Якось в розмові з ДідомВасилем вияснилось, що він не вірить в те, що в НАШ час люди можуть плакати від щастя. І мені стало цікаво - наскільки часто ви плачете, чи плачете взагалі? І, якщо плачете, то чи було таке, що це були сльози РАДОСТІ? Бо я вже можу похвалитися такими хвилинами сльозливого щастя ! Найемоційніший момент РАДОСТІ останніх років, який викликав у мене сльози: якось дзвонить до мене коханий і каже: "послухай, тут я дещо маю для тебе". Я слухаю і чую КОБЗАРЯ, який співає пісню "Місяць на небі"... Я вже не пам"ятаю, скільки то куплетів було, але на секунді п"ятнадцятій я заплакала. ВІД НЕЙМОВІРНОЇ РАДОСТІ!!! Бо такого ДОРОГОГО подарунку мені ще ніхто не робив. При чому той кобзар співав на вулиці Львова, а я, як ви всі знаєте, знаходжусь в Києві. Тому, я пишна та горда тим, що в моєму житті є такі щасливі моменти і, сподіваюсь, будуть ще.
я можу назвати кілька моментів коли я хотів плакати від радості, але звісно ж не плакав (я всетаки VALAR ) але нажаль моментів до балю гірких куди більше, і радості все менше
_____________________________ Твердий, міцний, незламний мов ГРАНІТ
згадати важко якщо непомилюсь то було таке в перший день помаранчевої коли я йшов по вулиці з тисячами таких як я і власне тоді появилось так відчуття ну сама мабуть розумієш
Валар. Аналогічна ситуація була зі мною в перший день. Потім вже була просто важка праця щодня із налагодження лікарського забезпечення тисяч людей, які опинились в екстремальній ситуації листопада-грудня. Божим дивом є те, що не було масових хвороб і найбільш популярними ліками були пігулки для лікування горла.
кобра і на другий погляд отруйна змія, і на третій теж.
кібоР гість
14.11.2007 00:05
Робік в одних темах пише розумні речі, а в інших не дуже...
Робік гість
14.11.2007 01:36
Просто ти трохи не правильно сформулював речення.
Кобра на перший погляд теж небезпечна, проте її отрута надзвичайно цінна для медицини речовина...
Мало бути так. А, оскільки, вебмайстер писав, що ти є вредним, то, порівнюючи себе з коброю, ти міг би написати про кобру що вона є вредною, та до чого ж тут небезпечна?
А я от плачу тільки для себе, я взагалі не вмію плакати для когось, і якщо комусь і здавалось, що мої сльози для нього, він глибоко помилявся. Кажуть, ніхто не заслуговує на твої сльози, а хто заслуговує, той ніколи не примусить тебе плакати. Насправді так воно і є.
Коли плачеш краплями болю і непорозуміння, вони важко падають на землю і голосно розбиваються, глушать неспокій і пригнічення. Спрагла земля вбирає їх жадібно і з вдячністю, і знай, вони ніколи до тебе не повернуться, вони так і залишаться частиною того, на що ти ступаєш.
Коли плачеш від щастя, коли тебе переповнює щось незнане, бурхливе, величезне і до непристойності чисте, рветься з тебе у всі сторони, ти сягаєш розмірів кімнати, вулиці, планети, і раптом бачиш всю планету зверху, тобі не вистачає простору, ти стаєш простором, ти стаєш життям, ти стаєш вибором. Ти плачеш. Ці сльози ніколи не підкорятимуться силі тяжіння, вони легкими бризками злітають в небо як фонтан неймовірної висоти. Вони летять туди, куди їм ближче. Вони народженні літати. Але вони впадуть, вони зволожать твоє чоло і не тільки, вони ощасливлять людей, які їх відчують, вони відновлять сили, вони назавжди залишаться тими божественними кульками, які падають на землю, щоб відбитись і знову торкнутись неба. Вони живі.
Я сьогодні знову плачу. Просто так. І стаю сильнішою.
От про ці сльози, мабуть, йдеться...Часом відчуваю, що назбирається їх багато-багато по краплині за кілька десятків днів, різних, кольорових і тоді хочеться вибухнути)
кібоР гість
14.11.2007 11:10
Робік, у тебе чудово виходить: сам собі задаєш запитання, сам на них і відповідаєш.
Я, та й будь хто, тобі при розмові не потрібен.
Пісня "Два кольори" була причиною зрадливої вологи в очах.
кібоР гість
14.11.2007 11:43
Сльози - це прозора солоновата рідина, яка виділяється слізними залозами при зовнішньому подразненні, чи емоційному збудженні. Необхідна складова у житті здорової людини, така, як піт, сеча, кал.
Дуже поетично сказано, Світлячок, але це стосовно всього-навсього однієї людини - тебе.
Є добре народне прислів'я: "сміх без причини - ознака дурачини". Суть не зміниться, якщо замість "сміх" підставити слово "сльози".
Кажучи іншими словами - це ознака, неврівноваженої, слабкої духом або нервово (душевно) хворої людини.
Будеш вибухати, роби це подалі від населених пунктів, аби не причинити зла людям. Чи ти хочеш усіх заставити плакати?
І прошу зауважити ще одне.
ЧИСТЕ аж ніяк не може бути НЕПРИСТОЙНИМ.
В жартівливому контексті таке порівняння себе би оправдало, але не тут, де "слёзы мешают говорить"...
кібоР гість
14.11.2007 17:56
Перепрошую, слід читати ВИПРАВДАЛО.
Деколи хреново, коли володієш п'ятьма мовами...
Здається мені, що найкраще було б погодитися, що сльози - це одна з вегетативних реакцій організму, яка може супроводжувати будь-який душевний (психічний) стан. Одного разу Ніна Матвієнко сказала: "Я плачу не від жалю, а від краси". Дуже гарно сказано, але хіба це щось пояснює?
А коли я казав, що від щастя не плачуть, то мав на увазі не психічний стан, а об'єктивну ситуацію. Мабуть, я був неправий, бо щастя - категорія суб'єктивна...
А все одно не можу собі уявити сльози щастя. Коли я плачу від гарної пісні, то це завжди від болю й жалю, а не від краси. Краса, правда, необхідна для того, щоб виник жаль і біль. Але сама собою вона не емоційної природи, а логічної. Краса - це логіка. Хіба хто плакав від красивої математичної або шахової задачі?
_____________________________ Аніж проклинати темряву, краще засвіти хоч маленьку свічку
(ніби Конфуцій)
Че Гевара гість
16.11.2007 13:35
А я багато разів плакала від щастя! Це можливо!
просто всі люди різні! деякі більш емоційні, деякі менш. і це ні в якому разі не є погано!
Увага! При будь-якому використанні матеріалів сайту обов'язкове посилання (для сайтів - відкрите для пошуковиків гіперпосилання) на "Джерело: проект "Українські пісні" https://www.pisni.org.ua"!
