Юрій Тимошенко

надав Микола Рудаков

Разом з Штепселем (Юхим Йосипович Березін, 1919, Одеса,-2004, Тель-Авів) складали славнозвісний конферанс-дует, відомий усьому світові своїм невичарпним оптимізмом та незрівнянним, вийнятковим гумором з яскравим національним забарвленням.

Перейти до списку пісень >>

Дати життя: 02.06.1919 - 01.12.1986
Місце народження: х.Козельки, Полтавська область

Біографія

Разом з другом життя Юхимом Березіним закінчили у 1941 році Київський театральний інститут, в якому були організаторами й учасниками студентських вистав. Навесні 1941 року вдвох вже вели у Києві великих концертів професійних артистів. Обидва – учасники Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років, виступали у військовій самодіяльності, а згодом у професійному військовому ансамблі пісні та танцю – вели програму в образах лазняра Мочалкіна (Тимошенко) та повара Галкіна (Березін). Влітку 1942 р. вперше виступили з цими персонажами у Москві, у Концертному залі імені Чайковського, де в той час святкувалися Дні України.

По демобілізації повернули собі обрані ще до війни маски: Тимошенко грав роль сільського міліціонера Тарапуньки (назва невеличкої річки поблизу Полтави), Березін – клубного монтера на прізвище Штепсель.

У 1946 році брали участь у Другому Всесоюзному конкурсі артистів естради та стали лауреатами першої премії. Вели парний конферанс у найпрестижнішому на той час у Москві естрадному театрі "Ермітаж". Автором їх інтермедій став досвідчений естрадний драматург Павло Григорович Григорь'єв.

У інтермедіях конферансу Тимошенко зображував, як здавалося, простуватого хлопця, але гострого на язика, іронічного, що вміє за себе постояти. Розмовляв він українською мовою. Персонаж Березіна був упевнений у власній перевазі, тримався зверхньо, силкувався повчати. Тарапунька відповідав ущипливо, часом навіть в'їдливо, несподівано, дотепно, збивав пиху. Інтермедії нерідко носили злободенний сатиричний характер, артисти використовували імпровізацію, ексцентрику, гротеск. Природно виникаюча двомовність перетворилася на додатковий художній прийом, додавала особливо цікавого національного колориту, а у підтексті утримувала в собі замаскований політико-соціальний підтекст.

У 1960 році Тимошенко та Березін вперше звернулися до жанру естрадного рев'ю, підготувавши програму "Везли естраду на декаду." Вона стала як би проміжним кроком між конферансом та естрадним театром, якого вони створювали у співдружності з драматургами Р.Віккерсом та О.Канєвським.

У театралізованих програмах "Смеханічний консерт" (1967), "Від та до" (1971), "Турбуйтеся, будь ласка!" (1976) вимальовується широка галерея персонажів, характери яких важкенько вписуються до жанрових рамок амплуа коміка та резонера. Завдяки талантові, працездатності, особливо побудованому народному гуморові артисти протягом сорока років користувалися успіхом та незгасаючою популярністю. Гастролювали по всьому колишньому Союзові, виступали у Польщі, Шотландії, та на фестивалі гумору у Габрові (Болгарія).

Кінофільми: "Тарапунька та Штепсель під хмарами" (1953), "Штепсель одружую Тарапуньку" (1958), "Веселі зорі" (1954) тощо. Брали участь у багатьох програмах "Блакитного вогника" та ін. на ТБ.

Як текла землею Полтавщини річка-Тарапунька, так і тектиме довіку, а пам'ять про веселого та дотепного українця Тарапуньку жила й житиме.

Мініатюри:

• На день 8 березня
• Давайте познайомимося
• Хто знає більше пісень?
• Могло бути гірше
• Про освіту
• Про наших дружин
• Перестраховка
• Народився я на хуторі Козельки
• Тарапунькові родичі
• З нещадною простотою
• Тарапунька-мисливець
• Іспит

Пісні:

• На берлінській вулиці
• Щодо картоплі
• Естрада