На головну сторінку

Алєксєй Максімовіч Пєшков (Максім Горькій)




Перейти до списку пісень >>

Дати життя: 28.03.1868 - 18.06.1936

Біографія

Згадують його:

Дм. Косарик-Коваленко: Пушкін, Шевченко, Горький в народних переказах. X., 1937.


УРЕ (Укр.рад.енц.:)


Місто Горький. Площа Мініна.

Пам'ятник Максиму Горькому в місті Донецьку. Бронза, граніт. Скульптор М.В. Ясиненко. 1975.


ГОРЬКОГО О.М. МУЗЕЙ — літературно-меморіальний музей у с. Мануйлівці Козельщинського району Полтавської обл.

Засн. 1937.

Під час Великої Вітчизн. війни музей зруйнували фашист. загарбники. В 1944 відновив свою роботу.

В 1960 збудовано нове приміщення музею. Тут бл. 1000 експонатів: фотокопії рукописів, видання творів, малюнки, фотографії, макети, особисті речі письменника. Експозиція музею відтворює життя й діяльність М. Горького під час його перебування в цьому селі 1897 та 1900.


ГОРЬКИЙ Максим [літ. псевд. Пешкова Олексія Максимовича; 16 (28).Ш 1868, Нижній Новгород, тепер Горький — 18.VI 1936, Горки, під Москвою, похований у Москві на Красній площі] — рос. рад. письменник, основоположник літ-ри соціалістичного реалізму. Родоначальник рад. літ-ри.

Н. в сім'ї столяра. Рано втратив батьків. З 11 років змушений піти "в люди"; працював "хлопчиком" у крамниці, вантажником, пекарем тощо; глибоко пізнав життя тогочасної Росії.

В 1884—88 відвідував революц. гуртки. Учасник революц. пролет. руху, першої рос. революції. Тричі був заарештований (1889, 1901, 1905). Співробітничав у більшовицьких газетах "Звезда" і "Правда".

В 1915 заснував журн. "Летопись".

У період підготовки і проведення Великої Жовтн. соціалістич. революції Г. недооцінював організуючу силу партії, революц. пролетаріату, можливість союзу його з селянством, побоювався натиску анархо-індивідуалістичної дрібновласницької стихії. Позбутися цих помилок Г. допоміг В.І. Ленін, який відіграв велику роль в ідейному і творчому зростанні письменника.

В перші роки після перемоги Великої Жовтн. соціалістич. революції Г. проводив напружену громадську і літ. роботу як один з керівників літ.-худож. життя країни.

Восени 1921 за порадою і при сприянні В. І. Леніна виїхав за кордон на лікування; з 1924 жив в Італії (Сорренто).

В 1931 повернувся на батьківщину.

Був організатором і головою 1-го Всесоюзного з'їзду рад. письменників (1934). З 1934 очолював Спілку письменників СРСР.

Брав участь в організації міжнар. антифашист. конгресів.


Почав друкуватися 1892 (оповідання "Макар Чудра"). У зб. "Нариси і оповідання" (т. 1—3, 1898—99) показав загнивання тодішнього суспільного ладу, відобразив наростання пролет. революц. руху в Росії.

В романах "Фома Гордєєв" (1899), "Троє" (1900) критикував капіталізм з пролет. позицій, виступав проти анархічного бунтарства одинаків; у п'єсі "Міщани" (1901) викрив бурж. ідеологію, створив образ революціонера-робітника, у п'єсі "На дні" (1902) змалював долю людей "дна", розвінчав псевдогуманізм. П'єси "Дачники" (1904), "Діти сонця", "Варвари" (обидві — 1905) — з життя рос. інтелігенції. П'єса "Вороги" та роман "Мати" (1906), який високо оцінив В. І. Ленін,— про зростання революц. свідомості мас, боротьбу рос. пролетаріату.

Г. в своїй творчості показував приреченість і розклад рос. буржуазії, викривав ренегатство бурж. інтелігенції, "філософію" провінційного міщанства (п'єси "Останні", 1908; "Васса Желєзнова", 1910; "Зикови", 1913; повісті: "Городок Окуров", 1909; "Життя Матвія Кожем'якіна", 1910—11).


Новим, вищим етапом літ. діяльності Г. є його післяжовтнева творчість.

Він написав серію літ. портретів — спогадів про письменників (Л. Толстого, В. Короленка, Л. Андреева, С. Єсеніна), діячів революц. руху (Л. Красіна, Камо), нарис "В.І. Ленін", завершив автобіографічну трилогію ("Дитинство", 1912—13; "В людях", 1914) романом "Мої університети" (1922).

Худож. узагальненням історії трьох поколінь рос. буржуазії є твір "Діло Артамонових" (1925).

В епопеї "Життя Клима Самгіна" (4 тт., 1925—36) правдиво відтворив життя Росії за 40 років на шляху до Великого Жовтня.

У п'єсі "Єгор Буличов та інші" (1933) показав неминучість загибелі бурж. світу і перемоги соціалістичної революції.

В публіцистичних статтях, нарисах (зб. "По Союзу Рад", "Оповідання про героїв"), п'єсі "Сомов та інші" (1931) стверджував успіхи соціалістичного будівництва в країні, виступав на захист миру, демократії й соціалізму.

Г. — літ. критик й теоретик літ-ри. У зб. "Про літературу" (1937, посмертно) обгрунтовано принципи соціалістичного реалізму, розроблено осн. проблеми марксистсько-ленінської естетики.


Життя і творчість Г. пов'язані й з Україною. В різні роки він відвідав Київ, Харків, Херсон, Одесу та ін. У 1897 і 1900 жив у с. Мануйлівці на Полтавщині.

Високо оцінював творчість Т. Шевченка, сприяв виданню його творів і творів ін. укр. письменників.

Життя укр. народу до революції змалював у творах "Омелян Пиляй", "Ярмарок у Голтві", "Мати", "М.М. Коцюбинський", "Мій супутник", "Велика любов" та ін.

З кінця 90-х рр. в укр. журналах і газетах з'явилися переклади ранніх творів Г. Про Г. як одного з світочів рос. народу писав І. Франко.

Близька дружба зв'язувала Г. з М. Коцюбинським.


За рад. часу Г. побував у Куряжі під Харковом в дит. колонії, якою завідував А. Макаренко, на новобудовах України.

Одним з перших писав про трудівників Дніпрогесу (нариси "По Союзу Рад"), зустрічався й листувався з П. Тичиною, О. Корнійчуком, І. Микитенком.

П'єси Г. ставляться в укр. театрах. Уперше на укр. рад. сцені п'єсу Г. ("На дні") поставив 1920 Київський укр. драм. театр ім. І. Франка.

На Україні за оповіданням "Мальва", романом "Мати" знято однойменні фільми; композитор Г. Жуковський за поемою Г. "Дівчина і Смерть" створив однойменний балет.

Укр. мовою твори Г. перекладали Леся Українка, П. Тичина, М. Рильський, А. Головко, П. Панч, С. Скляренко та ін.

Г. споруджено пам'ятники у багатьох рад. містах, зокрема в Харкові, Донецьку, Ялті, с. Кандибиному Миколаївської обл., де в 1891 побував Г. В с. Мануйлівці відкрито Горького О.М. музей.

Г. нагороджений орденом Леніна.

Іл. див. між с. 448—449.


Тв.:

Полное собрание сочинений, т. 1—25. М., 1968 — 76;

Собрание сочинений, т. 1—4. М., 1979 [В 16-ти томах];

Укр. перекл.— Твори, т. 1—16. К., 1952-55.


Літ.:

В.И. Ленин и А.М. Горький. Письма. Воспоминания. Документы. М., 1969;

Луначарский А.В. О Горьком. М., 1975;

Летопись жизни и творчества А.М. Горького, в. 1—4. М., 1958—60;

М. Горький в воспоминаниях современников. М., 1955;

Велика дружба. Максим Горький у зв'язках з укр. народом, його культурою і літ-рою. К., 1959;

Воробьев В.Ф. А.М. Горький о партийности и народности литературы. К., 1968;

Жук Н.Й. Горький і Україна. К., 1968;

Слово про Буревісника. Максим Горький і укр. культура. К., 1968;

Овчаренко А.И. Публицистика М. Горького. М., 1965;

Волков А.А. А.М. Горький и литературное движение советской эпохи. М., 1971;

Бялик Б.А. М. Горький — драматург. М., 1977;

Федин К.А. Горький среди нас. М., 1977.

М.Ф. Матвійчук.



Не знайшли пісні, але самі маєте текст чи аудіо? Додавайте її сюди або надсилайте на емейл!
Таким чином ви долучитеся до розвитку сайту та поділитеся улюбленим текстом з іншими!


Дані додано:  23.01.2009
Відредаґовано: 28.01.2009
Переглядів: 2333



  Виправлення та доповнення     ПРАВИЛА!     ДЕ СКАЧАТИ mp3 ?!
[cховати]


  Адреса цієї сторінки: https://www.pisni.org.ua/persons/1250.html

 ВХІД
Е-мейл: 
Пароль: 
  Забули пароль?
  
  ПІДПИШІТЬСЯ! ГРУПИ У СОЦМЕРЕЖАХ
FB