Марко Кропивницький

Видатний український письменник, драматург, театральний актор. З ім'ям М. Кропивницького пов'язані створення українського професійного театру й наступний етап розвитку реалістичної драматургії.

Перейти до списку пісень >>

Дати життя: 07.05.1840 - 21.04.1910
Місце народження: с. Бежбайраки на Херсонщині

Біографія

Освіту здобував то у приватній школі шляхтича Рудковського, то в Єлисаветградському училищі. Нормальне навчання отримав лише у Бобринецькій повітовій школі, яку закінчив із похвальним листом. Музики його навчала мати, розучувала з ним вокальні партії. Брав участь в аматорському гуртку, в якому ставили п'єси українських і російських драматургів.

До гімназії в Києві не потрапив, повернувся до Бобринця і вступив на службу до повітового суду.

З 1862 р. відвідував заняття на юридичному факультеті Київського університету як вільний слухач. Під враженням однієї вистави у київському театрі написав п'єсу "Микита Старостенко", що пізніше зазнала численних ґрунтовних авторських доробок.

Не завершивши з різних причин освіти, поповнював свої знання самостійно, особливо з переїздом до Єлисаветграда, куди у 1865 р. було переведено повіт, і де були бібліотеки. Там він і І. Тобілевич "знайомились потроху з Смайльсом, Робертом Оуеном, Джоном-Стюартом Міллем, Спенсером, Молешоттом і іншими; читали дещо і із Шекспіра, Байрона, Гете, Гейне, Дюма, Жорж Занд, Теккерея". На казенній службі не просувався, а часто зовсім втрачав заробіток через захоплення мистецтвом та участь в аматорських виставах.

З 1871р. професіональний актор трупи графів Моркових (Одеса). Протягом десяти років роботи в російських театральних трупах набув сценічного досвіду, оволодів законами театрального мистецтва, виробив власні творчі принципи, розуміння місця театру в житті суспільства.

У 1872р. в одеській газеті "Новороссийский телеграф" було опубліковано водевілі М. Кропивницького "Помирились" і "За сиротою і бог з калитою, або ж Несподіване сватання".

З 1875 р. як актор і режисер театру товариства "Руська бесіда" гастролював у Галичині, доклав зусиль до змін у репертуарі й художньому стилі театру та наближенні його до реалізму й народності.

Після скасування (1881) заборони українського театру (хоча ще залишились численні обмеження й застереження) співробітничав з українськими трупами у Києві, Харкові, Одесі. У 1882 р. організував свою трупу, яка через рік злилася з трупою М. Старицького, де Кропивницький став провідним режисером. На сцені Українського професійного театру виступали, визначаючи творче обличчя Кропивницького, М. Заньковецька, М. Садовський, М. Садовська-Барілотті, Г. Затиркевич-Карпинська, П. Саксаганський, І. Карпенко-Карий. Виставляючи твори І. Котляревського, Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ'яненка і власні, видатні митці утверджували принципи народності й реалізму.

В 1882 р. у Києві вийшла збірка творів М. Кропивницького, в яку увійшли п'єси "Дай серцю волю, заведе в неволю", "Глитай, або ж Павук" та "Невольник".

Твори: "Помирились" (1869), "За сиротою і бог з калитою, або ж Несподіване сватання" (1871), "Актор Синиця" (1871) – переробка водевілю Д. Ленського "Лев Гурич Синичкін", "Пошились у дурні" (1875), "По ревізії" (1882), "Лихо не кожному лихо — іншому й талан" (1882), "Вуси" (1885) — за оповіданням О. Стороженка, "Беспочвенники" (1878, остаточна редакція — 1898), "Доки сонце зійде, роса очі виїсть" (1882), "Де зерно, там і полова" ("Дві сім'ї") (1888), "Зайдиголова" (1889), "Олеся" (1891), "Перед волею" (1899), "Розгардіяш" (1906), "Конон Блискавиченко", 1902, "Скрутна доба", 1906, "Старі сучки й молоді парості", 1908, "Зерно і полова", 1910, "Чмир" (1890), "На руїнах" (1900), "Супротивні течії" (1900), "Мамаша" (1903), "Старі сучки й молоді парості", водевіль "Дійшов до розуму" (1909), "Голомозий" (1908), "Лихо не кожному лихо...", "Страчена сила", 1903; "Зерно і полова", 1910, а також інсценізації та переробки відомих літературних творів ("Невольник" за Шевченком, "Вій" і "Пропавша грамота" за Гоголем, "Вергілійова Енеїда", "Чайковський, або Олексій Попович" за Гребінкою, "Підгоряни" за Гушалевичем, "Вуси" за Стороженком, "Хоть з мосту та в воду головою" за Мольєровим "Жоржем Данденом"). Написав більше сорока п'єс різних жанрів, включаючи переробки та інсценізації, перекладав Шекспіра, деякі твори російської драматургії.

В останні роки життя в зв'язку з погіршення стану здоров'я оселився на хуторі Затишок, часто виїжджав брати участь у спектаклях, продовжував писати п'єси, намагаючись порушувати найзлободенніші, найгостріші теми тогочасного життя. Дбав про організацію школи для селян та їхніх дітей, створив дві дитячі п'єси за мотивами народних казок ("Івасик-Телесик", "По щучому велінню"), та працював над їх постановкою в себе на хуторі.

Джерело: http://www.ukrlit.vn.ua/biography/kropivnitsky.html