Може хтось бачив ноти ? Знайшов обробку Гуцала для духового в .sib , але шось вона не дуже.

Буду вдячний.

Приблизно ось таке . https://www.youtube.com/watch?v=pX2zJYTdjwY

Таки шукаю

Up

Як би й мав - не вислав! Хіба це музика українців, а тим більше козаків?! Чи може народ, який створив "Розпрягайти хлопці кони" або "Ой, на горі та й женці жнуть" і ще величезну купу геніальної музики створити ось таке "несіло-невпало"? Хлопці ви ж музиканти, а головне від української мамки народжені, то шо ж ви цю лапшу про так званий "Запорізький марш" Адамцевича з вух не познімаєте. Хай під ним марширують ті, у яких деякі важливі (для "козацькому роду нема переводу") частини тіла вскорочені чимсь гострим.

так категорично ! а чому?

Автором "Запорозького маршу" вважається роменський сліпий бандурист Євген Адамцевич — учень Мусія Олексієнка. Він скомпонував твір з використанням мелодії "Ой на горі та й женці жнуть". Це, зокрема, засвідчує й листування з кобзарем відомого дослідника кобзарського мистецтва О. А. Правдюка. В одному з листів до нього Євген Олександрович писав:

Тепер відносно Запорізького маршу.
1926 року я почув мелодію, першу частину від кобзаря Полотая Івана Кириловича, другу частину – мажорну сам склав, і з’єднавши до купи, дав назву Запорізького маршу. [1]

Крім того, саме Євген Адамцевич уперше його виконав на публіці — широкому загалу марш став відомий 1969 року завдяки виступу сліпого бандуриста. Згодом для оркестру марш аранжував заступник диригента Державно
го оркестру народних інструментів Віктор Гуцал.
Уперше публічно Євген Адамцевич виконав марш 1969 року на концерті в Київському оперному театрі імені Тараса Шевченка.

Очевидці так описували концерт:

"У неймовірному потягові сердець за мелодією люди підводилися з місць. Вибухнула ще нечувана під цим склепінням громовиця оплесків.

Мені важко переповісти, що було після першого виконання "Запорозького маршу". Скажу лише, що старий Адамцевич виконав його на вимогу публіки тричі. Так була порушена домовленість не виконувати більше двох творів. І ніхто з кобзарів-побратимів не дорікав Адамцевичу, що він тричі повторив свій номер. І хоч його музика була безсловесна, але вслухавшись у мелодію "Запорізького маршу", вже ніхто з виконавців не наполягав на тому, щоб співати понад програму.

Стало зрозуміло: відбулося щось надзвичайне. Над зачарованим залом зайнялася і згасла чудова мить, яку повторити, затримати ніхто не зможе".[5]

Є. Адамцевич виконував марш дуже виразно, енергійно, вкладаючи всю свою майстерність й емоційну образність. Але через те, що грав пучками, бракувало дзвінкості. Диригент Державного оркестру Віктор Гуцал згадував:

"Я зрозумів, що такий твір має звучати масштабно й велично. Написати новий марш на основі старого стало для мене першорядним завданням"[3].

12 квітня 1970 року оркестр уперше виконав обробку цього маршу. Художній керівник і диригент Яків Орлов повторив твір на біс кілька разів. Відтак до 1974 року "Запорозький марш" виконували в усіх концертах по кілька разів. Публіка завжди стоячи вітала музикантів. Композиція стала ще більш відомою після того, як її було включено до саундтреків фільму Бориса Івченко "Пропала грамота" 1972 року. Після виконання маршу у Большому театрі (Москва), ним зацікавились партійні керівники, яких занепокоїла занадто духовна атмосфера серед слухачів. Комуністи ретельно вивчали ноти, звіряючи їх з піснями січових стрільців. І, хоча нічого не було виявлено, марш заборонили. А В. Гуцал змушений був залишити посаду й перейти до іншого колективу[3].

З 1984 року "Запорозький марш" знову дозволили виконувати. Він став звучати на мітингах під час боротьби за незалежність наприкінці 1980-х років. Під звуки маршу збираються депутати у Верховній раді.

У аранжуванні С. Творуна є також одним з основних маршів ЗСУ під назвою "Козацький марш".

"Запорозький марш" увійшов до репертуару Національного оркестру народних інструментів.[6]

"...то шо ж ви цю лапшу про так званий "Запорізький марш" Адамцевича з вух не познімаєте..."