Аркадій Філіпенко

Біографія

ФІЛІПЕНКО Аркадій Дмитрович (26 грудня 1911 (8 січня 1912) – 24 серпня 1983) - видатний український композитор.

Народився в невеликому селищі Пуща-Водиця, сьогодні – частина Києва. Змалку захоплювався грою на сопілці діда пастуха. Цей інструмент і став першим, на якому Аркадій навчився грати. У гімназії він опанував гру на гітарі, мандоліні і балалайці, грав у шкільному оркестрі.

У 1926 році Філіпенко вступив до професійно-технічного училища на факультет річкового транспорту. Після закінчення почав працювати на суднобудівному заводі. У вільний час він грав і ставив аматорські вистави. В той час на Аркадія звертає увагу композитор Ілля Віленський, який був директором місцевої музичної школи. Віленський запропонував Філіппенку відвідувати школу. Там майбутній композитор вчився грати на фортепіано і вивчав теорію музики і композицію, в той же час працюючи токарем на суднобудівному заводі. Зважаючи на успіхи Філіпенка, Віленський відправляє талановитого учня до Музично- драматичного інституту ім. М. Лисенка (сучасна консерваторія). Почавши заочником, Філіппенко згодом отримує дозвіл на денну форму навчання. Його головними вчителями були Л. Ревуцький, В. Косенко і Б. Лятошинський.

У 1939 р. народжується син, майбутній український композитор, Народний артист України Віталій Філіпенко. Та Аркадієві не судилося насолодитися батьківством. Того ж року, після закінчення інституту, він був покликаний в Червону армію, де залишився у військовому оркестрі до закінчення Другої світової війни.

Після перемоги Філіпенко повернувся до Києва, де продовжує кар'єру в якості композитора. У повоєнні часи стає лауреатом Сталінської премії (1943) та Державної премії СРСР (1949). Філіпенко бере участь у створенні Спілки композиторів України, де в середині 1950-х років обіймав посаду секретаря, з 1968 р. – члена президії, а з 1973 р. – заступника голови. З 1968 р. – секретар правління Спілки композиторів СРСР. З 1969 р. – народний артист УРСР. Помер 24 серпня 1983 р. в Києві.

Писав у жанрі масової пісні (зокрема, для дітей), камерної музики. Його музику відрізняє мелодизм та національний колорит.

Симфонії:

• "Героїчна поема" і "Концертний вальс"
• "Дума про безсмертного Кобзаря" (на слова П. Тичини, 1960)
• Твори для хору з оркестром
• "Мати Вітчизна" (1966)
• "Ти прекрасна, Батьківщино моя" (1973)
• "Слава народу" (1975) та ін.
• Дитяча опера
• "У зеленому саду" (1967)
• Музичні комедії
• "Голий президент" (1967)
• "Сто перша дружина султана" (1971)
• Музика до театральних і кіноспектаклів, радіо і телебачення
• "Є такий хлопець" (1956)
• "Чарівна ніч" (1958)
• "Якщо любиш"
• "Мрії збуваються" (1959)
• "Світло у вікні" (1960)
• "З днем народження" (1962)
• "Сторінка життя" (1964)
• "Чому посміхаються зорі" (1966)
• "Вечори на хуторі біля Диканьки" та ін.

Струнні квартети. Солоспіви. Численні дитячі пісні. Хори та пісні, романси.
Сторінки в інтернеті:
  • http://uaestrada.org/kompozitori/filipenko-arkadij