Лесь Танюк

Біографія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Леонід Степанович Танюк, Лесь Танюк (*8 липня 1938, Жукин, тоді: Димерський район, Київська область — режисер театру і кіно, професор Київського держдержавного університету театру, кіно і телебачення ім. І.Карпенка-Карого, заслужений діяч мистецтв України (1995).

Голова Національної спілки театральних діячів України (з 1992); голова Всеукраїнського товариства "Меморіал" ім. В. Стуса (з 1992); заступник голови НРУ (з 03.1999), член Політради НРУ (з 03.1999), член Центрального проводу НРУ (з 03.1992); член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (з 11.1995); голова Всеукраїнського комітету з підготовки суду над КПРС-КПУ за злочини тоталітаризму "Нюрнберґ-2" (з 1996).

Освіта: Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого, режисерський факультет (1963), .

Закінч. школу в Луцьку, працював ливарником-формувальником на заводі, закінчив культОсвіта технікум, працював актором у Волин. облдрамтеатрі. 1958-63 — студ., Київ. театр. інститут. 1959-63 — президент Клубу творчої молоді (м. Київ), навколо якого гуртувалися І.Світличний, А.Горська, В.Стус, В.Чорновіл та ін. Ставив спектаклі у Львів. укр. драм. театрі, Одес. театрі ім. Революції, Харків. театрі ім. Шевченка. Через переслідування з боку місцевої влади виїхав до Москви. 1965-86 — ставив спектаклі у ЦДТ, МХАТі, театрах ім. Станіславського, ім. Пушкіна, ім. Московської ради. Вів правозахисну діяльність. 06.1986-04.88 — гол. реж., Київ. молодіжний театр. Звільнений без права на режисуру. Потім — на творчій роботі, на кер. посадах у Сп. театр. діячів. 06.1990-05.94 — голова Комісії ВР України з питань культури та духовного відродження.

Понад 50 вистав: "Маклена Граса", "Патетична соната" М.Куліша, "Ніж у сонці" за І.Драчем, "Матінка Кураж" за Б.Брехтом, "В день весілля" В.Розова, "Казки О.Пушкіна", "Месьє де Пурсоньяк" за Мольєром, "Принц і жебрак" за М.Твеном, "Вдова полковника" Ю.Смуула, "Диктатура совісті" М.Шатрова; реж. фільму "Десята симфонія", сценарист "Голод-33", автор серії телефільмів про Розстріляне Відродження.

Депутат Верховної Ради 5-х скликань (з 1990-2007р.р), член НРУ.

Автор понад 600 публікацій на теми культури, політики, мист., зб. поезій "Сповідь" (1968); книг: "Марьян Крушельницкий" (1974), "Хроніка опору" (1991), "Хто з'їв моє м'ясо?" (1994), "Монологи" (1994), "Як рубали фермерів під корінь" (1994), "Парастас" (1998), "Quo vadis, Україно?", "Кому закони не писані?", "Твори у 3-х томах. Слово. Театр. Життя"; упоряд. і автор статей в книгах: "М.Куліш. Твори в 2-х т." (1990), "Лесь Курбас. Статті і спогади" (1987), "В'ячеслав Чорновіл. Пульс української незалежності" (2000); перекл. творів Шекспіра, Мольєра, Брехта, Піранделло, Апполлінера, роману Дж. Кері "Улюбленець слави", Ж.Кесселя "Лев", Г.Креґа "Про мистецтво театру" (1974) та ін. Один з ініціаторів створення Антикомуністичного антиімперіалістичного фронту. 1989-92 — співголова Всеукр. товариства "Меморіал" ім. В.Стуса.

Почес. проф. Харків. інституту культури (1992). Орден ім. В.Стуса (2002, "Меморіал"). Лауреат премії СТД (1990), почесна нагорода Союзу "Чорнобиль" "За гуманізм" (1996). Орден князя Ярослава Мудрого V (07.1998), IV ст. (03.2005).

Володіє німецькою, французькою, англійською мовами.

Захоплення: театр, література, музика.