Перше знайомство з творчістю Руслани було дуже давно. Була то зима чи весна достеменно уже не відомо. Навчаючись ще на першому курсі, якось я приїхав додому. Не памятаю які тоді були свята, але знаю точно були, бо студент не може позволити собі просто так кататись по 500 км. щомісяця, стипендія тоді була 9 грн.. Сиділи ми з сусідом у літній кухні, пили свій домашній “натурпродукт”, розмовляли про життя, згадували дитинство. З магнітофона лунав Розенбаум: “Маловато нынче нас за столом, видно многие сейчас под замком... ты наливай поговорим до зануды до тоски...”. Тут я кажу: “Лисий, постав щось наше, рідне, бо пісня хоч хороша, та я вже сумую в Києві за українською піснею так, що деколи вити хочеться. Приїхав додому і тут ти мені фігню крутиш.” - він встав щось пошукав, поставив на перемотку сів налив випили... і тут я почув – “...вітер блукає лісами...”. Хто співає я тоді і не взнав, Лисий казав що також не знає, то брат десь переписав. Я й собі переписав.
Вже потім у Києві дізнався що то Руслана. Від її пісень просто віяло запахом природи, Карпат, України. Коли було сумно я вставляв в плейер касету і перед очима поставав рідний ліс, зелені хащі, щасливе дитинство. На душі ставало легко і радісно. Весь негатив життя та всі проблеми здавалися зовсім нікчемними, відходили кудись у далечінь, а перед мною зявлялася найкрасивіша країна світу – моя Україна. Енергетика у тих піснях була дуже сильна і позитивна.
З часом Руслана стала більш відомою. Чомусь мені здало

...здалося, що з її пісень зникло звучання. Голос став ніби приглушеним, безсилим. Приблизно два роки тому на Європейській площі був черговий концерт, конкурси пиво і просто гульки. Ми з друзями гуляючи туди й забрели. На сцену вийшла Руслана. Відспівала одну пісню. Почала говорити і тут щось трапилось не по плану... чи техніки прикололись чи що, не знаю, досить чітко пройшов кусок фанери. Ох і натовп гомонів, але правду сказати Руслана змогла з честю вийти з ситуації. Почала співати з натовпом акапело. Молодець – не розгубилася, та відношення до неї в мене погіршилось.
Реклама альбому “Дикі танці” також не додала авторитету Руслані в моїх очах. Кліпи не були захоплюючими, складалося враження другосортності.
Мені, як сові по натурі, важко прокидатись вранці. Тому щоб якось збадьорити цей процес включаю в напівсонному стані музичний канал і потрохи відкриваю очі, збираючись на роботу. От одного такого ранку все йшло по схемі. Я ввімкнув TV, але музика мене просто підірвала в момент. Так, це був англомовний варіант “Wild dances”. Я почув стару Руслану. Енергетика шалена, кліп чудовий, звучання прекрасне. Як на мене – то повний апофіоз творчості, з таким можна сміло йти на ЄвроБачення. Так і сталося.

...Голосування пізної ночі в суботу дивився ніби фінал Ліги Чемпіонів з участю “Динамо”. Те що ми будемо в пятірці не було сумніву. Далі складалось враження, що можемо розраховувати і на друге місце, все-таки у “Монтенегрів” на середину голосування був серйозний запас. Блище до кінця закрадалась нагла впевненість про можливість лаврів переможця. Після голосування найбільшого нашого сусіда, котрого мені взагалі немає за що поважати, я все-таки подумки подякував москалям, і закричав “Перемога!!!” (бовдур, трохи дитину не розбудив). Руслана перемогла, перемогла Україна і всі ми. Я вже й не памятаю коли так останній раз був повен щастя і гордості за свою країну (мабуть, ще коли “Барселоні” накидали 7:0 в підсумку). Щоб там не говорили і не писали британські ЗМІ, але голосування було чесним, Руслана дійсно була краща, тай Україна віддала 12 балів своєму найблищому супернику “Монтенеграм” – хіба не обєктивно? Правда їм це не допомогло...
Раділа вся Україна, усіх переповнювали почуття. На “Першому Національному” з такого приводу навіть продовжили ефір, Руслані передавали щирі поздоровлення і заслужені похвальні оди. Правда Пономарьов (атор останнього”геніального” творіння “Бабі тікет”) “кінцівочку згімняв” – зміг з себе видавити лише “Я гордий...”. Можливо жаба задусила, що сам того року пролетів як фанера, а може перехвилювався бідака від гордості, та це не важливо.

Отже, в підсумку своєго ессе про Руслану скажу – я радий що вона “воскресла” в моїй повазі, хай їй надалі щастить. Прославляй Україну. Україна з тобою.

Слава Україні!


P.S. Перепрошую, що можливо не туди втулив свої враження. Хотів у "Статті, матеріали" та не розібрався як додати той матеріал. Модера, можете перенести туди, а може це і дискусія вийде..?

треба подумати...
може, перенесемо це в коментарі до Руслани?

Вона молодець - тепер народною артисткою України відразу стала

Я так бачу, треба буде трохи пісень (з акордами) Руслани насипати на сайт - нарід туди почав значно активніше ходити! Приєднуйтеся! - Не варто розчаровувати нових людей, які сюди прийшли у пошуках пісень нашої "гуцулки"