Наталя Забіла

Біографія

Народилася у дворянській родині з великими мистецькими традиціями. Серед її предків — поет-романтик Віктор Забіла. Дід поетеси — Пармен Забелло — скульптор. Батьки Наталі вчилися в художньому училищі Штігліца.

Дівчинка зростала в атмосфері захоплення художнім словом, музикою, живописом. І це, певна річ, вплинуло на її розвиток, художні смаки. Вона багато читала, зокрема, твори Тараса Шевченка, і вже в дитинстві пробувала писати вірші. 1917 сім'я переїздить до України і оселяється в невеличкому селищі Люботин (нині Харківської області). Батько залишився в Петербурзі, тому старшим дітям довелося працювати, щоб якось вижити.

Наталя скінчає прискорений курс гімназії, працює на різних посадах, кілька років вчителює в селі Старий Люботин під Харковом. Роки вчителювання багато дали майбутній письменниці — вона дістала чимало безпосередніх вражень про учнівське життя, навчилася бачити в кожному малюку особистість.

1925 Наталя Забіла закінчила історичне відділення Харківського інституту народної освіти. Ще в студентські роки Наталя пише твори для дітей, прозу та поезію. 1924 в Кам'янці-Подільському в газеті "Червоний кордон" її чоловік Сава Божко надрукував перший вірш Наталі в тематичній сторінці "Війна — війні".

Після закінчення інституту працювала в редакції журналу "Нова книга", в Українській книжковій палаті.

1926 вийшла перша книжка її поезій "Далекий край", а 1927 — перша книжка для дітей — оповідання "За волю" та "Повість про Червоного звіра".

Видавши 1928 віршоване оповідання для малюків "Про маленьку мавпу", Наталя Забіла твердо стає на шлях творення дитячої літератури. І хоч час від часу у неї виходять книги й для дорослого читача, однак твори для дітей стають її покликанням, її щоденною турботою і з часом приносять їй заслужений успіх і любов мільйонів юних читачів. 1930 вона остаточно переходить на творчу роботу, маючи вже десяток — хай здебільшого й невеличких за обсягом — книжок. Більше половини з тих поетичних і прозових збірочок адресувалися юному читачеві: "Пригоди з автобусом" (1928), "У морі" (1929), "Про Тарасика й Марисю" (1930), "Ясоччина книжка" (1934). Пізніше, вже в повоєнний час, вона випустила кілька ліричних збірок поезії для дорослих. У роки війни Наталя Забіла жила й працювала в Казахстані. Повернувшись в Україну, очолювала Харківську письменницьку організацію, до 1947 редагувала журнал "Барвінок". Близько 200 книжок для дітей, переважно для дошкільного та молодшого шкільного віку, видала Наталя Забіла за час своєї літературної діяльності. Великою популярністю у юних читачів користуються збірки: "Під ясним сонцем" (1949), "Веселим малюкам" (1959), "У широкий світ" (1960), "Оповідання, казки, повісті" (1962), "Стояла собі хатка" (1974), "Рідний Київ" (1977, 1982), а також "Вибрані твори" в чотирьох томах (1984).

Померла на 83 році життя у Києві.

На творах Наталі Забіли виросло декілька поколінь українських дітей. Переважна більшість із цих творів не втратили своєї актуальності і по сьогодні.

Український поет Валентин Бичко охарактеризував творчість Наталі Забіли як "материнську пісню, цікаву, барвисту, розумну, клопітку, дбайливу", а в передмові до вибраних творів авторки в 4-х томах (К: "Веселка", 1983) він назвав Наталю Забілу "однією із найвидатніших українських письменниць, що пишуть для дітей".