Але жвід самого себе не приховаєш... чи не так?

"Робік,
А зі сторони не скажеш, що ти кінчений...
"

чо ти це написав?

"Але жвід самого себе не приховаєш... чи не так?"
Так. А для чого від себе ховати?? Кожна людина вже САМА для себе вирішує, ЩО для неї добре: сказати ПРАВДУ рідні і щоб всі стали переживати, нервувати? Чи сказати НЕПРАВДУ, знати самому про це, але рідні продовжують жити собі спокійно? Як по мені - то краще, щоб рідня була спокійною .

Нацпатріотка:Як по мені - то краще, щоб рідня була спокійною

Це уявний спокій на данному невеличкому проміжку часу, причім з твоєї точки зору.

Незнання ПРАВДИ гальмує подальший розвиток суспільства. Пояснення просте. Коли ПРАВДА займає своє належне місце замість брехні, люди, яких було обмануто, ошукано проявляють оправдані емоції, негативне поле яких росповсюджується на оточуючих з неймовірно нищівною силою...
А це протилежить основним поняттям (Законам) Всесвіту. Ці нервові збудження стають своєрідним "гріхом", бо, хоча і неусвідомлено, але все ж знищують позитив.
Краще кажи правду, серденько...
Тоді за тобою не буде гріха. А от як буде сприйнята твоя правда, - це вже не твої проблеми.

Дякую за пораду, але, все ж вважаю, що, коли хтось інший все рівно НЕ дізнається про якісь негативні речі, то та інша людина НЕ буде проявляти тих негативних емоцій. Я говорю тільки про ту неправду, яка ТОЧНО не "вспливе" і всім від того буде лише добре.Бо, якщо я знаю, що та інша людина може дізнатись правду - то я скажу ПРАВДУ, бо потім дійсно буде дуже соромно дивитись в очі, я вже не кажу про те, що спілкуватись буд дуже важко. Такі випадки бувають рідко, але все ж таки бувають.

"...хтось інший все рівно НЕ дізнається..."
"все рівно" має дещо інше значення. Правильно буде "все одно".

Дякую за виправлення.

Нацпатріотко, уявіть собі, що вас зраджує ваш чоловік - і так ретельно та вміло це робить, що ви ніколи й нізащо не дізнаєтесь.

Правда ж, він хороший чоловік? Дбає, аби вам жилося спокійно... І про себе не забуває. А що заважає Вам поводитися так само, оберігаючи його вразливу душу?

З Ваших слів виходить, що це чи не ідеальне життя, ге?

ДідВасиль, ще один респект!

Почекаю, коли ще Нацпатріотка мене похвалить, та тоді вже радітиму.

Та похвалю, похвалю! Ви, звичайно, праві, що люба брехня - то ПОГАНО. І я не говорю, що часто її використовую, але є така от ситуація, наприклад: на вулиці прохолодно, я їду з роботи, вдома чекає сім"я, але більш за все МАМА, яка переживає, бо вже вечоріє. Я захотіла прогулятись по парку годинку, поговорити(віртуально романтично прогулятись по парку) з коханим по телефону, але знаю, що мама це не зрозуміє(вона в мене не романтик ). Вона дзвонить, запитує, ДЕ я, а я кажу: та тут щось трамваї не ходять, я пройдусь пішки(або почекаю на зупинці ще деякий час). ЦЕ вона зрозуміє. І це є брехня, але,якщо б я їй сказала ПРАВДУ, що я захотіла прогулятись по парку, то це могло дійти до скандалу, бо ТОГО вона НЕ розуміє. Мені легше і мамі теж, коли є така побрехенька. А щодо стосунків чоловік-дружина, то я виступаю абсолютно ПРОТИ ЛЮБОЇ брехні, бо стосунки мають будуватися лише на правді, так і роблю в своєму житті. Але Я говорю лише за "побрехеньки", які стосуються переважно мами, щоб уникнути лишніх негативних "розборок". Не вважаю це за щось дуже погане.

Ну... якщо мамі...
Та певно що мамі можна й збрехати. Мами, вони такі. Все витримають. Навіть коли випадково побачать, що трамваї ходять справно.

Але я кардинально згоден, що без брехні не проживеш. Людину, яка не бреше (або не боїться; або не краде) наше суспільство просто знищує. Коли вдається винищити всіх правдивих, мужніх і самодостатніх людей, суспільство стає виразно соціалістичним. Я все своє життя прожив у розгорнутому соціалізмі. Я можу сказати лаконічно, але коротко: брехня - це соціалізм; соціалізм - це брехня.

Діду, діду! Ну, що тобі дався той соціалізм? Давай лучче потеревенимо. Да-а-а-а-вненько я на сайті не була! Ми з Іванцівим знюхались і повіз він мене на Захід, у чудернацьку країну Шотландію. Як я не прагнула побачити там хлопців у спідницях на вулиці, чи ще десь у публічних місцях, - мені це не вдалось. Тільки одного разу, на якомусь їхньому національному концерті. Не то шо в нас. Тре-не-тре вбирають на себе вишиванки і лазять по місту, хизуються. Вони свої національні костюми шанують.
Ну, а шо ту в тебе чувати? Бачу в інших темах ти дискусії розвів неабиякі. Ну-ну, подивимось. Диви, щоб молодь тебе з потрухами не з'їла. Вона голодна зараз. Заразилася переглядом фільмів про голодомор.

ДідуВасилю, а ВИ брехали в своєму житті і,якщо ТАК, то в яких то було випадках?

Нацпатріотко!
Дід Василь не брехун, до твого відома. Дід Василь ВЕЛИКИЙ видумщик. Жоден брехун не може стати поруч з нашим Дідусем.
Так що не плутай і не ображай шановну людину...

Брехня сама собою не біда. Підкреслюю, вона природна. Але треба знати міру.

Коли люди втрачають міру, брехня стає основною формою спілкування. І це теж не страшно - просто інша система. Це як правосторонній або лівосторонній рух. Можна жити і в брехні, і в правді. Можна їздити правою, а можна лівою смугою. Погано тільки, коли обидві системи змішуються. Тоді бувають сутички і навіть революції.

Не можна їздити лівою смугою, коли всі їздять правою. Тому я брехав, і брешу, й буду брехати, бо шаную рідню, друзів та інших співвітчизників.

Дякую, Нацпатріотко, за як завжди чарівну усмішку. Натхненний нею, хочу додати про брехню.

Ми всі живемо в розвиненому соціалістичному суспільстві. Ніяких сутичок чи революцій, тільки спектаклі-шоу. Для розваги. Насправді всі задоволені, а голосять час від часу теж для розваги, ніколи не переходячи до дії. Просто собі фольклор.

Але коли хтось час від часу надумає виїхати на протилежну смугу, то хутко десь щезає (В. Чорновіл, В. Гетьман, В. Стус ...). Треба розуміти, що просто це така система руху. І спілкування. У нас правосторонній рух і лівостороння система спілкування. Ми не правова, а ЛІВОВА держава. Нічого страшного, вона нас влаштовує, ніхто не схуд, а дехто навіть має 10 000 уо пасивного доходу.

Просто не лізьте на стрічну смугу. Брешіть в одну дудку з усіма - і будете щасливі!

Від таких слів стало сумно... Таке враження, що всі в Україні брешуть і ніхто не може жити нормально, коли НЕ бреше. От до прикладу я: в житті бувають різні ситуації і, як я вже раніше казала, я НЕНАВИДЖУ брехню. І ті, хто мене знають, ЗНАЮТЬ це. Просто "у кожного своя доля і свій шлях широкий"(як писав Т.Шевченко)і в МОЇЙ ситуації все ж таки іноді щось недосказати або сказати неправду, бо я ТОЧНО знаю, що та інформація зробила би боляче або довела би до непотрібного скандалу. Я ПРОТИ БРЕХНІ, але іноді(повторю ІНОДІ, ДУЖЕ РІДКО)мені доводиться так робити задля спокою саме РОДИНИ. І можна з того насміхатись, можна казати, що то є неправильно, але я знаю, що по іншому не можна, бо буде набагато гірше.Тут грають роль різні стосунки: донька-мам і чоловік-дружина - я би просила їх не змішувати. Якщо ж говорити про вибір своєї половинки, то це один із головних пунктиків - СТОСУНКИ МАЮТЬ БУДУВАТИСЯ НА ПРАВДІ, ЯКА Б ВОНА НЕ БУЛА(не порівнюйте із моєю сім"єю - там є дещо інша ситуація). І я прощаюсь з тими людьми, які хоча б раз мені сказали неправду. І все ж таки треба розділяти неправду ВИМУШЕНУ заради більш спокійнішого життя і неправду, як частину життя. Так от: всі, хто мене знають, знають, що я ДУЖЕ щира та відверта і НЕНАВИДЖУ неправду. Бо складається таке враження, що за те, що я відкрила вам троха БІЛЬШЕ себе, я вже стала БРЕХУХОЮ і це починають називати НОРМОЮ. Виходить з постів саме так. Можливо, я щось не так зрозуміла, але я відверто розказала, що в МОЄМУ житті є ТАКА ситуація і іноді буває от так. АЛЕ так буває ДУЖЕ рідко і взагалі я ПРОТИ НЕПРАВДИ.

Квіточко! Сонечко! Ти надто ідеалізуєш цей світ і це суспільство, бо воно існує завдяки брехні. Як кажуть люди "Не збрешеш не проживеш". Це звісно погано, але одиниці ніщо проти міліонів. Я шукав правди, а отримав "на горіхи", і що? Існую далі на своїй думці, маю репутацію правдошукача-ідіота, але і живу і існую. Як не дивно.

Які ніжні звертання!