Дана тема запрошує до творчості усіх митців і знавців народної пісні, які мають змогу поділитися Золотою скарбницею української народної пісенної спадщини, яка передається з покоління в покоління століттями і тисячоліттями.
_____________________________ Я перестала боятися жити.
Незабаром Різдвяні свята і хочеться почати з колядок.
Де беруться слова колядок, щедрівок і віншівок? Старі люди говорять, що то "Божі слова", тому їх намагалися укладати в пісні, в замовляння й молитви… А що сьогодні пам’ятають сучасні колядники і щедрівники, окрім:
"Сію, вію, посіваю,
з Новим роком вас вітаю!",
або ж:
"... Як не дасте п’ятака —
візьму вола за рога;
не пустите на поріг —
вирву в вола правий ріг!
Як не дасте ковбасу,
то я хату рознесу!".
Звідки у цих колядників-щедрувальників-віншувальників така професійна мова сучасних рекетирів-вимагачів?.. Чи пам’ятає сьогодні хто з цих колядників, що колись Коляди продовжувалися стільки днів, скільки місяців у році, і що колядники, то не прості гості, а незвичайні полазники і посланці Божі; колядники — то не жебраки, злидарі, прошаки і вимагачі грошей, а Річні гості — Сонце, Місяць і Зорі небесні, без яких би ні врожай, ні життя на Землі не сталося і не могло би продовжитися. Про це у минулому ще добре пам’ятали, тому й чекали їх як найкращих гостей у році, які започатковували прихід до хати всього хорошого й доброго, багатства і врожаю.
Що ж сьогодні залишилося від давніх колядницьких звичаїв та обрядів?Але й те, що залишилося, варто берегти і вивчати, як дорогоцінний скарб славної минувшини! Тож хочеться нагадати сучасним колядникам і щедрувальникам, посівальникам і віншyвальникам деякі колядницькі звичаї.
_____________________________ Я перестала боятися жити.
Тисячу років тому колядники, очолювані духівниками — волхвами (нині "Березами"), розпочинали свій священний обхід хат і дворів відразу ж після найдовшої ночі в році, бо вважали, що в чей час народжується нове Сонце (сьогодні це 22 грудня — Зимове сонцестояння, коли ніч найдовша у році, а день — найкоротший) в ніч, в яку народжується Божич Сонце-Коляда.
Предки українців шанували магію (чарівність) Початку. Тож оскільки після 22 грудня світловий день починав збільшуватися, що знаменувало Різдво молодого Сонечка — Божича Коляди, то разом з цим розпочиналося і нове сонячне річне коло — шлях життя Сонця-Дажбога. Цей священний зачин у праукраїнців супроводжувався різноманітними восхваляннями сил Природи (адже вважали, що з народженням головного теплодайного світила й усенький світ народився), а також замовляннями і побажаннями багатства господарю й добробуту його родині. Тому й називали цей час Свят-вечором, тобто світлим вечором. А звідси й словаСвята вечеря походять. А колядників за їхнє священнодійство кожен господар обдаровував святковими дарунками, ковбасою і Святим Хлібом... Отже, як і коли колядувати чи засіяти, в народі вже забули, а ось просити ковбасу і "вициганювати" гроші не забувають ніколи.
_____________________________ Я перестала боятися жити.
Що ж до святкового столу, то в народі ще й досі на підсвідомому рівні пам’ятають: яким буде стіл на початку сонячного року, таким він може бути й протягом усього року. Тому й намагалися зробити його справді багатим, приберігаючи і припасаючи до цього дня чимало їжі, щоб достойно, в багатстві і земний Новий рік зустріти, настання якого святкували навесні, — "у багатстві цей час провести і наступного року дочекатися...".
Як правило, колядники були чоловічого роду. Це магічний звичай першого полазника, який мав принести родині удачу й добробут. Якщо в цей святковий час першим до хати приходив жебрак, злидар чи хворий, то гадали, що то Бог дав знак: після свята в господарстві будуть злидні, нестатки і хвороби.
Тому колядники повинні одягатися так, як того вимагає Різдвяний обряд і звичай. Колядники — це "рокові гості від Богів і Предків". Їх чекають і щедро обдаровують.
"Колядником" у давні часи також називався і збірник священних славенів (пісень), присвячених Різдву Божича Коляди. Як уже було сказано, на Зимовому сонцестоянні закінчується період Корочуна (зменшення тривалості дня) і потім з кожною добою день довшає на кілька хвилин, і так — до літа, свята Купайла. Тому наші Предки в ці останні грудневі дні й вшановували молодого Дажбожича на ймення Коляда. Йому присвячували урочисті різдвяні пісні — КолЯди — про Сотворення Світу, тексти яких в українців вважалися і по праву мають вважатися священними.
_____________________________ Я перестала боятися жити.
Колядки — це й урочисті космогонічні славені, присвячені Різдву Сонця та сотворенню світу, Неба і Землі, і водночас — персональні піснеслави до кожного господаря, господині, дівчини і парубка, літніх людей і дітей, які обов’язково мають бути іменні: у ці пісні потрібно вставляти ім’я саме тієї людини, якій колядуємо.
Обряд колядування завжди починають космогонічними колядками, а далі співом віншують усіх членів родини з побажаннями добробуту, щастя, здоров’я, майбутнього врожаю, процвітання всьому роду і народу.
Тож шануймо священні традиції й обряди наших Предків!
_____________________________ Я перестала боятися жити.
Коли не було з нащада світа, Дажбоже!*
Тоді не було Неба, ні Землі, Дажбоже!
А лише було синєє море, Дажбоже!
А серед моря — зелений Явір, Дажбоже!
На Явороньку — три голубоньки, Дажбоже!
Три голубоньки радоньку радять, Дажбоже!
Радоньку радять, як світ сновати, Дажбоже!
— Та спустімося на дно до моря, Дажбоже!
Та дістанемо дрібного піску, Дажбоже!
Дрібний пісочок посіємо ми, Дажбоже!
Так нам станеться чорна Землиця, Дажбоже!
Та дістанемо золотий камінь, Дажбоже!
Золотий камінь посіємо ми, Дажбоже!
Так нам станеться ясне Небонько, Дажбоже!
Ясне Небонько, світле Сонечко, Дажбоже!
Світле Сонечко, ясен Місячик, Дажбоже!
Ясен Місячик, рання Зірниця, Дажбоже!
Рання Зірниця, дрібні Зіроньки, Дажбоже!
* Кожен рядок повторюється двічі
Заграло море в неділю рано. Дажбоже!*
А на тім морі сосниця стоїть. Дажбоже!
На тій соснонці три голубоньки. Дажбоже!
ри голубоньки радоньку радять. Дажбоже!
Радоньку радять, як світ сновати. Дажбоже!
Що перший голуб в море упірнав. Дажбоже!
Виніс він з моря золотий камінь. Дажбоже!
Що другий голуб в море упірнав. Дажбоже!
Виніс він з моря срібляний камінь. Дажбоже!
Що третій голуб в море упірнав. Дажбоже!
Виніс він з моря мідяний камінь. Дажбоже!
Що з золотого Сонце постало. Дажбоже!
Що з срібляного Місяць зродився. Дажбоже!
А з мідяного Зірки постали. Дажбоже!
Так нам сталося ясне Небонько. Дажбоже!
* Кожен рядок повторюється двічі
Стояла сосна серед Дунаю. Дажбоже!*
На тій сосонці сив-Сокіл сидів, Дажбоже!
Крильцями стріпав, в Дунаєць упав, Дажбоже!
Вийшов він відтам третього року, Дажбоже!
Виніс він відтам троє насіння. Дажбоже!
Перше насіння — чорна Землиця, Дажбоже!
Друге насіння — яра пшениця, Дажбоже!
Третє насіння — зелена трава. Дажбоже!
Чорна Землиця — хліб ізродиться, Дажбоже!
Яра пшениця — для коровайця, Дажбоже!
Зелена трава — для худобоньки, Дажбоже!
* Кожен рядок повторюється двічі
Ой там, на горі горіли вогні.
Приспів:
Сохвален Бог! Сохвален Бог
Сонце — Боже наш на Небесах.
Горіли вогні, курили дими.
На горі волхви каміння били.
Каміння били — терем зводили
З трьома верхами, з трьома дверями,
З трьома дверями, з трьома вікнами.
В перше віконце сходило Сонце,
В друге віконце Місяць засвітив,
В третє віконце Сокіл улетів.
Сокіл улетів, на престолі сів,
На престолі сів, три служби служив.
Що перша служба — за господарів,
А друга служба — за їх діточок,
А третя служба — за Вкраїну-Русь.
Ой, Дажбоже!
(поторюється після кожного рядка)
Пане (ім’я), вставай з постелі.
Вставай з постелі, відчиняй двері,
Бо йдуть до тебе рокові гості —
Рокові гості — та й три радості.
Перший гостонько — золоте Сонечко,
Другий гостонько — срібний Місячик,
Третій гостонько — рання Зірниця!
А за цим словом бувай же здоров!
Не з сам з собою — з красной жоною,
І з милим Богом, і з усім Родом,
З усіма нами, колядниками!
Добрий вечір!
Чи дома, дома пан господар?
Пр.: Щедрий Вечір* — добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
А ми знаємо, що він вдома.
Сидить же він кінець стола.
А на ньому шуба люба,
А на шубі — поясочок.
На поясочку калиточка,
А в калиточці — мільйон гривень.
* Може використовуватися і як колядка — зі словами "Святий Вечір".
Ця Колядка на початку була славленням ясного світла народженого Сонця, Божича-Коляди. "Ой радуйся, земле, ясен світ засвітився". Куплети про "три празники" вже було додано згодом, при наверненні українців до християнства.
п. Лесю,
Спасибі за чудову тему і прекрасні зразки та коментарі! Незамінний посібник для всіх, хто захоче достойно святкувати-обряджати Українську Зимову Казку - Різдво Сонця та Щедрий Вечір. От сюди наші колядники можуть зносити свої дари - найкращі обрядові пісні.
Тепер на часі - Різдвяний цикл. А далі... та у нас ціле море священних співів на кожну пору року, на кожний сезон.
Українці! Просто переймайте, що вам сподобалося, та співайте на здоров'я та на радість!
_____________________________ Аніж проклинати темряву, краще засвіти хоч маленьку свічку
(ніби Конфуцій)
Символом Різдва в українців є різдвяна Зірка-Сонце, яка має вісім променів. Чому саме вісім? Трішки історії.
Центральним божеством Віри Предків наших виступало Сонце, що дає тепло i життя усьому живому на Землі. Бо саме після Зимового сонцестояння, коли Сонце опівдні перебуває у найнижчій точці над горизонтом, світловий день починає збільшуватися.
З цим i пов’язується Різдво Божича Коляди — молодого Сонця, що символізувало початок річного кола — Кола Сварожого (Зодіаку). Саме від Коляди i походить слово "календар", яке у римлян означало "piк" (хоча наші Предки piк починали з першого весняного Молодика). І це дійсно має своє підґрунтя, адже прадавня назва Сонця — Коло. З цим коренем ми маємо i назви кількох з восьми найголовніших сонячних свят Кола Сварожого: Коляда , Колодiй, Великдень, Зелені Свята, Купайло, Спасівка, Свiтовид осінній, Калита. Звідси i вiciм променів у різдвяної Зiрки-Сонця.
Власне слова Коло Свароже (Сварог — Батько вcix Богiв) означали календар у слов’ян, що пов’язувався з видимим річним рухом Сонця на тлі зодіакальних сузір’їв. Тому Сонце у наших Предків в певний календарний час мало рiзнi імена: Коляда (21—23 грудня, Зимове сонцестояння); Ярило (навесні і влітку); Купайло (19—21 червня, на Літнє сонцестояння); Свiтовид (на Осіннє рівнодення) і Калита (30 листопада; в період Корочуна, коли тривалість світлового дня скорочується).
І ще дещо з історії різдвяних обрядів:
У народі колядницьку ватагу називали служеньками Божими. І це не випадково. Адже створення ватаги призначалося не для розваг, а дляздійснення магічних дій — привітання господаря i кожного члена його родини зі святом, побажання господарю i його "челядоньці" добробуту, багатства, здоров’я, щастя в наступному сонячному році. Причому за таких магічних дій, з яких складався чарівний обряд Коляди, все, що служеньки Божi родині побажають, має неодмінно здійснитися. Тому кожна родина з нетерпінням чекала своїх колядників.
Дуже важливим елементом колядування є ряження — в основному імітація тваринних персонажів з обов’язковим використанням масок ведмедя, вовка, тура та ін. Це захищало обрядодіїв від злих духів, щоб останні не впізнали колядників і не перешкодили їхнім магічним діям.
Коли служенькі Божі підходили під хату колядувати, зазначає у своїй книзі "Звичаї нашого народу" Олекса Воропай, господар вже зустрічав їх з хлібом або колачем, а господиня повісмом льону (пучок прядива) перев’язувала колядницьку Зірку. Це символізувало своєрідну жертву Божичу Коляді, якому підносилися найважливіші атрибути життя. Адже і колач, і льон є продуктами врожаю, завдяки яким існує життя. Отже, це подяка за врожай і водночас жертва для доброго врожаю у наступному сонячному циклі. Це й символи їжі, що підтримує життя, й одягу, який захищає тіло від холоду та спеки.
_____________________________ Я перестала боятися жити.
Служеньки Божі, попрохавши дозволу колядувати і тричі вклонившись, урочисто повідомляли господарю, що народилося молоде Сонечко — Божич Коляда, а разом з ним народився весь Світ. І тут же виконували релігійні різдвяні славені (славильні пісні), тобто колядки, в яких прославлялися молоде Сонце, Місяць, Зіроньки, та промовлялися побажання господарю та його родині всіляких благ.
Після прославляння небесних світил служеньки переходили до персонального колядування — спочатку господарю та господині, а потім колядували до всіх, хто належав до їхньої родини, причому для кожного члена сім’ї була окрема колядка, в якій обов’язково мало звучати ім’я того, до кого колядують. Кожна колядка завершувалася щедрим віншуванням (побажанням родині і кожному, зокрема, всіляких благ) та танцями під музичний супровід. За це господар обдаровував колядників колядою у вигляді святкових продуктів харчування, а то й частування різдвяною їжею, або грошової винагороди.
По завершенню й отриманню від господаря священної дари колядники тричі вклоняються і виходять надвір, не повертаючись спинами до господаря.
_____________________________ Я перестала боятися жити.
27 лютого – 4 березня — Колодій (Масляна). Парубки вибирають наречених. Магія родючості: неодруженим парубкам жінки прив’язують колодку (фалічний символ продовження роду), а також прив’язують колодку тим батькам, котрі не одружили своїх дорослих дітей (у т. ч. і дочок) у цей шлюбний сезон. Ti, кому прив’язали колодку, мають віддячити гостиною, дарунками тощо. Обрядові страви цього тижня переважно молочно-масляні (вареники, пироги з сиром і сметаною, млинці та ін.). На цьому тижні не шиють і не прядуть.
Свято Колодія — одне з праслов’янських свят, яке сягає доби Трипільської культури. Це низка обрядових дійств на честь весняного пробудження природи, відоме як Колодія, Колодка, Масляна тощо.
Повертаючись до витоків духовності першої на Землі держави Аратти, завдяки українознавчим дисциплінам намагаємося відродити втрачені світоглядні знання та вірування прадавніх українців.
_____________________________ Я перестала боятися жити.
Свято Колодія — одне з праслов’янських свят, яке сягає доби Трипільської культури. Це низка обрядових дійств на честь весняного пробудження природи. Колодій, Колодка, Колодки, Масляниця, Масляна, Масниці, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення, Загальниця, "Ніжкові заговини" тощо - різні назви давнього свята.
Масляна, як і багато інших давніх українських народних свят, була включена до Християнського календаря, але з прив’язкою до Великодня, тоді, як раніше Масляну святкували напередодні Новоліття – Нового року наших давніх пращурів. Новий рік в них починався з першим весняним Молодиком, який настає перед весняним рівноденням (або за іншими джерелами - 1 березня).
Масляна отримала таку назву, тому що основною обрядовою стравою були вареники з сиром, які вживалися з маслом чи сметаною. Виготовляли також млинці і пиріжки. Ними частували протягом усього тижня.
В прадавньому розумінні Колодій — це маленький Сонце-Божич, який уже підріс і набрався сили розкручувати Сонячне Коло, тобто став Коло-Дієм.
З наближенням весни Сонце все вище і вище піднімається по своєму небесному колу, відганяючи зимові холоди, а його сила, тепло та енергія передаються природі й людям. Отже — "Коло діє", життєтворний процес на землі триває, настає новий етап його оновлення.
_____________________________ Я перестала боятися жити.
Починали святкувати Колодія на початку тижня. Наші предки вважали Колодку символом продовження роду.
Ритуали мали свою послідовність: народження, освячення, дієвість, смерть, захоронення та оплакування. Проте веселощі, кмітливі забави та жарти супроводжували умовні обрядові дійства упродовж усього тижня.
Незважаючи на різне тлумачення Колодія, свято широко відзначалося на всіх теренах України. І хоча є деякі відмінності у проведенні його в різних регіонах – зміст і характер були однаковими. Це – суто українське свято, і йому немає аналогів у інших народів.
Свято супроводжується обрядами, пов’язаним із проводами зими і зустріччю весни і має характер загального примирення, злагоди та всепрощення. За традицією в цей час влаштовуються народні гуляння, а всі дійства направлені на те, щоб прогнати зиму і розбудити природу від сну. Усі ці дні не роблять значних робіт, а славлять Колодія, Сонце, Весну і Світло.
Протягом семи днів відбуваються урочистості, що славлять Колодія. Свято відлунює звичаєвість доби матріархату, оскільки жінки є головними дійовими особами. Колодія вважали Богом шлюбу, любові, здоров’я і злагоди, тож дійства були пройняті іграми та веселими забавами.
Цей тиждень ще також називали "Бабським тижнем" або попросту "Бабським", а Колодій, відповідно, - "Бабським святом". Протягом цього тижня чоловікам належало слухатися жінок і витримувати їхні збиткування.
На Україні в усі часи головним обрядом Масниці були "колодки". Сонячну ознаку Колодія, як символ продовження роду, – маленьку вербову колодочку з навскісними хрестиками, перев’язану стрічечкою, дівчата прикріпляли на груди своєму хлопцеві, або "сповивали" і залишали до суботи.
Свято Колодія, триває протягом тижня: у понеділок "колодка народжувалась", у вівторок – "охрещувалась", у середу – "похрестини", у четвер – "помирала", у п`ятницю "колодку хоронили", у суботу - "оплакування колодки", а у неділю відбувалось завершення життєвої долі "колодки" - молоді одружені жінки "волочили колодку", - вони прив`язували колодку до тіла неодруженим парубкам та дівчатам, які не одружилися минулого року.
_____________________________ Я перестала боятися жити.
Увага! При будь-якому використанні матеріалів сайту обов'язкове посилання (для сайтів - відкрите для пошуковиків гіперпосилання) на "Джерело: проект "Українські пісні" https://www.pisni.org.ua"!
