Микола Федорович Сумцов

Біографія

ШС (Шевч.сл.:)

Сумцов Микола Ф. (18.ІУ.1854–12.ІХ.1922) – укр.фольклорист, етнограф і літературознавець, чл.-кор. Петерб. АН з 1905, акад. АН УРСР з 1919.

Досліджував питання укр.фольклору та етнографії, нар.мистецтва, залишив праці про укр. і рос.письменників 19 ст.

У більшості своїх праць, присвячених Шевченкові (понад 30), розглядав творчість поета з демократ.позицій, виступав проти заборони вшанування пам'яті Ш., проти заборони вивчати його твори у недільних школах. Його працям про творчість Ш. властива багатоплановість аспектів дослідження: "Сни Т.Г.Шевченка. До психології художньої творчості." 1913, "Про мотиви поезії Т.Г.Шевченка" 1898, "Головні мотиви поезії Шевченка" 1905, "В.А. Жуковський і Т.Г. Шевченко" 1902, "Пушкін і Шевченко" 1917, "Вплив Шевченка, переважно на письменників" 1921, "Харків і Шевченко" 1911, "Гуманізм Шевченка" 1915, "Революційне "Щоденника" Т.Г.Шевченка" 1922.

С. був одним з перших дослідників Ш., які вивчали зв'язок його поетичної творчості з фольклором ("Вага і краса української народної поезії" 1910; "Етнографізм Шевченка" 1913; "Улюблені народні пісні Т.Г.Шевченка" 1914). – А.М.Ніжинець.

Вікіпедія: http://uk.wikipedia.org

Сумцов Микола Федорович (18 квітня 1854 - 12 вересня 1922) - видатний український фольклорист, етнограф і літературознавець та громадський діяч.

Народився в Петербурзі у дворянській родині; дійсний член НТШ (з 1908 р.), ВУАН (з 1919 р.), член-кор. Петербурзької АН (з 1905 р.), чл. Чеської АН та ряду слов. наук. товариств.

По закінченні Харківського університету (1875) деякий час студіював у Німеччині, з 1878 р. - приват-доц., з 1888 р. - проф. Харківського університету; з 1880 р. - незмінний секретар, з 1887 р. - гол. Іст.-Філол. Товариства при Харківському Університеті, 1905 року завідував Етногр. Музеєм при ньому. Гол. галуззю досліджень Сумцова була етнографія, особливо фолкльор. Почавши свою наук. працю як прихильник мітологічної школи, він поступово перейшов до порівняльного напряму, беручи до уваги філол. засоби праці, з якими найкраще був ознайомлений. Праці з цієї ділянки відзначаються багатим фактичним матеріалом, зокрема:

"О свадебных обрядах, преимущественно русских" (1881),

"К истории южнорусских свадебных обычаев" (1883),

"Хлеб в обрядах и песнях" (1885),

"К вопросу о влиянии греческого и римского свадебного ритуала на малорусскую свадьбу" (1886),

"Научное изучение колядок и щедривок" (1886),

"Коломыйки" (1886),

більша праця "Культурные переживання" (1889-1890),

"Писанки" (1891),

"Дума об Алексее Поповиче" (1894),

"Разыскания в области анекдотической литературы" (1898),

"Очерки народного быта" (1902).

Кілька праць С. присвячені кобзарству і кобзарям: "Изучение кобзарства" (1905), "Бандурист Кучеренко" (1907) й ін.

Історії укр. фолкльористики належить праця "Современная малорусская этнография" (т. І, 1893, II, 1897), "Діячі укр. фолкльору" (1910).

С. присвятив чимало уваги вивченню Слобожанщини: "Слобідсько-укр. іст. пісні" (1914), "Слобожане. Іст.-етногр. розвідка" (1918), "Слобожанщина і Шевченко" (1918).

Працював над створенням систематизованої історії укр. літератури 17 ст. й опублікував ряд монографій про І.Вишенського, Л.Барановича, І.Ґалятовського, І.Ґізеля - всі у 1884-1885 pp.

Йому належать праці з історії укр. літератури 18-20 ст.: низка праць про Т.Шевченка, Г.Сковороду, І.Котляревського, П.Куліша, М.Старицького, І.Манжуру, І.Франка, Б.Грінченка, О.Олеся, О.Потебню. Ряд праць С. присвячений історії рос. (зокрема про О.Пушкіна) і зах.-евр. літератури, кілька — історії образотворчого мистецтва (особливо про Леонарда да Вінчі). Всього написав бл. 800 наук. праць.

Відомий і як популяризатор, зокрема історії української культури: "Хрестоматія з укр. літератури" (1922).

Він брав діяльну участь у гром. житті, виступаючи на оборону укр. нац. культури. По революції 1905 С. перший серед харківської професури почав читати 1906 лекції українською мовою, аж поки влада не заборонила вживати української мови на лекціях. С. багато зробив для організації народився бібліотек і музеїв; він був одним з засновників Харківської гром. бібліотеки (тепер Держ. Наук. Бібліотека ім. В.Короленка).

Література:

Енциклопедія українознавства: В 10 томах / Головний pедактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989. Редин Е. Профессор Николай Федорович Сумцов. - X., 1906 Життєпис проф. М.Ф.Сумцова // ЗІФВ УАН, кн. 2-3. - К., 1923

Петров В. Сумцов як історик етнографії // ЗІФВ УАН, кн. 7-8. - К., 1926

Дорошенко В. Академік Микола Сумцов // Праці Іст.-Філол. Товариства в Празі, т. І. - Прага, 1926

Микола Федорович Сумцов. Опис документальних матеріалів особистого фонду, ч. 794, 1876-1921. - К., 1965 Бібліографія праць Сумцова у ЗІФВ УАН, кн. 2-3. - К., 1923