Олена Пчілка

надав Микола Рудаков

Біографія

УРЕС (Укр.рад.енц.сл.:)

ПЧІЛКА Олена (літ. псевд. Косач Ольги Петрівни; 17. VII 1849, Гадяч — 4. X 1930) — укр. письменниця.

Мати Лесі Українки, сестра М. Драгоманова.

Чл.-кор. АН УРСР (з 1927).

Була редактором-видавцем журналу "Рідний край". Автор зб. поетичних творів (поема "Козачка Олена", 1884; зб. "Думки-мережанки", 1885), оповідань, п'єс, спогадів про М. Лисенка, М. Старицького, етнографічних праць ("Український орнамент", 1876; "Українські узори", 1912, 1927) тощо.

ШС (Шевч.сл.:)

ПЧІЛКА Олена (справж. прізв., ім'я та по батькові — Косач Ольга Петрівна; 17.УІІ.1849—4.Х.1930) — українська письменниця, фольклористка, етнограф, перекладачка, громад, і культ, діячка, чл.-кор. АН УРСР (з 1927).

Мати Лесі Українки.

Друкуватися почала з 80-х рр. 19 ст.

Частина її творів позначена ліберально-народницькими й націоналістичними тенденціями.

Була редакторкою-видавцем тижневика "Рідний край" (1908—16), в якому значне місце посідала шевченківська тема.

П. належать кілька статей-спогадів про святкування шевченківських роковин, рецензія на "Ілюстрований "Кобзар"" 1896. Авторка статей "Бюсти Т. Шевченка" (1896), "Перекази про Т. Шевченка" (1906, 1908), "Хата на могилі Т. Шевченка" (1908), "Пам'яті Т. Шевченка" (1909), "Т. Шевченко і українські поети з народу" (1910), "Т. Шевченко" (1911) та ін.

УРЕ (Укр.рад.енц.:)

ПЧІЛКА Олена [справж. прізв., ім'я, по батькові — Косач Ольга Петрівна; 17(29).УІІ.1349, м. Гадяч, тепер Полтав. обл.— 4.Х.1930, Київ] — українська письменниця, фольклорист, етнограф.

Член-кор. АН УРСР (з 1927).

Мати Лесі Українки, сестра М. Драгомано-ва.

Закінчила Київський інститут шляхетних дівчат. Друкуватися почала у 80-х рр. Разом з Н. Кобринською видала альманах "Перший вінок" (1887). Була редактором-видавцем журналу "Рідний край" та додатку до нього "Молода Україна" (1908—14).

1921 постійно жила і працювала в Києві.

П.— автор поетичних творів (зб. "Думки-мережан-ки", 1886), повістей, оповідань, п'єс ("Світова річ", 1908, та ін.), позначених впливом ліберально-народницьких і культурницьких ідей. мЇй належать спогади про М. Старицького (1904), М. Лисенка (1912—28), М. Драгоманова (1926).

Перекладала зі слов'ян. л-р, писала твори для дітей.

З етногр. праць найвідоміші "Український орнамент" (1876) та "Українські узори" (1912, 1927).

Тв.: Оповідання. X., 1930; Твори. К., 1971

О. Р. Мазуркевич.

http://uk.wikipedia.org (Вікіпедія:)

Олена Пчілка (псевд. Ольги Косач; *29 червня 1849, Гадяч — †4 жовтня 1930), письм., публіцистка, гром. і культурна діячка, етнограф, перекладачка, родом з Гадячого на Полтавщині.

Мати Лесі Українки, сестра М. Драгоманова.

Народилася Олена Пчілка в містечку Гадяч на Полтавщині в родині небагатого поміщика Петра Якимовича Драгоманова.

Початкову освіту отримала вдома. Батьки прищепили їй любов до літератури, до української народної пісні, казки, обрядовості. Закінчила київський "Зразковий пансіон шляхетних дівиць" (1866).

Влітку 1868 р. разом з чоловіком виїхали на Волинь до місця служби П. А. Косача у містечко Звягель (нині Новоград-Волинський). 25 лютого 1871 р. тут народилася дочка Лариса, яка ввійшла в світову літературу як Леся Українка. Два сини й чотири дочки виростила сім'я Косачів. Та не тільки сімейними клопотами жила Ольга Петрівна. Вона розпочала свій творчий шлях з перекладів поетичних творів Пушкіна і Лермонтова. 1876 року вийшла друком у Києві її книжка "Український народний орнамент", яка принесла Олені Пчілці славу першого в Україні знавця цього виду народного мистецтва.

Після одруження з П. Косачем (1868) виїхала на Волинь, де записувала пісні, обряди, нар. звичаї, збирала зразки нар. вишивок. Тоді ж опублікувала дослідницьку працю "Укр. орнамент" (1876), зб. перекладів з М. Гоголя (1881) і з О. Пушкіна й Ю. Лєрмонтова "Укр. дітям" (переклад російських і польських письменників, була підготовлена книга 1882), видала своїм коштом "Співомовки" С. Руданського (1880). З 1883 П. почала друкувати вірші та оп. у львівському ж. "Зоря", перша зб. поезій "Думки-мережанки" (1886). Одночасно П. брала діяльну участь у жін. русі, разом з Н. Кобринською видала у Львові альманах "Перший Вінок" (1887).

Весною 1879 р. О. П. Косач з дітьми приїхала в м. Луцьк до свого чоловіка, якого було переведено на посаду голови Луцько-Дубенського з'їзду мирових посередників. У Луцьку вона вступила в драматичне товариство, а гроші, зібрані від спектаклів, запропонувала використати для придбання українських книг для клубної бібліотеки.

У 1890-их pp. П. жила в Києві, у 1906-14 pp. була ред.видавцем ж. "Рідний Край" з додатком "Молода Україна" (1908-14). Нац. і соц. мотиви становили основний зміст творів П., в яких вона виступала проти денаціоналізації, русифікації, проти нац. і політ. гніту, проти чужої школи з її бездушністю та формалізмам, показу вала, як нац. свідома укр. молодь в добу глухої реакції шукала шляхів до визволення свого народу.

П. належить чимало перекладів і переспівів світової класики: Овідія, А. Міцкевича, О. Пушкіна, Й. В. Ґете, Г. К. Андерсена, В. Гюґо.

Крім того, вона написала низку публіцистичних, літ.-критичних ст. і спогадів: "М. П. Старицький" (1904), "Марко Кропивницький яко артист і автор" (1910), "Євген Гребінка і його час" (1912), "Микола Лисенко" (1913), "Спогади про Михайла Драгоманова" (1926), "Автобіографія" (1930).

Великі заслуги П. в ділянці дослідження укр. фолкльору та етнографії. Наук. значення мають такі праці: "Укр. узори" (1912 і 1927), "Про леґенди й пісні", "Укр. сел. малювання на стінах" та ін.

У 1920 за антибольш. виступи П. була заарештована в Гадячому. Після звільнення з арешту виїхала в Мотилів Подільський, де перебувала до 1924, а відтоді до смерти жила в Києві, працюючи в комісіях УАН, чл.кор. якої була з 1925.

Зб. творів: "Оповідання", І-III (1907, 1909, 1911) та "Оповідання" (з автобіографією, 1930).

До кращих творів П. належать:

"Товаришки" (1887),

"Світло добра і любови" (1888),

"Соловйовий спів" (1889),

"За правдою" (1889),

"Артишоки" (1907),

"Півтора оселедця" (1908),

п'єса "Сужена не огужена" (1881),

п'єса "Світова річ" (1908) та ін.

П. належить поважне місце в укр. дитячій літературі. Крім численних поезій, казок, оп., П, написала для дітей багато п'єс:

"Весняний ранок Тарасовий" (1914),

"Казка Зеленого гаю",

"Щасливий день Тарасика Кравченка" (1920),

"Киселик", "Скарб", "Мир миром" (1921),

"Кобзареві діти", та ін.

Література

Енциклопедія українознавства: В 10 томах / Головний pедактор Володимир Кубійович. Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.

Миронець І. Олена Пчілка. ж. Життя і Революція, чч. 1 — 2, К. 1931.

Одарченко П. Недруковані поезії Олени Пчілки. ж. Наші Дні, Л. 1943.

Чернишов А. Ст. в ж. "Вітчизна" 1956, 1963, 1964 і в ж. "Прапор" 1969.

Оксана Забужко. ''Notre Dame D'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій''.

......