Василь Костянтинович Ємець

Кобзар
бандурист-віртуоз, бандурний майстер, історик, письменник, педагог

Перейти до списку пісень >>

Дати життя: 15.12.1890 - 06.01.1982
Місце народження: с. Жаборівці, тепер смт Шарівка Богодухівського р-ну Харківської обл.

Біографія

Ємець Василь Костьович народився 15 грудня 1890 р. в с. Жаборівці на Харківщині в козацькій родині. Помер 6 січня 1982 р. в Лос-Анджелесі, США.

Музичні здібності, любов до української пісні передалися Василю від батька й матері. У їхній родинній оселі навіть стояв фонограф, на якому записували пісні. Хлопець виростав серед народних мелодій, особливо його захоплювала гра сліпих кобзарів. Навчаючись у старших класах гімназії, він на власноруч зароблені гроші купив собі бандуру.

Учень кобзаря І.Кучеренка-Кучугури.

Перший його публічний виступ відбувся 6 грудня 1911 року в Охтирці (тепер Сумська область). Цей виступ мав надзвичайний резонанс і ледь не завершився виключенням Василя з гімназії, бо він співав "Розриту могилу" Тараса Шевченка. Від виключення з Охтирської гімназії Василя Ємця врятувало те, що на вчительську раду, де розглядався цей "скандальний інцидент", він представив "Кобзаря" Т.Шевченка – з позначкою "Дозволено цензурою".

В 1911 році Василь Ємець поступає до Харківського університету на природничий відділ фізико-математичного факультету. У вільний від навчань час навчає гри на бандурі студентів та виступає у харківському кінотеатрі "Зєркало жізні" у перервах між фільмами.

Влітку 1913 року на запрошення Миколи Богуславського прибув до Катеринодару, де організовував "Першу кубанську кобзарську школу".

1914 - після участі в демонстрації проти заборони вшанування пам'яті Тараса Шевченка змушений був виїхати з України до Москви, де продовжив навчання в місцевому університеті.

Виступив восени 1914 року на Всеслов'янському концерті в Москві. Російська преса відзначила високу майстерність його гри.

В 1916 році відбувся дебют Василя Ємця у Великому імператорському театрі. Після цього найбільша на той час московська газета "Русскоє слово" назвала Ємця віртуозом.

Закінчивши університет 1917 року, він повернувся в Україну (на Чернігівщину). 1917-1918 - вчителював у м. Сосниці (тепер Чернігівська область).

Січень 1918 р. - у складі Бойового куреня військового міністерства УНР брав участь в обороні Києва від червоних військ Михайла Муравйова. Березень-квітень 1918 р. - служив у полку ім. гетьмана Петра Дорошенка Першої козацької синьої дивізії УНР

У 1918 році за сприяння великого прихильника кобзарства гетьмана Павла Скоропадського організував Кобзарський хор, пізніше названий Першою державною капелою бандуристів. 3 листопада 1918 року в Києві в театрі Берґоньє (тепер театр ім. Лесі Українки) відбувся перший прилюдний концерт Кобзарського хору. Потім були виступи в Українському робітничому домі, Купецькому зібранні, "Молодому театрі" Леся Курбаса.

1919 - виступав з концертами на фронтах громадянської війни.

1920 року емігрує до Чехословаччини. Виступає в таборах для інтернованих українців, пізніше - по різних містах Чехії, граючи тепер уже не тільки для своїх земляків. Щоб надолужити брак фахової музичної освіти, бандурист незабаром вступає до Празької, а згодом - до Берлінської консерваторії.

1923 - у видавництві "Українське слово" (Берлін) видав свою розвідку "Кобза та кобзарі" з бібліографічним додатком З.Кузелі (репринтне перевидання - видавницво "Музична Україна", 1993, Київ). У ній, зокрема, подані цікаві відомості про козаків-кобзарів Кубані. Це найвідоміша, але не єдина його публікація - загалом їх понад 20 (деякі - іноземними мовами). Писав і музичні композиції ("Передзвони", "Над Дніпром", "Про Крути", "З кримських гір" тощо).

На еміграції зорганізував школу гри на бандурі (1923) та другу капелу бандуристів (1924).

1934 року Василь Ємець переселився до Франції і на довгий час зупинився в Парижі, де також не занедбував своєї бандурної справи, брав участь у концертах французьких музичних товариств або по приватних домівках, улаштовуваних Федерацією французьких артистів.

1937 - переїхав до США. Багато концертує по всіх великих містах.

1938 року одружився. Про цей період його життя відомо дуже мало. Грає, пише, організовує, вчить і робить бандури. Власними руками змайстрував так звану "подвійну бандуру" на 62 струни. Згодом визнані професіонали не вірили, що таку бандуру міг зробити аматор.

На своїй бандурі виконував твори Бетховена, Моцарта, Шопена і мріяв поставити її поруч арфи, скрипки, піаніно.

Василя Ємця називали "кобзарем у фраку".

---

Василь Костянтинович Ємець народився в талановитого батька-слюсара та електрика Шарівського винокурного заводу Л.Кеніга, який власноруч сконструював фонограф і записував пісні місцевих кобзарів. Навчався в народній школі Шарівки, в Охтирській гімназії. Вчився у кобзарів.

Перший публічний виступ з бандурою-6 грудня 1911 року в полковому місті українського слобідського козацтва Охтирці. В його репертурарі було сотні українських народних пісень та дум,релігійні кантати,твори композиторвів-класиків. Створив ряд композицій для бандури,серед яких: "Про Крути", "В горах України", "Передзвони", "Дума про Велику Руїну"...

Автор десятків статей про бандуру та історію кобзарського мистецтва, виданих українською, англійською, французькою, чеською мовами. Автор книги:"Кобза і кобзарі"(1993), виданої посмертно в Києві. Помер в США. Похований в Лос-Анджелесі.

1. Водограй (гість) 10.02.2007 23:16     У 1918 р.,після повалення Гетьманату, Василь Ємець мусив виїхати з Києва, за наказом члена Директорії Андрія Макаренка. Як повідомляє сам бандурист, "нічого з собою, крім бандури, не взяв".	0/0