Петро Вескляров

Біографія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії:

Петро Юхимович Вескляров (28 травня (10 червня) 1911, м. Тальне, нині Черкаської області — 5 січня 1994, Київ) — український актор театру та кіно, телеведучий (дід Панас). Заслужений артист Української РСР (1973)

1932—1940 — актор Черкаського робітничо-селянського театру, начальник клубу та художній керівник в станиці Гребінка. У роки Другої світової війни потрапив до фільтраційного табору, звідки йому чудом вдалося втекти. Згодом потрапив до окупованого гітлерівцями Києва, влаштувався на роботу на залізниці, де організував драматичний гурток. Три роки, аж до приходу радянської армії, ставив вистави. Радянська влада випровадила Петра Весклярова зі столиці і "заслала" до Луцька — у Волинський український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка, де він працював від 1946 до 1959 року. Луцький період був найщасливішим для молодого актора, саме тут розквітнув його талант.

У Луцьку Вескляров одружився з Галиною — секретаркою театру, тут народився його син Богдан, який, як і всі акторські діти, виріс на сцені і змалечку мало не напам'ять знав усі ролі, що й визначило його подальшу долю.

Вескляров — дід Панас 1959—1982 — на Київській кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка.

1964—1986 — на Українському телебаченні у ролі діда Панаса вів програму "На добраніч, діти".

Працювати телеказкарем було непросто: українська вишиванка Весклярова дратувала чиновників від телебачення, Діда Панаса звинувачували у націоналізмі, а в сімдесятих роках кілька разів навіть пробували звільнити з роботи. Але народ бив на сполох і засипав телестудію листами: "Куди зник Дід Панас? Поверніть його негайно!" І його повертали — прямо в прямий ефір. І діти знову завмирали біля телеекранів після його традиційного вітання: "Добрий вечір вам малятка, любі хлопчики й дівчатка!"

Ролі в театрі

• Микола Зарудний ("Украдене щастя" Івана Франка).
• Командор ("Камінний господар" Лесі Українки).
• Городничий ("Ревізор" Миколи Гоголя).
• Монтанеллі ("Овід" Войнич).

Фільмографія

• 1959 — "Олекса Довбуш" — дід Петрія
• 1959 — "Іванна" — Панас Голуб
• 1960 — "Кров людська - не водиця"
• 1960 — "Прощавайте, голуби!"
• 1960 — "Народжені жити"
• 1960 — "Роман і Франческа"
• 1961 — "Здрастуй, Гнате!"
• 1961 — "Лісова пісня" — дядько Лев
• 1962 — "У мертвій петлі"
• 1963 — "Люди не все знають"
• 1965 — "Гадюка" — Рижков
• 1965 — "Хочу вірити"
• 1967 — "Циган"
• 1967 — "Вій"
• 1968 — "Великі клопоти через маленького хлопчика"
• 1969 — "Падаючий іній" — Костас
• 1970 — "Севастополь"
• 1971 — "Відвага"
• 1971 — "Серце Бонівура"
• 1973 — "До останньої хвилини"
• 1975 — "Юрчині світанки"
• 1977 — "Єралашний рейс"
• 1979 — "Забудьте слово "смерть""

Посилання та джерела

• "Дед Панас" в воспоминаниях современников
• Мистецтво України: Біографічний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького. — К., 1997. — С. 111.
• Кіно-Expert
• Кіно-Коло
• Луцьке "заслання" діда Панаса
• Биография, фотографии и жизнь
• Відео з казочкою діда Панаса.