Михайло Юрійович Лермонотов

Біографія

ЛЕРМОНТОВ Михайло Юрійович (15.Х 1814 — 27.VII 1841) — рос. поет. Один з найулюбленіших поетів Шевченка. Перебуваючи на засланні, укр. поет писав у Петербург М. Лазаревському 20.XII 1847: "Пришліть ради поезії святої Лєрмонтова хоч один том, велику, превелику радість пришлете з ним...". З таким самим проханням звертався він і до А. Лизогуба та Ф. Лазаревського. 12.11 1848 М. Лазаревський писав Шевченкові, що надіслав твори Л. (видання 1847); 1850 під час обшуку в Шевченка відібрано дві книжки російського поета. Шевченко кілька разів згадував Л. і цитував його твори в "Щоденнику", називав його — "наш великий Лермонтов".

Своє ставлення до поезії Л. укр. поет висловив у вірші"Мені здається, я не знаю", в якому писав про безсмертя Л., про силу його мистецтва. Вірші Л. викликали в Шевченка радість, підтримували його сподівання на волю. Вплив поезії Л. позначився на творах Шевченка "Слепая", "Тризна", "Чого мені тяжко, чого мені нудно", "Пророк" та ін.

М. Рильський, відзначаючи спільність викривального пафосу в творах обох поетів, писав: "Можливо, в усіх слов'янських літературах не було більших співців гніву, обурення, співців зневаги, як Лермонтов і Шевченко" (Твори, т 3. К., 1956, с 237). Укр. поет захоплювався поезією Л. "Умираючий гладіатор" і за її сюжетом виконав малюнок під такою самою назвою.

Мемуаристи писали, що в день смерті Шевченка томик творів Л. лежав у нього на столі.

Літ.: Таранушенко С. До питання про лермонтовські мотиви в "Кобзарі" Шевченка. "Науковий збірник Харківської науково-дослідної кафедри історії України". 1924, в. 1; Кирилюк Є. Шевченко і Лермонтов. "Молодий більшовик", 1939, № 3; Іофанов Д.М. Шевченко і Лермонтов. К., 1962; Герасименко В. Два велетні духу "Вітчизна", 1964, № 10; Заславський І. Я. Лермонтов і Шевченко. "Радянське літературознавство", 1964, № 5; А.І. Костенко.