін.

......