Мирослава Дуфанець

Автор віршів, пісень та музики на різну тематику. Невелика кількість віршів була надрукована в регіональних газетах, пісні на релігійну тематику виконуються в місцевому Храмі. Пише сценарії для проведення місцевих святкувань на яких читає власні твори.

Перейти до списку пісень >>

Народилась: 11.09.1955
Місце народження: Тернопільська обл. Тернопільський р-н., с. Смиківці

Біографія

Мирослава Дуфанець (Козуб) – народилась 11 вересня 1955р. в с. Смиківці, Тернопільського району в сімї Євгена та Михайлини Козуб. В сімї було четверо дітей Марія (найстарша), Мирослава, Євгенія та наймолодший син Богдан. Батько Євген Козуб (1931 – 1978р.) працюючи на залізниці був досить талановитою людиною походив з родини музикантів – вмів грати на багатьох музичних інструментах (скрипка, труба, баян). Дід Мирослави Антон Козуб не маючи музичної освіти володів бездоганним музичним слухом і був засновником та керівником аматорського гурту "Троїсті музики" в який входили його сини – Євген Козуб (баян), Ярослав Козуб (скрипка), Мирослав Козуб (бубни). До гурту також запрошували талановитих односельців які по мірі можливості його доповнювали. Мати Мирослави Дуфанець – Михайлина Козуб (1932 р.н.) походить з родини Бутковських володіє чудовим голосом (сопрано), знає безліч народних пісень та казок на яких були виховані її діти, онуки, та правнуки. Ще в ранньому дитинстві Мирослава мала змогу перейняти ази музики, співу та мистецтва у своїх рідних та близьких людей. Часті репетиції діда Антона з синами закарбувалися в пам'яті Мирослави назавжди, як і мамин голос який заповнював усю хату і виливався на подвір'я приємно вражаючи дитячу душу. Все що робила мати Мирослави – робила з піснею хоч життя було нелегким з чотирма дітьми. Мабуть саме мати привила юній Мирославі любов до поезії, співу та мистецтва. Маючи непогану дошкільну підготовку Мирослава успішно закінчує Смиковецьку восьмирічну школу, згодом продовжує своє навчання в середній школі № 11 м. Тернопіль. В цей період починає писати вірші. Після закінчення середньої школи поступала у Теребовлянське училище культури, але не пройшла по конкурсу та продовжила навчання в бухгалтерській школі м. Тернополя. Освоївши спеціальність бухгалтера почала трудову діяльність в колгоспі "Заповіт Ілліча" на посаді бухгалтера машинно-тракторного парку. Працюючи в колгоспі продовжує заочно навчатись у Копиченецькому технікумі бухгалтерського обліку пише вірші, пісні та мелодії до них. Маючи чудовий перший голос як і її мати співає в дівочому вокальному ансамблі (дуетом з молодшою сестрою Євгенією) згодом продовжую співати в аматорському хорі с. Смиківці якому присвоюють статус народного хору. У 1977році Мирослава виходить заміж за Євгена Дуфанця (інженер, перший фермер в с. Смиківці, юрист та адвокат).

Народжує і виховує разом з чоловіком двох дітей – старшого сина Віталія та молодшого Петра. Після розпаду Радянського союзу та здобуттям Україною незалежності продовжує працювати на фермерському господарстві чоловіка Євгена Дуфанця. Під час чергової економічної кризи у 1999р. їде закордон в Італію як і тисячі інших жінок на заробітки і там не залишає її пісня і поезія. Після повернення на Батьківщину продовжує писати вірші, співає в церковному хорі, стає членом місцевої організації "Просвіта", бере активну участь в організації концертів, вечорів та інших культурно масових дійств рідного села.