Олексій Іванович Мартос

Біографія

Мартоси, коз.-старшинський рід на Полтавщині, який мав кілька галузів.

Лубенська галузь походить від Василя М., козака лохвицького (друга пол. 17 в.) й синів його ― Мартина М. (Мартосенка), сотн. лохвицького (1693―98) і лубенського полкового судді (1698―1708, 1710―12); до цієї галузі належав Петро М. (*1809), дідич Лохвицького й Лубенського пов., знайомий Шевченка (коштом М. був виданий "Кобзар" 1840) і автор спогадів про нього (мало вірогідних).

Прилуцька галузь М. походить від Петра М., ічнянського сотенного отамана (1756); син його Іван М. ― скульптор (див.), внук Олексій М. ― історик (див.).

До цього ж роду належить Іван Романович М. (див.), а також Борис М. (див.).

УРЕС (Укр.рад.енц.сл.:)

МАРТОС Олексій Іванович (1790, Петербург ― 1842) ― укр. дворянський історик, за фахом військ. інженер.

Син скульптора І.П. Мартоса.

Автор тритомної "Історії України і козаків", в якій ідеалізує козацьку старшину. Рукопис цієї праці загублено, видано (1822–23) лише уривки з неї.

Відомі також мемуари М., доведені до 20-х рр. 19 ст. (вид. 1893).