З метою більш повно передати трагічні й героїчні події холодної осені 1921 року, коли найкращі з українських патріотів намагалися підтримати повстання, яке розгорілось в Україні проти окупаційної московсько-більшовицької комуни, подаємо витяг з книги (в оригіналі) генерала-поручника армії УНР О. І. УДОВИЧЕНКА.
Публікація присвячена героям, полеглим за волю України під селищем Базар
84 роки тому.
З відходом Української Армії на територію Польщі повстанці в Україні ані на хвилю не припиняли своїх дій. Вони часом займали цілі повіти, в яких нищили совєтську адміністрацію й військові частини. Совєтська влада, звільнившись від фронтів, мала в своєму розпорядженні досить військових сил для боротьби з повстанцями. Але коли прийняти до уваги, що управління діями повстанських відділів налагодити було надзвичайно важко, бо вони розпочиналися стихійно в різних місцях, то совєтські війська поодинці легко розбивали повстанців. У 1921 році совєтська влада розпочала свої реформи в Україні; водночас з тим виявилась сильна недостача хліба в Росії. У зв'язку з цим совєтська влада розпочала реквізицію хліба, худоби і птиці в Україні, відбираючи останній шматок хліба від українського селянина. Реквізиції провадилися в жорсткий спосіб. Розстріляно було десятки тисяч селян, цілі села знищено гарматним вогнем, спалено за відмову здачі хліба.
В Україні вперше розпочався голод. Населення всіма силами боролось із насильством совєтської влади, присилало делегації до Уряду УНР з проханням про висилку на допомогу повстанцям окремих старшин, а то й цілих відділів. Обминаючи в різний спосіб перешкоди, що їх чинила польська влада, сотні українських вояків з таборів нелегально пішли в Україну. Врешті, Уряд УНР на чолі з Головним Отаманом
С. Петлюрою, зважаючи на прохання повстанців, постановив вислати в Україну значну бойову групу, що стала зватися Українською Повстанською Армією, яка мусила послужити головним ядром і базою повстанців, а штаб її мав координувати дії повстанців.

Інтерновані старшини й козаки горіли бажанням піти у повстання, тому до цієї групи зголосилося кілька тисяч вояків.
З огляду на технічні й політичні обставини до складу групи входило 2000 вояків.
Командування Українською Повстанською Армією доручено було генералу Юркові Тютюнникові, а начальником оперативного штабу призначено генерального штабу полковника Юрка Отмарштайна.
Найбільше труднощів було в справі озброєння людей та транспортуванні їх на совєтський кордон, бо польська влада чинила перешкоди намірам Українського Уряду. Ці перешкоди тим чи іншим способом врешті пощастило усунути, але сприятливий момент для акцій було втрачено, бо наступила зима при морозі від 15 до 20 ступенів.
На початку листопада 1921 року повстанський відділ згрупувався в лісах на кордоні з Совєтами, на південь від Сарн. Третина групи взагалі не мала жодної зброї, решта мала набої, навіть списи, кількасот ручних гранат. Було озброєно рушницями до 200 вояків при кількох набоях. Половина групи не мала теплого одягу, а на ногах що попало: шмаття, діряві чоботи, драні черевики. В такому стані цей відділ мусив вирушити в Україну, пробитися через совєтську кордонну охорону, вступити в бій з найближчими частинами совєтських військ та за їх рахунок озброїтися. Завдання було важке, навіть божевільне. Люди йшли на явну смерть, вони це розуміли, але добровільно, без примусу готові були віддати своє життя, ще раз, може, в останній, виконати свій обов'язок перед Батьківщиною.
Уряд розумів труднощі цієї операції. Розуміли їх і начальник відділу генерал Тютюнник, його штаб і всі учасники походу, але гаряче національне почуття кликало їх на жертви.
4 листопада 1921 року так звана "Волинська група" підходить до кордону через село Боровські Будки й о 2 -й годині ранку біля села Нетреби, оминувши лісною доріжкою польські стежі, переходить границю й рушає у свій геройський похід у напрямку Коростень - Київ.

Друга, менша, група Української Повстанської Армії, так звана "Подільська Група", під командуванням полковника Мих. Палія-Сидорянського і його помічника полковника Сергія Чорного у складі 44 старшин і 330 козаків перейшли 25 жовтня 1921 року річку Збруч у районі Гусятина. Ця група складалася виключно з кіннотників, але без коней. Коні козаки мали здобути у совєтських військ, а далі ця група мала з'єднатися з "Волинською Групою" в районі Коростеня. "Подільська Група", пробувши в окупованій Україні від
26 жовтня до 6 грудня, зробила 1500 кілометрів маршу, мала чисельні бої з більшовиками, одних розбивши, а інших зовсім знищивши. Втрати групи протягом усього часу - 3 козаків забитими й 25 пораненими. Усіх їх вивезено за кордон. Одначе цій групі не пощастило з'єднатися з "Волинською Групою" генерала Ю. Тютюнника. Група щасливо прибула 6 грудня до кордону, який перейшла біля Острова, зложила зброю, а польська влада відправила Рівного.
Головний відділ групи під командуванням генерала Тютюнника легко збив кордонну охорону совєтських військ та рушив у напрямку на Коростень, де згідно з повідомленням зберігалися запаси зброї. По дорозі він нищить усі дрібні відділи совєтських військ, спеціальні відділи для реквізиції хліба та доходить до Коростеня, атакує його і після жорстокого бою займає, але, в свою чергу, через годину внаслідок контратаки значних сил залоги міста наш відділ примушений був покинути Коростень. Однак перед тим він звільняє всіх політичних в'язнів з місцевої в'язниці. Маючи завдання якнайглибше пройти на територію України і з'єднатися з повстанцями, генерал Тютюнник спрямовує свій відділ у напрямку на Київ. Після бою за Коростень червоне командування негайно розпочало концентрацію військ для оточення генерала Тютюнника. Назустріч йому кинулася кінна дивізія Котовського в складі до 2000 шабель. Наближаючись до Києва, відділ генерала Тютюнника зустрічає дивізію Котовського, яка починає систематично атакувати його вдень і вночі.

Козаки змушені ночувати в лісах, при 20-ступеневім морозі, і глибокому снігу. Третина людей відморозила руки й ноги. До генерала Ю. Тютюнника поступово приєднуються окремі повстанські відділи з місцевих селян; окремі села розпочинають повстання, але більше половини людей групи не має рушниць.
У той час совєтська кіннота безперестанно її переслідує, не дає змоги спочити. Великий обоз із пораненими й обмороженими вояками затримує її рух. Уже тиждень відділ ночує в лісах, у полі без гарячої страви.
Не доходячи 40 кілометрів до Києва, група Тютюнника була повністю оточена та примушена пробиватися на захід, до польського кордону. Вона не змогла виконати свого завдання, хоч персональний" склад її виявив величезний героїзм і витривалість. При відвороті біля села Міньки червоні війська рішуче атакують напівозброєних героїв. Відбувся останній бій.
Ворожа кіннота увірвалася в лави повстанців, а за нею червона піхота добивала обезсилених, напівзамерзлих вояків. Не бажаючи здаватися в полон, поранені й знесилені вояки пускали останню кулю в себе, підривали себе рушничними гранатами, а 359 старшин і козаків попали полон, бо були без зброї, до 500 - гине від ворожих куль чи шабель, а решта проривається і повертається до Польщі.
Так трагічно скінчився національний порив 2000 вояків.
359 вояків, узятих в полон, було зачинено в церкві села Міньки. Героїзм наших повстанців вразив жорстоке, кровожерливе червоне командування, яке звернулося до полонених з обіцянкою повної амністії при умові, якщо перейдуть на службу до Червоної Армії. Наші герої категорично відмовилися. "Так ми вас розстріляємо!" викрикнув Котовський, командир совєтської кінної дивізії. "Розстрілюйте! Ми всі готові вмерти, а вам служити не будемо! За нас помститься український народ!" - вигукнув козак 6-ї дивізії Щербак.
У Базарі на Волині відбувся військовий "суд" над полоненими, де усіх 359 вояків було приговорено до розстрілу. Засуджених поставили над довгою траншеєю-могилою і розстріляли з кулеметів.

Яку назву має книга?
"Україна у війні за державність", чи це інша?

І дійсно?.. Але ще цікаво, який це недобиток настругав оцю епопею?
Наснилось у садистському сні?..

2 зацікавлений

До твого відома героїчна смерть 359 молодих хлопців, які залишившись без амуніції, і потрапили в полон до російської армії. На пропозицію врятувати своє життя, присягнувши на вірність Росії з колони не виступив жоден із вояків, а на томість всі як один заспівали "Ще не вмерла Україна...", і під їхній спів вони були розстріляні.
Наснилось у садистському сні?..
Просто потрібно краще вивчати історію держави, в якій живеш.
Народ, що не знає своєї історії не має майбутнього!

nevidomuj, а куди ж подінеться майбутнє?
Чи, може, той народ вимре від якоїсь хвороби? Чи для нього настане Кінець Світу? Поряд з тими, що "знають" свою історію?
А чи не скажеш ти мені, відомо-nevidomuj, чому мої діди і батьки не потрапили в полон російської армії? І ще мільйони українських громадян теж?
Я тобі можу відповісти на це запитання, але це було б занадто просто. Зметикуй сам! Це принесе тобі тільки користь...

ні, не вимре, але:
ти живеш і вчишся на помилках. І чим більше помилок - тим більше досвіду(можливо не такого,як хочеться). І от уяви що тут раптом з тобою стається біда(не дай Боже) і ти втрачаєш свідомість і всю пам'ять. Ти починаєш все з початку! Так само і з державою!

А чи не скажеш ти мені, відомо-nevidomuj, чому мої діди і батьки не потрапили в полон російської армії?

А все тому, що ті, хто воював і потрапляли в полон, а ті, які не воювали відповідно лишень стогнали як їм погано жити(до речі зараз така ж ситуація в нас в державі).
Якщо ти гадаєш що така ситуація безглузда, то почитай історію тиїх подій і можливо ти зрозумієш що до чого, бо так ти ж не знаєш про що сперечаєшся!
Я теждеколи буваю не правий, але тут......

nevidomuj:
Уся твоя розмова, вся твоя "політика", твоя впертість і не признання своєї точки зору примітивною, вся твоя помилкова реакція на осмислення історичних подій веде лиш до подальшого насилля, війн, братовбивства, кровавих революцій...
Будуй Нову Державу з її ба-га-то-на-ці-о-на-льним народом - росіянами, поляками, євреями, вірменами татарами і... і... і... не докоряючи їм ганебним минулим. ТИ дай приклад! ТИ почни з себе!!
І твоя Держава розквітне на очах...
Не віриш?..

зацікавлений діло говорить. Будуймо міжнаціональну державу, хлебчімо кока-колу і їжмо гамбургери і будьмо ситими, купуймо автомобілі "в базовій комплектації" і вважаймо себе "середнім класом", слухаймо Меладзе (а шо, чоловік талановитий, голос має) і збагайчумося духовно.

Ну навіщо нам тая історія? Все давно минуло, тепер інші часи. Нащо нам пам'ять про предків, які за нас поклали свої голови? На їхніх костях можна збудувати нові супермаркети. Тут недавно одна відвідувачка гарно написала, дослівно "ну вот не пойму, нащо ті пісні, якщо є сучасні?".

А вся річ у тому, що в кожного своє призначення. Один - їсть та спить, інший горить та спопеляє все навколо, ще інший - горить і згоряє сам. Той блукає в нетрях своєї свідомості копіюючи інших, а той - намагається зрозуміти інших, залишаючись собою.

зацікавлений
Уся твоя розмова, вся твоя "політика", твоя впертість і не признання своєї точки зору примітивною, вся твоя помилкова реакція на осмислення історичних подій веде лиш до подальшого насилля, війн, братовбивства, кровавих революцій...
Я позаполітичний і не беру участі в будь-яких політичних акціях, я працюю лише на ідею! Я свою точку зору нікому не нав'язую! І на скільки вона "примітивна" вирішувати не тобі. Я не хочу початку братовбивчої війни! Але якщо хтось зазіхне на мою Державу - я піду її обороняти
Будуй Нову Державу з її ба-га-то-на-ці-о-на-льним народом - росіянами, поляками, євреями, вірменами татарами і... і... і... не докоряючи їм ганебним минулим. ТИ дай приклад! ТИ почни з себе!!
І твоя Держава розквітне на очах...
Не віриш?..
"Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями..."
Я вірю лише в Уркаїнську Самостійну Соборну Державу. Ви хочете багатонаціольної держави? Без питань! З цим питанням звертайтесь в ЄСМ, вони теж за це боряться. Але на шляху до Вашої великої держави Ви забудете не лише власну і чужу історію,не лише долю і мету життя ваших предків, але й власну гідність. Не говорячи вже й про те, що керувати такою великою "державою" майже не можливо(це одна з головних причин розпаду СРСР).
Слава Уркаїні!!!
http://oun-upa.uaweb.org/documents/dekalog.html
http://nation.wen.ru/prysaga.wml

nevidomuj:
Ви забудете не лише власну і чужу історію,не лише долю і мету життя ваших предків, але й власну гідність.

Пан Василь Триліс якнайкраще відповів на питання про мету і ціль. Ти читаєш і нічого не розумієш, тобто, не бажаєш цього, через свою впертість.

Як ти собі уявляєш Уркаїнську Самостійну Соборну Державу? Що це воно таке?? Це що, держава без влади, де всі рівні? Тоді це Комунізм.
Це що, держава з владою? Тоді це нерівність, тоді це розподіл на класи, що ми і маємо на сьогодняшній день.
Безвладдя бути не може. Де влада, там завжди знайдуться незадоволені, в більшості це ті, яким ця влада не дісталась. Це знов брехня, це знов політичні війни, це знов гра на почуттях про таке "нещасне"(!) минуле, це знов настрій одних політичних сил проти інших.
Про це вже йшла мова. І усе це заради влади. І не будуть усі рівні, бо буде багатший за тебе. І не будуть усі при владі, бо будуть хитріші за тебе. І не будуть усі розумними, щоб усе це зрозуміти, тому що знайдеться розумніший, що поставить дурня на коліна в прямому смислі, як у випадку з Юлією Тимошенко, коли вона спекульнула Іменем Господнім на Майдані.
Тобі задурманили молоду голову високопарними фразами, щоби відвернути від реальності у якій ти перебуваєш. Через 75 років будуть продовжувати писати про голод, але уже Духовний, на Україні початку століття, хоча, якщо уважніше подивитись навколо, то неозброєним оком можна побачити і голод фізичний...
Закінчуй свою, нікому не потрібну філософію і йди краще на пари, або до праці... А ще краще - у грядки! (тут це добре хтось зауважив...)

http://www.vosvoboda.info/ukr_txt003340

Шкода, що я запізно про це довідався.

Тут цікава дискусія
http://blog.korrespondent.net/2007/11/21/aoeea-naiiiaiaaeaiiy-oa-iaoedhainuenou-ieaadhoa/#comment-82510

А ще є люди, в устах яких чиста українська мова звучить просто дивно. Ну не в'яжеться воно в цілісний образ і все

зацікавлений

Пан Василь Триліс якнайкраще відповів на питання про мету і ціль. Ти читаєш і нічого не розумієш, тобто, не бажаєш цього, через свою впертість.
А що він сказав, поясни нетямущому!
Як ти собі уявляєш Уркаїнську Самостійну Соборну Державу? Що це воно таке?? Це що, держава без влади, де всі рівні? Тоді це Комунізм.
Це що, держава з владою? Тоді це нерівність, тоді це розподіл на класи, що ми і маємо на сьогодняшній день.
Перед тим, як писати такі речі підніми літературу і дізнайся що то таке(і незабудь нагадати собі як пишеться Україна).
Безвладдя бути не може.

Теоретично і практично може бути, але зараз розмова не про те!
Через 75 років будуть продовжувати писати про голод, але уже Духовний, на Україні початку століття, хоча, якщо уважніше подивитись навколо, то неозброєним оком можна побачити і голод фізичний...
Це вже інша тема, але я готовий і про це подискутувавти з тобою, але не в цій темі.
Закінчуй свою, нікому не потрібну філософію і йди краще на пари, або до праці... А ще краще - у грядки! (тут це добре хтось зауважив...)
А твоя філософія всім потрібна?
Дякую за пораду, але я краще знаю що мені потрібно робити

Ми чомусь в кожному наступному коментарі віддаляєтесь все більше від теми

webmaster:
А ще є люди, в устах яких чиста українська мова звучить просто дивно. Ну не в'яжеться воно в цілісний образ і все

Це тому, що спостерігач сам погано володіє чистою, літературною, без усяких безграмотних діаспорських домішок, мовою. Із серії: мене так вчили батьки і так правильно.
Смішно, особливо, коли зовсім випадково серед документів знаходяться учнівські табелі батьків в іхніх особових справах з двійками, трійками за четверть... А то і за рік.
Спостерігав я таку картину у своїх добрих знайомих, я би навіть сказав, родичів...

зацікавлений
І Ви кажете що потрібно починати з себе????
Ви ж самі всіх критикуєте

і незабудь нагадати собі як пишеться Україна)
Чуй мене, розумнику.
Я сліпо скопіював твої фрази, натиснувши Ctrl+C Ctrl+V.

Я вірю лише в Уркаїнську Самостійну Соборну Державу

Слава Уркаїні!!!

І це в одному повідомленні(пості)!

Мені немає про що з тобою говорити.
Робити це - означає марнувати свій дорогоцінний час.
До речі, "не" з дієсловами пишеться окремо.
Тобі державу будувати? Тобі свині пасти і в цей час надолужувати пропуски шкільної програми.

Правильно, державу бедеть будувати люди, зацікавлені в єдності з усіма на світі. Вони, забувши власну історію і долю своїх предків, будуть будувати Велику Незбориму Державу!!!
ПРАВИЛЬНО!

> Це тому, що спостерігач сам погано володіє чистою,
> літературною, без усяких безграмотних діаспорських
> домішок, мовою.

Е ні, не згоден!
тоді б літературна мова виглядала для нього дивно завжди. А я ж наголосив, що йдеться лише про окремих людей.

webmasterе, я ціную твою позицію щодо ставлення до співрозмовника. Чесно, справедливо, обережно, щоб не образити часом, трохи з перестраховкою, мовляв, а що народ скаже, як побачить чийсь не дуже дружній, м'яко кажучи, пост...
Молодець! Але це тільки на віртуальному плані. А він, як всім номальним людям відомо і зрозуміло, зовсім не відповідає жорстокій реальності. Я не проводжу ніяких аналогій і ні на кого не натякаю. Вірніше, не маю на увазі тебе, шановний...
Ну, і на десерт.
Цілком зрозуміло, що кібоР і зацікавлений - одна і та ж діюча особа.
Так як мою зацікавленість по даному питанню задовільнено - залишається кібоР...

З "невідомістю" теж покінчено(гра слів: невідомість - nevidomuj)...

Як це не дивно, але в мене була підозра про те, що кібоР і зацікавлений - одна особа, але тепер вони підтвердились. Можете не вірити!

угу, зацікавлений писав так само, як і кібоР. Я теж наприкінці догадався, що це одна особа, до того як це прочитав

Ура! Здогадливенькі наші, ура!!
Тепер все стає на свої місця. Чи не так?
Але я все ж хочу поставити все знов на вуха, так, як воно і повинно стояти, коли скажу наступне:
- БабаТекля - це теж я - ніхто інший, як Іванців!

Все приблизно так і є. Я, як правило, утримуюсь від дискусій, коли бачу їх безперспективність. А безперспективними є 90% дискусій в інтернеті. Але часом навіть мене можна зачепити за живе. Перестраховуюсь я коли бачу сильне неспівпадіння вагових категорій. Погодьтеся - це справедливо.

А в реальності я гранично прямий. Часом цинічний та дуже часто єхидний
Дуже рідко кому це подобається

це не біда! Мені, наприклад, теж часто кажуть, що я "язва", що зі мною важко спілкуватися і т.п. Але це здебільшого люди без почуття гумору і мені їх просто шкода!