Іван Кравченко-Крюковський

"Я був кріпостний Крюковського пана. Ото-ж по пану Крюковським і прозиваюсь. С трьох літ мене взято до двора і був я при паничу. До десяти год я був видющій... Підріс мій панич, ― оддали єго у Гадяч ув училище і мене з ним оддали; одвезлы мене з нимъ у Гадяч. Обіжа мене панич..." [Так знущався панич над хлопцем ― див. далі розповідь ― що той тяжко захворів на очі і втратив зір. А потім, вже сліпого, в криниці топив ― так люди вирятували.]

..."отдали мене в Гапонівку до сліпого, до Івана, таки Кравченка; і він Іван Кравченко і я Іван Кравченко. Він ше й Касьяном прозиваєтьця. Узяв він мене на три годи, за півтора году вивчив грать. (Отривок)"

― Мартинович Порфирій: "Украиньськи записи Порфирія Мартиновича". Кіевъ. 1906. 317с.

Перейти до списку пісень >>

Дати життя: 1815 - 1885
Місце народження: Лохвиця, Полтавщина

Біографія

uk.wikipedia.org/wiki/Кравченко-Крюковський_Іван

Іван Григорович Кравченко-Крюковський (1815 - 1885) — кобзар

Народився на Полтавщині, на околиці міста Лохвиця. Батьки були кріпаками поміщика Крюковського, тож співця й прозивали за прізвищем пана. Осліп, маючи 10 літ від роду. Кобзарського мистецтва навчався в панотців Івана Кравченка-Касьяна та Гаврила Вовка а також у Клима Губи. У Кравченка-Крюковського теж були учні. Найвідоміший – Микола Дубина з Решетилівки на Полтавщині. З бандурою Іван Григорович обійшов усю Лівобережну Україну. Сучасники називали його великим кобзарем та кобзарським гетьманом. А дослідники народної творчості В. Горленко й О. Сластіон як виконавця історичних пісень і дум ставили вище навіть за Остапа Вересая. Та й сам Вересай був такої ж думки.

Виконував думи: "Втеча трьох братів з Азова", "Олексій Попович", "Федір Безрідний-Бездольний", "Три брати Самарські", "Сокіл і соколя", "Проводи козака", "Сестра і брат", "Вдова і три сини", "Самійло Кішка".

Помер у 1885 році.

Джерела: Мішалов, В. і М. Українські кобзарі-бандуристи – Сідней, Австралія, 1986 - 106с.