Вельми гарно зібратися всім разом на жаданне дійство,
Хоча я і випадково опинився в епіцентрі подій, проте невидима сила мене тягнула заїхати на Співоче поле, і я не помилився,бо пам"ятаю, як минулого року було добре.

Країна мрій.....Один мій добрий друг запитав у мене сьогодні: "ну, що? наМріялася?" . Дійсно, так наМріялася, що тепер сьогодні від тих всіх мрій відпочиваю . Було все ЧУ-ДО-ВО! На запалювання вогню я, на жаль, не встигла 22 червня, але на відкритті та всьому іншому була. Не так давно я почала ходити на українські танці, тож, для мене головною площею була танцювальна.
Ходила Мріяти з подругою - Галушечкою - з цього сайту. Сподівалась на те, що побачу й інших сайтистів. Але-не так сталося, як гадалося. Того року бачила і Лєснічого, і ДаБаГа, і Лемка, а цього року щось...Хоча, вчора, як ми їхали пізно ввечері додому, здається, в метро я все ж бачила Лєснічого. Можливо, я помиляюсь. А, можливо, і ні. І ще до цих пір для мене є загадкою др.Влад - ніяк не можу з ним познайомитись .
Звичайно, там було безліч вишиванок - і старих, і нових. Але ціни на них - переважний ЖАХ...Були і за 65 грн. Але ясно, що там була за вишивка і що то був за фасончик ))). Але нові вишиванки з відносно гарною вишивкою в середньому мали ціну 500грн. Було багато дерев"яних, глиняних виробів. Можна було подивитись, як працюють із залізом, глиною, на ткацькому станку і т.д. Цього разу було велике розмаїття української літератури, були зустрічі з письменниками, книжки яких продавали. Навіть Я, не така вже й і велика читачка художніх творів, придбала 2 романи . А людей скільки було в гарних українських вбраннях!!! Ту красу словами не передати! І, при чому, люди були вдягнуті практично всі по різному - кожен і кожна мали свій неповторний стиль! Молодці! Іноді були досить негативні картинки: 1) іде хлоп у вишиванці і палить або матюкається; 2) були люди, одягнуті у вишиванки, але російськомовні (косили під українців); 3) залишали по собі на Співочому полі багато бруду; 4) коли читали вголос в мікрофон українську художню літературу - то у тих читачів був ЯВНИЙ російський акцент і була відчутна якась байдужість до того всього;

5) випивший батько чи мати мали при собі ще й мали при собі ще й діток малих, які плакали, бо хотіли додому, а батькам було "по цимбалах", бо вони з друзяками ще "бухають" або їм просто вже "добре" і на дітей уваги звертати не треба. Слава Богу, таких випадків було ДУЖЕ мало, але вони були.
А тепер - за приємне: так мило серцю бачити, як на це свято збираються цілими родинами! Душа радіє. Чесно. А інколи і плакати хотілося від того, що я ще не маю СВОЄЇ родини, СВОГО чоловіка, діток...Але "забувалася" від того всього негативу в танцях. Не знаю, ЧОМУ, але цього разу Скрипка не запросив на танцювальний майданчик Іллю (з Божичів). Він чудово вміє пояснювати, ЯК треба танцювати, деякі навчені пари показують, ЯК треба те чи інше робити. Натомість він запросив гурт з "Адєси", які грають непоганий етно-попсовий музон, але НЕ ВЧАТЬ ТАНЦЮВАТИ. Губиться сенс того танц-навчального майдану. Спочатку я була шокована, що вони не змогли хоч пару речень сказати українською - я це вважаю за зневагу себе, як українки і не можу цього навіть просто зрозуміти. Коли вони почали грати свій музон - люди спочатку розгубились, бо то був абсолютний неформат того майдану, невідомо було що робити, як танцювати під ТАКЕ...Але переважно молодь схаменулась і почала трусити своїми животами, потім руцями, нозями, аби що-небудь...Я вирішила проігнорувати їх гурт і пішла дивитися інше. Першого дня не вдалося добре потанцювати під "Буття", бо дощило досить сильно...Але другого дня ситуація вже виправилась. Цікаві старовинні танці були від Тараса Компаніченка. Мінус був в тому, що його майже не чутно було, коли він намагався пояснити, ЯК ТРЕБА ТАНЦЮВАТИ. Тарас намагався говорити голосно, але не кричати, бо наступного дня мав співати. Тому, люди трохи плутались. Цікаві танці були від Білоруського гурту, але довго налаштовували мікрофони. І проблема була та ж сама: дівчина, яка пояснювала танець, стояла серед натовпу (до речі, чомусь тоді насунула ВЕЛИЧЕЗНА кількість народу)

і її чули тільки перші 3-4 пари людей. За рахунок величезної кількості охочих і незнання, ЩО треба робити - був невеличкий хаос...Але якісь основи старовинних білоруських танців все ж люди взнали. Дуже не вистачало Іллі, шкода, що Олег не запросив його цього року.
Новинкою мало би стати "співробітництво" України та Японії. Передбачались деякі покази з японського мистецтва. Якщо чесно - не бачила...на очі якось вони не трапилися за 2 дні. Ховались трохи, напевно. Єдине, що бачила - то це дівчаток-українок, які бігали переодягнуті в японські кімоно .
На ВЕЛИКІЙ сцені відбувалися концерти різних гуртів. Там я була мало - тільки з 18 години. Цікаві запрошені закордонні гості були - з Канади, Чехії, Білорусії, Франції, Сербії. Але от заключне "шоу" Скрипки після чехів було НІЯКЕ... Це - якщо ЧЕСНО . Заспівав старезні-пристарезні пісні, без якихось крупних кульмінацій...ну, не яскраво закінчив...Вірніше, освітлення він зробив ДУЖЕ яскраве, але сам і музиканти були не такі...Тим не менш, я йому дуже дякую за те, що колись в його голівоньці виникла така ідея - створення "Країни мрій", де КИЯНИ зараз можуть насолоджуватися всим українським аж цілих 2 дні! Для мене все ж це було СВЯТО! Слава Україні! Слава Богу за все, що він нам дає в цьому житті!

Ну в більшості так і є, але не можу стриматись щоб не додати.
Поза фестом, Скрипкою і етнічністю вже не перший рік на фест приходять 2 хлопа з барабанами (забув як барабани називаються, накшталт того який у Атмасфери). І не перший рік до них приєднуються інші люди, барабани і інструменти. Цього року в сумі були присутні 4 барабни, 1 волинка (накшталт шотландської), 1 сопілка і дофіга людей. обидва дні я там тусив. а під кінець другого дня, коли в барабанщиків повідпадали руки, гуртом співали "ой на горі та й женці жнуть", "наливайте повнії чари", "ще не вмерла" і кілька пластових. приєднуйтесь)

А чому ти РАНІШЕ того всього не сказав? Ти мене за ті 2 дні ніде не помітив, ніде не бачив?
Ще, до речі, чомусь на цьому фесті збираються "крішнаїти". Я відношусь до різних релігій досить спокійно і поважно. Але ЦІ крішнаїти мені не подобаються чомусь...нагадують по своєму образу якихось злочинців...навіть не знаю, чому.

щодо байдужості до Української мови:
Почну із анекдотів в який розповідають по пригоди негрів та москалів у муніципальному транспорті міста Лева.
Так ось ближче до початку цього місяця пересіклися шляхи із одним негром: він вільно - без акцентів і без перекручень спілкувався українською, російською, англійською. Такої чіткості вимови у спілкування мені на жаль ще не приходилося бачити.
Я веду до того що у людей немає елементарної мотивації щоб стежити за своєю власною мовою, її багатством, та її вимовою.
Бідному народу начхати на культуру, коли він думає лише про матеріальний достаток.

Щодо культури чистих узбіч, то бракує пропаганди до охайності.
По автошляхам України періодично з"являються написи " Дякуємо за чисті узбіччя". Але очедидно цього не достатньо.
Мені завжди не подобається - поки що - невід"ємний додаткок будь-якого зібрання - гори сміття.
Між іншим можна провести не велике дослідження.
Нехай кожен перегляне свої власні речі і виявить скільки насправді непотрібних речей просто носить з сумках, чи то лежить вдома чи на роботі.
Особливо вражаючн це можна відчути змінюючи адресу місця проживання.

Варто мабуть не тільки шукати смітник аби викинути непотріб, але й не сприяти появу останнього.

Я був на фестивалі у неділю.
Брав участь в декламації віршів від гутірки Sevama
потім пішов слухати пісні
Спочатку білоруського гурту, потім кобзарів, а потім просто гуляв по яткам і цікавився різними товарами.
Сподобався виступ Спасу.
Вже ближче до вечора зустрічав багато знайомих по іншим фестивалям.

Про Скрипку згоден, що не дуже потужно, але важко йому було після травми виступати і я йому вдячний за те, що він зробив для української нації.

Країна мрійників

...що він зробив для української нації.

А що, власне, він зробив для української нації? Він написав якісь видатні твори? Чи він філософ або провидець? Чи він хоча б виконавський талант? Покажіть мені пальцем: осьо його внесок в українську культуру.

Насправді це типовий совковий масовик-затєйнік, що гарно вписався й пристосувався до потреб сьогоднішнього задуреного, неосвіченого натовпу. І хвацько влаштовує цьому натовпові РОЗВАГИ - а більше, бачиться, нічого!

Звичайно, можна ловити кайф, тиняючись серед безладного етноярмарку, де часом і вкраїнську вишивку побачиш - от уже й свято! - а то хлопів з барабанами - от уже й диво! - а то ятку з пивом - теж приємно! - а вешина благодаті - погорлати незлагодженим гуртом "ой на горі та женці" (бо на щось менш заяложене бензини не вистачає...).

Я ж не проти таких радостей. Але не треба в цьому контексті говорити про українську націю, не треба її зводити до юрби споживачів...

не треба в цьому контексті говорити про українську націю, не треба її зводити до юрби споживачів...
...
і у мене 3 питання:
1)а хіба споживачі - не частина тієї самої нації?
2)що по-Вашому мав би зробити деякий пан N, щоб можна було сказати, що це є значущим для укр. нації?
3)чи можете назвати приклади наших сучасників, які б зробили щось для нації?
наперед вдячна за відповідь

п. campanella, Ви виводите дискусію за рамки теми, і це логічно, бо тема куца, а дискусія (мала б бути) величезна. Та оскільки повної дискусії все одно не буде, відповім коротко.

1. Так, будь-хто, в тому числі й представники будь-якої нації, є споживачами, бо споживання - неодмінна природна потреба. Але я всього лиш закликаю не зводити сутність нації до споживання. На жаль, сучасне суспільство вимірює успіх людини саме кількістю і якістю споживання. А це нерозривно пов'язане з надмірним ростом споживання і перетворенням його в НЕприродну потребу.

2. Питання некоректне. Звідки Ви взяли, що пан N має щось робити заради того, щоб про нього можна було щось сказати? Як на мій погляд, то панові N слід жити природним життям, задовольняти свої природні потреби, і тоді він полюбить себе і полюбить інших людей. А що він зробить від тої любові - хіба ж це можна планувати?

3. Кожна людина, навіть національно несвідома, щось робить для нації, але не так просто зважити, добре чи лихе. Пєтя Сіманєнка твердить, що найбільше для української нації зробив Ленін, і то правда: Ленін зробив навіть не "щось", а "багато чого". Кожен оцінює той чи той внесок, дивлячись із-під свого лопуха, а єдиної національної свідомості немає, тож і не може бути суспільної оцінки. Бо виходить - як та середня температура по лікарні...

А все ж пару прикладів я наведу - з-під свого лопуха: а) Прочитайте книгу Володимира Білінського "Країна Моксель - Московія", та й скажіть самі, що цей чоловік сьогодні робить для нашої нації. б) Хлопці, які організували й ведуть оцей сайт, на мій погляд, роблять для нації та її свідомості незмірно більше, ніж десятки масовиків на кшталт олегів скрипок...

До речі. Поки пан N шукатиме та читатиме книгу Білінського, в чому я сумніваюсь, бо книга товстенька, можна проглянути коротку, але вражаючу рецензію на неї Тараса Марусика:

home.lviv.farlep.net/~protez/doc/marusyk.doc

Хліба й водища- знову повторюю я, актуальність залишається вже не одне століття.
Звинувачувати можна завжди, але хто не пробує той не помиляється. Принаймні цікавіше, на мій погляд, щось робити,а ніж нудитися.
Здається Олегу Скрипці все одно ким ви його називаєте.
Можна навіть подискутувати про те хто є хто.
Я в адвокати не наймався. Найкраще -говорити про людину в її присутності. Скільки людей стільки й думок.

"Сьогоднішній, задурений, неосвітчений натовп"

Не варто рівняти під одну гребінку всіх. За часів союзу совєтів рівняли. Діду у вас є життєвий досвід. Ви знаєте як рівняли?
Власне нічого не змінилося, шляхи інші, цілі тіж: потрібен слухняний та дієвий натовп, що служить обраним. Але це вже вихід за межі теми.

1. Я не звинувачую, а називаю речі (і "діячів") своїми іменами. І підтверджую титули, які їм даю, аргументами. Чого не скажеш про щедрих на поклони шанувальників того ж Скрипки. Він, бач, "щось робить". Що ж він робить? Що від нього залишиться в людській пам'яті? Може хто відповість?

2. За совєтів всіх рівняли палицями. Зараз зовсім інші методи рихтування, і один із цих методів - засилля (розкрутка) бездарі типу О. Скрипки в усіх сферах культури. Скрипка як ніхто сприяє формуванню "слухняного та дієвого натовпу".

3. Мені байдуже, чи все одно Скрипці, ким я його називаю (хоча знаю, що йому все одно, бо його менш за все цікавить моя, чи Ваша, чи будь-чия думка про нього). Я розмовляю не з ним, а з тими, кого він дурить. Одведіть очі від його наперстків, і ви все зрозумієте. Він підгодовує народ видовищами - аби народ менше задумувався...

4. Осторонь сьогоднішнього задуреного натовпу стоять незадурені люди. Їх мало, їх не чути в галасі скрипок, вони ні на що не впливають. Але ніхто не заборонить їм зневажати ці ярмарки і називати речі своїми іменами. Роби що слід, і будь що буде.

мені здається, що когось просто не запросили...
не реалізовані повністю амбіції...
але ніж стояти збоку і зневажати інших, може, краще подумати про те, що всі люди різні... і це прекрасно!

Там, де шукають амбіцій та емоцій, а не аргументів, аргументувати справді зайве. Кожному - своє. І це теж прекрасно... коли немає нічого кращого.

Дозвольте мені припустити, що внесок Скрипки в культуру - його активність.

Хлопці. Дівчата. Ну давайте навчимося говорити не тільки по-українськи, а ще й осмислено. Активність не може бути внеском. Активність - це засіб, чи спосіб, чогось досягти (або, навпаки, чогось уникнути). Активність набуває смислу тоді, коли з неї виходить результат.

Про що я й закликаю подумати. Де він, той результат? Пальчиком покажіть: осьо-го! А ви, панове, дратуєтесь, що вашого кумира (ідола, по-нашому) якийсь дід посмів образити. Ніхто нікого не ображав. Шукайте аргументи, а не емоції, і все відразу встаканиться.

Ну, я собі дозволю трохи влізти знову в тему. Оскільки п.Олег не є моїм кумиром, я на це все дивлюсь трохи простіше. Але я БАЧУ результат в тому, що він надихає багатьох людей на те, щоб вони в ці дні одягнули вишиванки (навіть російськомовні) або їх ВПЕРШЕ придбали. Це вважаю все ж таки ВЕЛИКОЮ справою. Це не означає, що це СУТО ЙОГО ЗАСЛУГА, але на це підштовхує І його попсовий фест. Живий приклад: моя подруга (абсолютно не любителька попсовості) не ходила на цей фест; цього року пішла, бо я її запросила просто там прогулятись. Їй ДУЖЕ сподобалась сама атмосфера фесту і те, ЩО він пропонував:
***багато людей, одягнутих ДУЖЕ оригінально (знаю, що тут теж можна посперечатись - типу "хіба це називається етно-одяг???", але молодь екпериментує, і досить цікаво, і краще хай ТАКИМ чином вони себе проявлять; кожного року я бачу все більш цікавіші костюми - поєднання сучасності та етніки - і це ЧУДОВО). І моя подруга ВПЕРШЕ придбала там собі автентичну давню вишиванку 1940-го року. Сказала потім: "тепер я знаю, що передам в майбутньому своїй доні". Звичайно, краще, коли маєш СІМЕЙНУ таку реліквію, але не кожна сім"я може таким хвастанути.
***показ майстрами залізного мистецтва, гончарної справи, ткацького мистецтва (бо не кожен має натхнення вибратися якось до Пирогова, щоб глянути, як те все колись робилось, а тут - все поруч і людей це починає зацікавлювати,- хіба це не добра справа, хіба не результат?);
***багато показано сучасної української дорослої, дитячої, наукової літератури (і навіть ті, хто ВЗАГАЛІ не любить читати, все одно десь та й зупиняться біля якогось лотка і роздивляться, а, може, і придбають, підтримавши українського виробника. Хіба то не є добра справа і результат? Я вже не пам"ятаю, коли купувала останню книжку, а тут, де все під рукою, я з задоволенням зупинялась, розпитувала, дивилась, купувала, бачила на очі сучасних авторів. Це - цікаво.

І якого б ґатунку не були там музИки наші і запрошені (ЯКІ вони - це вже ми самі для себе вирішуємо, прослухавши все те), але в Києві більше не проходять такого плану фести...він поки що ОДИН такий. Ще от цього року дещо цікаве було на Гоголь-фесті. Але там взагалі мізер. І в приміщенні. А тут - єднання з природою.
Ще: якщо б не було Країни мрій, я до цих пір не вміла б танцювати. Бо про АВТЕНТИЧНІ українські танці почула і ПОБАЧИЛА (що дуже важливо) саме на КМ. Я їм багато чим зобов"язана. Вони мене врятували свого часу від жахливої депресії, з якої я довго не могла вийти...Більше нічого не допомагало...Зараз я дуже вдячна долі, що тоді була саме там, на тому місці і бачила, як люди танцюють і отримують від того блаженне задоволення. Тепер - я частина того всього. І це теж ВЕЛИКИЙ результат, особливо для ВАС, п.Василю, як захисника автентики. ТІ ТАНЦІ - не попса, а все ж автентика. І люди можуть побачити це і ДОЛУЧИТИСЯ до цього тільки на цьому фесті(якщо казати за лінивих і далеких від таких речей киян).
І щодо співу пісень: навіть, якщо це просто популярні пісні, але люди СПІВАЮТЬ!!!В КИЄВІ! МОЛОДІ ЛЮДИ! Хай вони ще далекі від розуміння більш якісної і розумної пісні, але, як для київської молоді - це все одно не стояння на місці, а великий крок вперед, погодьтесь.
Я розумію, що фест дійсно в багатьох речах попсовенький, але ж і вклад його теж важливий в культуру (так, в КУЛЬТУРУ) КИЯН. Бо кияни взагалі мало чого знають, мало чого бачать такого, що пов"язане з українською культурою або чимось близьким до того.

"А що, власне, він зробив для української нації? Він написав якісь видатні твори? Чи він філософ або провидець? Чи він хоча б виконавський талант? Покажіть мені пальцем: осьо його внесок в українську культуру."

Можливо, дійсно звучить дуже гучно "для української нації", але все ж таки окультурює киян і приїжджих - то ТОЧНО. Сподіваюсь, я добре змогла аргументувати свою думку. І виділю ще раз РЕЗУЛЬТАТИ:
1) підштовхує різних людей різних націй до одягання, купування вишиванок і до творчо-сучасно-етнічного підходу до одягу;
2) пропагує українське наукове, "романне", дитяче книговидання і має результат - їх КУПУЮТЬ;
3) пропагує, показує, навчає АВТЕНТИЧНИХ українських і деяких зарубіжних танців;
4) знайомить з різною етно-музикою (є і автентика, і сучасність, і всілякі поєднання);
5) знайомить, зацікавлює, і дає відчути на собі, як раніше справлялись українці з народним ремеслом (залізо, глина, ткацтво).

Я ДУЖЕ ЛЮБЛЮ п.ВАСИЛЯ і ПОВАЖАЮ ЙОГО ЗА ВКЛАД В АВТЕНТИЧНУ КУЛЬТУРУ, ЗА РОЗУМНУ РОБОТУ НАД УКРАЇНСЬКИМИ ПІСНЯМИ . І раджу Вам, п.Василе, бути трохи лояльнішим до цього фесту . Бо він вартий того, щоб існувати. Так, йому треба вдосконалюватись, але він ПОТРІБНИЙ.

Дякую, Діду!
За відповідь.
Власне в мене немає кумирів, я люблю слухати українську музику,
а те що ви когось називаєте певними словами - то вам видніше.
Я прочитав вашу точку зору щодо задуреного натовпу, ще раз дякую за уточнення, справді не всі є такі, сподіваюсь ми попадаємо до числа незадурених.

Я теж сподіваюсь. В цьому не можна бути впевненим, але дуже хочеться. І перший крок до виходу з дурдому - задуматися над його структурою.

Нацпатріотко,
Шаную Вашу щиру думку, але лояльнішим до цього та йому подібних "фестів" стати не можу, хоч убийте. Немає там нічого, крім РОЗВАГИ. І то невисокого гатунку. Жаль, про смаки не сперечаються.

ну скажімо так...
Українського змісту, духу там немає більше ніж на 1%.
Але там трапляється подекуди українська форма. Може це вже краще ніж зовсім нічого?

Наприклад, у Києві багато людей не розмовляють українською мовою не тому що не вміють чи не хочуть, а лише аби не виглядати білою вороною. І часто стається так, що два українці, не знайомі один з одним, починають розмовляти російською! Може такі збіговиська хоч трохи посприяють виправленню ситуації?

Це так, спостереження збоку. Я майже не приймав участь у подібних заходах, бо не люблю натовпів...

З чогось та треба починати.
Тому я підтримую оцінку Нацпатріотки цього фестивалю.
Безперечно, догодити усім неможливо і шановний ДідВасиль тому приклад і він має на те усі підстави.
Але, вибачте, де Дід у своєму розвитку і де пересічний хлоп чи дівча, яким смак до української музики не те що за змістом, а навіть за формою вбивають засиллям російської попси?
Давайте всеж не будемо рівняти досвідчену людину і молоду, за увагу якої посилено ліктями товкуться, бо це гроші і великі гроші, усілякі "постачальники медіапродукту" (по іншому й не скажеш).
Користь від Країни Мрій не можна міряти мірками ДідаВасиля.

А знаєте, вік тут ні до чого. Навіть навпаки: молоді люди швидше засвоюють істину (якщо вона, звичайно, є), ніж старі, порослі мохом пеньки. Але будь-якому українцю корисно замислитись над проблемами "мас-культури". А у випадках отаких скрипкових шоу-ярмарків мислити треба кріпко: чи ж таки краще оце "щось" (1 %), ніж нічого, чи може це "щось" і є та сатанинська зваба, що підхоплює інструмент забамбулювання з ослаблених рук російської попси?

До серйозного аналізу цих явищ ще далеко, і мало хто про те дбає. А я й зовсім не претендую на глибоке розуміння попсових явищ. Я лише стверджую, що велич О. Скрипки - чистісінький міф, який твориться у нас на очах. Ким? Навіщо? І чому молодь так легко на нього ведеться?

1% - звідкиля?
якщо він з"явився по Методу стелі, то це безглуздя,
а статистично - результат недостовірний.
Між іншим хочу підтримати акцію - виходу із дурдому.
Ви бували коли небудь у вище згаданому домі?
З нього насправді і потрібно починати, оскільки мешкають там цілком незаангажовані люди, є серед них і ті на яких не впливає суспільна чи авторитетна думка. звичайно потрібно враховувати наявність медичних показань до кожного окремо, проте це був би важливий досвід для кожного.
А потім вже можна і виходити...

1 % наміряв якимсь приладом Вебмайстер (див. он трохи вище). Мабуть таки, якоюсь новітньою комп'ютерною технологією, бо як же ще той український дух вловиш...