Зоя Гайдай

Зоя Михайлівна Гайдай — українська оперна співачка (сопрано), народна артистка УРСР (1940 рік).

Перейти до списку пісень >>

Дати життя: 01.06.1902 - 21.04.1965

Біографія

Зоя Гайдай народилася 1 червня 1902 року в Тамбові у сім'ї відомого фольклориста та хорового диригента Михайла Гайдая. У віці шести років родина переїхала жити в Житомирі, де і минули дитинство та юність Зої. Змалечку мріяла стати співачкою.

Завдяки Віктору Косенко (викладачу музичного училища), який часто гостював у домі Гайдаїв, дівчинку віддали до музичного училища (фортепіано). Грала Зоя чудово, могла б стати видатною піаністкою, однак вирішила бути оперною співачкою. Спершу Зоя навчалася у Житомирській Маріїнській гімназії, а згодом, впродовж 1923 р. - 1927 р., – у Київському Музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка у відомої викладачки Олени Муравйової. Будучи студенткою Гайдай виступала з концертами, її голос часто звучав на радіо, тоді її вперше назвали "сонячним сопрано".

1928 р. Зоя (на запрошення від Київського театру опери та балету) дебютувала в опері Пуччіні "Турандот" (партія рабині Ліу). Згодом її репертуар розширився такими партіями, як Тетяна ("Євгеній Онєгін"), Маргарита ("Фауст"), Мікаела ("Кармен"), Панночка ("Майська ніч"), Оксана ("Ніч під Різдво"), Батерфляй ("Чіо-Чіо-сан")...

У 1930 р. - 1934 р. Зоя Гайдай працювала в Харківському театрі опери та балету. Згодом стала примою Київського театру опери та балету, в якому співачка пропрацювала 20 років, а також познайомилася із своїм майбутнім чоловіком - Миколою Платоновим. У 1935 р. Зоя та Микола одружилися та замешкали разом із матір'ю і сестрою співачки. Молоде подружжя було щасливе в шлюбі та успішне на сцені. Прем'єра опери Планкета "Корневільські дзвони" – для Зої і Миколи стала тріумфом (21 червня 1941 рік).

У період німецько-радянської війни трупу Київського оперного театру евакуювали до Уфи, звідти співаки їздили з виступами до бійців Південного та Південно-Західного фронтів, моряків Тихоокеанського флоту, загалом дали понад 500 концертів.

Подружжя повернулося до Києва по закінченню війни. 1946 р. Зоя з гастролями поїхала у Канаду, а далі - у США. Разом з Іваном Паторжинським вони підкорили сцени Чикаго, Нью-Йорка, Вашингтона. На їхню честь організували урочисту зустріч, де Зою та Івана вітала голлівудська богема.

У 1950 р. після болісного, кількарічного розставання, Зоя та Микола офіційно розлучилися, Микола перебрався до Росії та вдруге одружився. Залишившись самою, Зоя поринула з головою у роботу: грала в спектаклях, давала чимало концертів. Її репертуар складався з українських пісень, романсів, творів зарубіжних митців. Зоя окрім рідної мови, володіла ще італійською, німецькою, французькою, іноді навіть співала китайською.

У 1947 р. — 1965 р. Зоя викладала в Київській консерваторії (нині Національна музична академія імені Петра Чайковського), з 1963 р. - професорка. Серед вихованців Гайдай — Людмила Божко, Ганна Колесник-Ратушна.

Зоя була дуже сильною та вольовою особистістю: у часи переслідування церкви вона часто ходила до київського Володимирського собору, щоби послухати митрополичий хор під керівництвом свого батька. Чиновники сприймали це вороже, але нічого не могли вдіяти проти народної артистки.

А тоді – онкологія... Курс променевої терапії не допоміг, Зоя проживала довгі сповнені болю і страждань дні, але співачка не збайдужіла до життя.

Земний шлях Зої Гайдай завершився 21 квітня 1965 року. Тисячі шанувальників прийшли провести її в останню путь. Поховали Зою Михайлівну в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 43). У 1967 році на могилі встановлено гранітний надгробок (скульптор Петро Остапенко, архітектор Валентина Шевченко) та меморіальні дошки.

Основні партії Зої Гайдай:

• Оксана ("Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського);
• Наталка, Марильця, Оксана ("Наталка Полтавка", "Тарас Бульба", "Різдвяна ніч" М. Лисенка);
• Марина ("Дума Чорноморська" Б. Яновського);
• Ксенія ("Розлом" В. Фемеліді);
• Гелена ("Богдан Хмельницький" К. Данькевича);
• Ганна ("Наймичка" М. Вериківського);
• Шевцова ("Молода гвардія" Ю. Мейтуса, перше виконання);
• Наталя ("Тихий Дон" І. Дзержинського);
• Тетяна ("Євгеній Онєгін" П. Чайковського);
• Антоніда ("Іван Сусанін" М. Глінки);
• Тамара ("Демон" А. Рубінштейна);
• Етері ("Абесалом і Етері" З. Паліашвілі);
• Маженка ("Продана наречена" Б. Сметани).