Опришки

Історія

ВІА "Опришки" був створений 1970 року Русланом Іщуком зі студентів Івано-Франківського педінституту. До першого складу увійшли: Роман Кузьменко (бас-гітара), Ернест Сайлер (гітара), Валерій Ліщук (ударні), Микола Соя (вокал) та Руслан Іщук (клавішні). Одразу по створенню колективу його візитівкою стає пісня "Канни" – у виконанні соліста Миколи Сої (тоді студента, а нині професора Івано-Франківського Прикарпатського педуніверситету). Музиканти працювали у популярному на той час напрямку – фольк-рок, в репертуарі – аранжовані Р. Іщуком українські народні пісні та його власні твори. Розвитку творчості "Опришків" сприяла вагома підтримка ректора інституту О.А.Устенка. А новостворений колектив "розкрутила" сама її Величність Доля. Відбувалося усе так. В грудні 1970 року "Опришків" з новорічною концертною програмою запросили виступити перед дуже поважними людьми в готелі-ресторані "Беркут" на Яблуницькому перевалі. Згоду на їх виступ підтвердив... обком партії ! Це не було дивним для тих часів, адже серед запрошених гостей був генеральний конструктор літакобудування Олег Костянтинович Антонов зі своєю свитою та інша "крута" компанія, в якій були такі імениті персони, як київські режисери Лев Силаєв, Борис Шарварко, композитори Платон та Георгій Майбороди, інші діячі культури, міністерські та обкомівські чиновники. "Нас попросили грати тільки народне, гуцульське – розповідає Руслан Васильович. – То ми й грали. Аж два дні." Концертна програма студентського колективу так захопила високоповажних гостей, що коли музиканти повернулись до інституту, в ректораті на них уже чекала телеграма з Міносвіти і Мінкультури з проханням відрядити їх до Києва на урочисте відкриття Мюзик-холу.

Зранку музики вилетіли літаком з Івано – Франківська, а в обід уже був прийом програми комісією Мінкультури на сцені Палацу культури "Україна". Програму прийняли, а ввечері, на прем'єрі Мюзік-холу "Опришки" одразу підкорили публіку – і самобутнім виконанням, і сценічним образом: концертні костюми були пошиті в гуцульському стилі. "Публіка була в захваті. Аплодисменти не змовкали. Нас зі сцени не відпускали. Співали ще тричі на біс, – пригадує далі Руслан Васильович. – А після концерту нас у гості до себе додому запросив сам авіаконструктор О.К. Антонов!". Концерти тривали по травень місяць. В травні 1971р. "Опришки" у складі Київського Мюзик-холу вилетіли на гастролі по Середній Азії (Ташкент, Алма-Ата). По поверненню до Івано-Франківська у вересні до основного складу колективу приєдналися нові учасники : Люція Паньків (вокал), Олександр Осадчий (тромбон), Борис Данилишин (гітара), Валерій Чикирис (саксофон), Олександр Яценко (труба).

В грудні того ж року колектив з сольною програмою вирушає на гастролі до Росії – м.Челябінськ, м.Магнітогорськ, м.Златоуст.

Незабаром ВІА "Опришки" зробили свій перший професійний запис у Київському філіалі Всесоюзної фірми "Мелодія". Через деякий час кияни самі приїхали в Івано-Франківськ для продовження запису нових пісень. "Опришки" були єдиним (!) в Союзі студентським колективом, який записав свої платівки 3-ох форматів – міньйон, середню та платівку досить рідкісного на той час формату – гігант на фірмі "Мелодія".

Проте зовсім несподівано в цей час до них прийшла міжнародна слава – доки випуск згаданих платівок у Москві очікував своєї черги, канадська студія в Торонто – "BDS" – "Бориса Дніпрового студія" випустила свій диск –гігант "Канни – квіти кохання" – "Kanny – flowers of love". Це відбулося завдяки київській радіожурналістці Діані Маковій, яка включила в свою програму радіопередач на США та Канаду студійні записи "Опришків". На ті часи це було щось зі сфери фантастики!

На цій платівці у гроні найпопулярніших українських естрадних виконавців "Опришки" виконують 4 пісні – 2 обробки народних пісень – "Бодай ся когут знудив" і "Сіяв мужик просо" та 2 авторські п. Іщука – "Канни" на слова Ф. Піговича та "Карпатське чар – зілля" на слова Я. Рудія.

Після цього окремі платівки "Опришків" вийшли у Нью – Йорку, Аргентині й Австралії (1972 – 1979 роки ). А відтак усі 5 заводів з випуску платівок колишнього Союзу – Ризький, Апрєлєвський, Талліннський, Тбіліський і Ташкентський – продукували платівки "Опришків" (міньйони, середнього формату та гіганти) мільйонними тиражами!...

Телевізійна прем'єра "Опришків" відбулася восени 1971р. у програмі "Камертон доброго настрою" Чернівецького телебачення (режисер Василь Стріхович). У цій програмі "Опришки" виступали разом з ВІА "Смерічкою" Л. Дутковського та "Карпатами" В. Громцева. Пізніше колектив Р. Іщука неодноразово знімався у програмах Львівської, Київської та ЦТ (Останкіно) телевізійних студіях.

Проте, на злеті ВІА не обійшлося без традиційного на ті часи втручання органів безпеки, які "натякнули" Р.Іщуку на можливість отримання "двадцяти п'яти років тюрми" за вихід їхнього альбому у капіталістичних країнах. Та й через саму назву ансамблю – "Опришки" – колектив чимало перетерпів від радянських чиновників, у котрих вона асоціювалась з бунтарством та нескореністю, і котрих, за словами керівника ансамблю, "заливала нагла кров від нашої назви".

До того ж, кожна пісня з репертуару перед записом проходила цензуру – вимагали дослівний переклад російською. За достовірність Руслан Васильович розписувався на кожному (!) листку. (До прикладу: назва пісня "Бодай ся когут знудив" у перекладі Р. Іщука звучала так – "Чтоб тєбє, пєтух, плохо стало").

Допитувалися, де брав народні пісні – і керівник ВІА щиро відповідав: "На весіллях". Особливі претензії виникли до української народної пісні "Сухая верба" . Підозру викликали такі слова у її тексті:
"Якби я мала крила орлині -
я би м навчилась літати.
Та й полетіла б аж на Вкраїну
свого милого шукати."

Доскіпувалися : а звідки б вона полетіла?!- може із Сибіру, чи з Канади ?! – а пісня таки справді долетіла до Франківщини із самого Сибіру, де була створена українцями – засланцями. У зв'язку із завершенням навчання в інституті та сімейними обставинами в учасників "Опришків" ансамбль згодом перестав існувати.
Сторінки в інтернеті:
  • http://uaestrada.org/ansambli/opryshky