Самійло Величко

Самійло Величко (*близько 1670 - після 1728) — український козацько-старшинський літописець. ...

Перейти до списку пісень >>

Народився: 1670
Місце народження: на Полтавщині

Біографія

Величко Самійло (1670 ― п. не раніше 1728), видатний коз.літописець; вчився в Київ.Академії, володів лат., нім. і поль. мовами. В. служив при ген. писарі В. Кочубеї, бл. 1704 перейшов до Ген.Канцелярії, 1708 звільнений зі служби, пізніше жив у Диканьці, провадячи літ. й учительську працю. В. переклав на укр.мову нім.зб. "Космографія". Гол.твір В. "Сказаніе о войнђ козацкой зъ поляками чрезъ Зђновія Богдана Хмельніцкого..." починається 1620 і доводить опис подій до 1700; це перший систематичний виклад історії коз.держави. Автор використав тогочасні укр., поль. і нім. джерела, цитує багато документів. Мова літопису ― укр.книжна 18 в. з виразними нар.елементами, стиль красномовний, ідейна основа ― високо патріотична; В. зворушливо описує добу руїни, козаків вважає справедливими оборонцями України, а Хмельницького величає другим Мойсеєм.

Літопис В. видала Київ.Археографічна Комісія: "Летопись событий в Юго-Западной России в 17 в.", І–ІУ. 1848–64.

Літ.: Дорошенко Д. Огляд укр.історіографії. Прага 1923; Иконников В. Опыт русской историографии, ІІ, 2. К. 1908.

І.Б. (Енц.укр-ва:)

Величко Самійло Васильович (р.н. невід. – п. не раніше 1728) ― укр.козацький літописець, автор опису істор.подій на Україні 1648–1700 і 1720–23 ("Летопись событий в Юго-Западной России в ХУІІ веке", т. 1–4, 1848–64). Насичений фактичними даними, твір В. ― цінне джерело з історії України 2-ої пол. 17 ст. (Укр.рад.енц.сл.:)

Величко Самійло Васильович (н. бл. 1670 ― п. після 1728) ― укр.козац.старшинський літописець. Головна праця В. – "Летопись событий в Юго-Западной России в ХУІІ веке", т. 1–4. К., 1848–64), в якій відобразились осн. риси ідеології укр.феод.-старшинської верхівки. Літопис охоплює істор. події на Україні 2-ої пол. 17 – поч. 18 ст.

Шевченко міг ознайомитися з цим твором у рукописі ще до заслання в Москві через О. Бодянського або в Києві ― через М. Костомарова. Перебуваючи на засланні, він просив М. Іванишева й О. Бодянського (двічі) надіслати йому перші 2 томи літопису (вид. 1848 і 1851). Одержав Ш. книжки, які передав О. Бодянський, 1859 в Москві від М. Савичева (запис у "Щоденнику" 20.ІІІ.1858). 3-й том надіслав йому 1859 М.О. Максимович. В Ін-ті л-ри АН УРСР ім. Т.Г.Шевченка зберігається 2-й том літопису В. з автографом Ш.

Питання про вплив літопису В. на деякі мотиви істор.поезій Ш. є дискусійним. (Шевч.сл.:)

Величко Самійло (Самоїл) Васильович (1670, Полтавщина – після 1728) – укр.історіограф і письменник. Нар. в козацькій сім'ї. Вчився в Києво-Могилянській академії. Був канцеляристом у ген.військ.писаря, потім ген.судді В. Кочубея, Служив у військ.канцелярії.

В 1708 усунутий І. Мазепою з посади. Після Полтавської битви жив у маєтках Кочубеїв у с. Диканьці, а згодом у с. Жуках під Полтавою.

Автор літопису, який охоплює події на Україні 1648–1700. Літопис, очевидно не завершено. Перший том має назву "Сказаніе о войнђ козацкой зъ поляками чрезъ Зђновія Богдана Хмельніцкого... в осмі літех точившойся" і описує події 1648–59, другий (події 1660–86) і третій (події 1687–1700) томи наз. "Повіствованія літописная о малоросійских і иних отчасти поведеніях собранная и зде описанная" , четвертий том становлять документи 17 ст. (упорядковані видавцями).

Для написання твору В. користувався різними джерелами: нар.переказами, ін.козацькими літописами, творами іноз.істориків, архівними документами, листами, реєстрами тощо. Автентичність численних документів, наведених у літописі, істориками не заперечується; частина з них відома й з ін.джерел.

Центр.образом у літописі виступає Б.Хмельницький. Автор схвалює акт возз'єднання України з Росією, засуджує міжусобні війни у 2-ій пол. 17 ст. і агресивну політику польс.шляхти щодо України, негативно характеризує тих діячів, що зрадили союз з Росією.

Водночас В. обстоює права і вольності коз.старшини, вороже ставиться до антифеод.нар.рухів.

Твір написано емоційно, образною тогочасною літ.мовою з використанням нар.лексики і фразеології.

Літопис є видатною пам'яткою укр.мемуарно-істор.прози 1-ої третини 18 ст., цінним джерелом історіїУкраїни 17 ст.

В. належить також велика праця "Космографія", яку він, уже сліпий, продиктував 1728. На думку деяких істориків, В. написав лише передмову до цієї праці.

Тв.: Летопись событий в Юго-Западной России в ХУІІ-м веке, т. 1–4. К., 1848–64; Сказаніє о войнђ козацкой з полякамі. К., 1926; Літопис Самійла Величка (Уривки). В кн.: Укр.л-ра ХУІІІ ст. К., 1983.

Літ.: Багалій Д. Нарис укр.історіографії. Джерелознавство, в. 2. К., 1925; Марченко М.І. Укр.історіографія (з давніх часів до середини ХІХ ст.). К., 1959; Дзира Я.І. Творчість Шевченка і літопис Величка. "Вітчизна", 1962, № 5.

О.В. Мишанич. (Укр.літ.енц.:)