Привіт, користувачі сайту, котрі ще не забули, що таке "читати"!

Допоможіть із визначенням автора ідеї, будь ласка.
Будучи малим я читав якусь книжку, чи казку, де був висловлений наступний сюжет:
"Розлука - це важко. Але ти щоночі глянь на небо, знайди Полярну зірку і дивись на неї. Я теж дивитимусь, тож яка б між нами не була відстань - ми будемо разом".
Якщо хтось допоможе (вже місяць мучусь) - тому від мене шоколадка або велике ДЯЯЯКУЮ.

І НАПЕРІД ДЯКУЮ ВСІМ, ХТО ВІДГУКНЕТЬСЯ!

Схоже на рядки з "Маленького принця" А. Сент-Екзюпері.

Ідея дуже гарна, справді, Гориславцю.
Але я вже переглянув уздовж і впоперек Маленького принца. Там є тільки "знайди між зірок мою маленьку зірку" коли принц збирався помирати.
А про "ми обоє дивитимемось - ми будемо разом" нічого немає(

то можливо з якогось мультфільму

З моєї поважної біографії не згадаю нічого конкретного документованого, але знаю цю ідею не менше половини століття напевно. Здається, я навіть сам колись до неї додумався. Таке відчуття, що вона споконвіку, і поети та закохані наповзають на неї, як тля на молодесенькі, свіжі, а все вічні зелені пагони калини...

(Це тут у мене йде смертельна боротьба з полчищами тлі, що заїдає сад. Може в кого є ідея, як рятувати бодай молоді деревця. Мішок яблук винагороди з першого ж урожаю.)

Вебмайстре, не з мультфільму. Точно.

Діду Василю, ура! Я радий, що не помилявся щодо того, що ідея стара - але її точно хтось був впровадив, я вірю в це. Може й хтось із українських письменників.
До речі, дивно, як закохані наповзають на неї, а в гуглі не знайшов анінайменшої згадки про таку ідею...

Діду Василю! Мій Дідусь колись рятував садок від тлі: робив розчин звичайного господарського мила і цією водою обмивав гілочки.

А сама ідея про зірки - це мабуть з народу! Адже наш народ не тільки співак і композитор, а ще й глибокий філософ!

Моя тля від господарського мила тільки товщає...

Діду Василю, а якщо дустовим?.. А ще краще отими засобами, що зараз посуд миють.

Та вже кажіть просто - ціанідами.

Нікого не слухайте, Діду Василю! Є така "опція", як "поговорити". Ви пробували поговорити з деревами? Тля просто ховається і не повертається. Але "поговорити" з деревами може не кожен. Гадаю, Ви можете! Поговоріть!

А тепер до MBenteforа: У сузір'ї Великої Ведмедиці є майже непомітна зірочка, за якою перевіряли зір майбутніх запорожців. Якщо подивитеся на Велику Ведмедицю, то в одній із Ковша Ви її побачите. Якщо побачите, то Ваш зір - добрий, а якщо не побачите, то купіть окуляри і йдіть у мак-дональдс їсти гамбургери.

Вчора пробував поговорити з деревами. Дружина швидку не викликала, а пішла бідкатися сусідці. Сьогодні мешканці села якось погано дивились мені вслід. Тлі стало трохи більше, ніж учора. Може краще поговорити з мурахами, котрі розносять тлю? Але ж не хотілось би, щоб жінка ту розмову почула.

Макошо, і яке ж відношення має написане Вами до поставленого мною запитання?

А насправді - дякую за цікавинку. Пошукаю щодо неї інфу.

Дмитро Акімов – радник командувача Національної Гвардії України, полковник, випустив книгу з віршами українських військовослужбовців – прикордонників. Вірші, що написані під час боїв на Донбасі, дуже зворушливі.
Акімов Дмитро Ігорович сам поет, композитор, учасник бойових дій у 2014 році випустив за власні кошти збірку фронтової поезії НГУ. Мене, як читача схвилювали деякі вірші, і я наведу один з них.

У світі безліч є доріг,
Але пройти усі не зміг.
Лиш крок зроби на зустріч вітру
І осягнеш безмежність світу.

Серце вогнем в грудях горить.
А під ногами листя шелестить.
Я йду на зустріч своїй долі,
Душею прагну тільки волі.
Двісті ударів кожну мить.
О як же хочеться прожити.
Достойно кожен пік життя,
Щоб не настало забуття.

Не смій ставати, сміло йди
Навіть якщо не маєш ти мети.
Потри до мозолів свої ноги,
Будь вільний, друже мій убогий.

Друже, чуєш серце б'ється
Душа, як птах у небо рветься.
Вдихни повітря повні груди!
Відчуй солодкий смак свободи.

Так жагуче і нестримно
Б'ється серце без зупинне.
Ти летиш, забувши страх.
Це все волі білий птах.

Старший солдат Кушнір Богдан Миколайович,
314 навчальна група 5 курсу
2-го інженерно-технічного факультету НА НГУ