Володимир Валеріанович Данилов

Біографія

Данилов Володимир Валеріанович (1.08.1881 – 24.04.1970) – російський літературознавець і фольклорист.

Народився 1 серпня 1881 р. в м. Духовщина (нині Смоленської області).

У 1905 р. закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут. Був учнем академіка М. Н. Сперанського, професорів М. І. Соколова, В. І. Рєзанова.

Працював у навчальних закладах Катеринослава, Одеси і Петербурга, за радянського часу – у вузах і наукових закладах Ленінграда, зокрема науковим співробітником Центрального державного історичного архіву, протягом 1948-1956 рр. – старшим науковим співробітником Інституту російської літератури (Пушкінському домі), 20-х рр. працював у Товаристві дослідників української історії і мови в Ленінграді.

Низка праць Д. присвячена вивченню української усної народної творчості:

"Пісні села Андрєєвки Нєжинського уєзду" (1904),

"Найдавніше малоруське голосіння" (1904),

"Взаємовпливи українських погребальних причітань та побутових пісень" (1905),

"Відгомін билин про змієборство Добрині Никитича в українському фольклорі" (1905) та ін.

Викликає зацікавлення праця Д. ""Киевская старина" за цензурними документами" (1925).

Вагомим є внесок Д. у дослідження життя та творчості Т. Шевченка (""Лілея" Шевченка і "Lilie" Ербена" (1907), "До цензурної історії творів Т. Г. Шевченка" (1922), "Соціальні основи поезії Шевченка" (1934), "Т. Г. Шевченко на Аральському морі" (1939), "Т. Г. Шевченко і "Морской сборник" (1939), "Не вмре Кобзар" (1941).

У працях Д. порушено проблему взаємовідносин української та російської літератури ("Українські ремінісценції в "Мертвих душах" Гоголя" (1940)).

Д. також розробляв проблеми розвитку давньоруської літератури ("Слово о полку Ігоревім" (1950).

Помер 24.04.1970 у м. Ленінграді.