Алла Загинайко

авторське подання

Біографія

Алла Загинайко: "Сила і краса мистецтва — та дорога, що веде людей до храму душі"

Це нині вона — актриса театру та кіно, співачка, теле- та радіоведуча, магістр театрального мистецтва. А де ті витоки, те золоте зерно, закладене у серце, перш ніж проросло?

Алла Загинайко родом з благодатної Дніпропетровщини. Мрія — стати артисткою — зродилася в дитинстві, і була, вочевидь, достатньо сильною,аби здійснитися. З першої спроби Алла стала студенткою Дніпропетровського театрального училища. Під час навчання пізнала на собі, що ж то таке — справжнє акторське життя. Зрозуміла один дуже важливий закон мистецтва: що б у твоєму житті не сталося, ти повинен виходити на сцену і "священно діяти, або ж іти геть". Саме цього навчав педагог з акторської майстерности Володимир Божко. Минули роки, та Алла з великою вдячністю згадує й інших своїх вчителів: директора Миколу Михайловича Карпенка, викладача сценічної мови Ларису Малишенко.

Алла вперто гризла граніт науки, навіть попри труднощі. Адже потрібно було опанувати чимало різних предметів: хореографію, народні, класичні, бальні танці, історію театру, вокал, музичну грамоту, сценічну мову... Не вистачало часу. Навіть у вихідні доводилося бувати на репетиціях. Хотілося більше знати і вміти. Проте плоди навчання давалися взнаки... під час прослуховування в театрах. Скрізь, де "прослуховувалась" Алла Загинайко, її запрошували на роботу. Але актриса зупинила вибір на Чернівецькому музично-драматичному театрі імени Ольги Кобилянської, де їй сказали: "Ми вас беремо і відразу запрошуємо грати у виставах "Як загинув Гуска", "Зачарована фея", "Українські вечорниці". Почувалася на сьомому небі від щастя. Адже цей театр мав гарну славу не тільки в Україні.

Загалом зіграла понад 20 ролей (не всі вони були головними, але однаково відповідальними і пам'ятними). Особливо — вистави "Вірне кохання та пан начальник" Сидора Воробкевича, "Шельменко-денщик" Г. Квітки-Основ'яненка, "Зимовий вечір" Михайла Старицького, "Як наші діди парубкували" В. Канівця, "Пошилися в дурні" М. Кропивницького.

Алла Загинайко, проте, — особистість багатогранна. Одного дня театру їй стало замало. Виник задум: писати. На ту пору знала багато про творче життя провідних українських акторів. Спробувала себе в журналістиці на сторінках газети "Молодий буковинець", опублікувавши інтерв'ю з талановитою акторкою і співачкою Аллою Наталушко. Журналістський творчий прояв теж не був випадковим: ще в школі писала замітки, нариси до районної газети.

Згодом доля зробила крутий поворот і Алла Загинайко переїхала до Києва. Почала працювати на каналі "Культура" Національного радіо України. Створила авторську програму "Моя любов — Україна". Здебільшого це були прямі ефіри. Світлі спомини у серці Алли залишили зустрічі з академіком, поетом, Героєм України Борисом Олійником, зовсім юною і багатогранною співачкою, нині студенткою Львівської консерваторії Аллою Горинь, знаною письменницею Галиною Тарасюк, народними артистами України Ларисою Кадировою та Фемієм Мустафаєвим, Остапом Гавришем, а також сімейним дуетом Ольгою Кашул та Дмитром Хомою, Василем Данилюком, гуртом "Українські вечорниці"...

У столиці Алла Загинайко здобула вищу освіту, закінчивши Київський національний університет культури і мистецтв.

Ще одна грань обдаровання Алли Загинайко — пісня. Полюбила співи також з дитинства. Як квітучий сад неможливо уявити без птаства, так і всю Україну, кожне містечко, селище чи навіть маленький хутір неможливо уявити без української пісні. Ми, українці, співаємо і в радості, і в журбі. Може, це ще й тому, що, за давньою легендою, Бог подарував маленькій дівчинці, яку звали Україна, — пісню. А пісня — то душа народу. Фірмовий рецепт від Алли Загинайко: хочете жити довго і щасливо? Співайте!!! Не обов'язково мати слух і голос. Лікарі кажуть, що під час співу організм продукує особливі хімічні речовини, завдяки яким людина відчуває спокій і радість. Спів чудово зміцнює імунітет. Тож і Алла заспівала. І нині співпрацює з поетами Галиною Тарасюк, Олексієм Романюком, Анатолієм Солов'єм, Євгеном Гущиним, Василем Іваницьким, Ігорем Стратієм, Едуардом Соболевським. Випустила кілька аудіодисків.

У творчому арсеналі Алли Загинайко вже понад 10 відеокліпів. Їх допомогла створити заслужений журналіст України, автор та ведуча телевізійних програм Вінницького державного обласного телебачення Ганна Секрет. Зйомки відбувалися на подвір'ї "Театру на городі", який теж створила Ганна Секрет у рідному селі Правилівка, що на Вінниччині. Спершу мала задум влаштовувати барвисті свята української пісні для земляків, але час показав, що це потрібно всій Україні. Тож Алла Загинайко завжди з радістю їде зі своїми новими піснями до Ганни Секрет та її односельців, поціновувачів справжньої української пісні.

Артист тоді щасливий, коли затребуваний. Якщо ж виникає творче "вікно", відразу з'являється неспокійна думка: "Мене вже забули?" А ще ж хочеться радіти життю у всіх його проявах. Тому Алла Загинайко любить активний спосіб життя, ніколи не зупиняється в пошуках досконалости.

Нещодавно заслужений журналіст України, генерал-отаман Козацького товариства міста-героя Києва імени гетьмана Івана Сулими Анатолій Соловей нагородив Аллу Загинайко орденом "Берегиня козацького роду". Сталося це на Покрову. Незадовго перед тим Алла Загинайко вишила ікону покровительки українського козацтва "Покрова Пресвятої Богородиці".

"Коли я співаю, чомусь відразу уявляю духмяну траву, широкий степ. Може, тому, що я — степовичка, — зізнається Алла Загинайко. — Кажуть, дитяче бачення закарбовується в пам'яті назавжди. І напевно, пронесу через все життя тихе надвечір'я, коли ми з мамою та сестрою поверталися з гостини від тітки. Мені було п'ять років. Літнього вечора місяць та зорі освітлювали нашу дорогу і лунала пісня, яку співали моя мама та сестра, — "Ой, у вишневому саду там соловейко щебетав...". Я ж намагалася підспівувати. Пригадую,на словах "... я жити хочу, я люблю, мамо, не лай доню свою...", у мене з'явилася сльоза. Але я її приховала. Відтоді, як почую українську щиру, задушевну, відкриту, просту і сердечну пісню, одразу ж, ніби в кіно, бачу той літній вечір і чую материнський спів".

Минулої осени в Україні відбулася вельми цікава і масштабна подія: Форум міжкультурного діалогу "Дорога до храму душі". Організатори — Міністерство культури України та громадська організація "Міжнародна освітньо-культурна асоціація", яку очолює Любов Горват. Мистецька акція мала на меті виховання у молодого покоління любови до Батьківщини, шанобливого ставлення до державної мови, толерантности, поваги до культурних надбань українців і представників інших націй, розуміння того, що мова є найважливішим засобом людського спілкування та інтелектуального розвитку особистости, визначальною ознакою держави, безцінною і невичерпною скарбницею народу. Тож Алла Загинайко брала активну участь у мистецькому турі, що проходив містами Рівне, Луцьк, Ужгород, Тернопіль, Житомир, де поряд з українцями здавна живуть поляки, румуни, угорці, росіяни тощо. Незабутні враження залишилися від зустрічей з людьми: представниками національних товариств, багатодітними родинами та сім'ями, які виховують дітей із функціональними обмеженнями, письменниками, співаками, композиторами, акторами... Акторка, співачка, журналіст Алла Загинайко розуміє: людей ріднить і зближує щира розмова, гарна задушевна пісня, поетичне слово. Адже сила і краса мистецтва — це та широка і світла дорога, що веде людей до храму душі.