Всім привіт!
Студентське Братство ЛНУ ім І. Франка розпочало роботу над виданням співаника патріотичних пісень. Плануємо включити до збірки козацькі, стрілецькі, повстанські, народні пісні на патріотичну тематику, про любов до свого рідного краю.

Хотів би прочитати Ваші побажяння щодо наповнення даної збірки. Які пісні ви би включили у співаник?

Так у мандрівному ж був розіл відповідний. Чи ви хочете такий же ж товстий, але патріотичними наповнений?

Пропоную включати такі пісні, які самі по собі ніби й не патріотичні, але грали (і гратимуть) важливу роль у нашій історії. Приклади: "Розпрягайте, хлопці, коней" (марш Махна, але не попсову Марусю раз-два-три коліна), "Колір чорний" (улюблений романс С. Бандери), "Та забіліли сніги" (одна з любимих пісень Т. Шевченка) і так далі за цим принципом. Таких пісень дуже багато, і важливо супроводити їх відповідними коментарями.

Не проминіть "Соловею-канарею".

Якщо дозволите, я висловлю свої побажання. На сайті багато патріотичних пісень, як відомих, так і не дуже. Якось так склалося, що українська патріотична пісня дуже часто базується на темі загибелі (козака, стрільця). Такі пісні мелодичні, дуже широко відомі. Але вони несуть в собі негативну енергетику, навіюють приреченість. Побільше б пісень оптимістичних, націлених на перемогу. Таких як "Ой на горі, на Маківці". Ще б я включив в збірник повстанську пісню "Нас питають якого ми роду". Слова не сильні, але це - вся історія України.
До речі, співаник буде з нотами?

п. Василю, отут я вже не можу змовчати: Ви висловили вкрай хибну, хоча й майже масову, а тому дуже шкідливу думку про пісні, які "несуть в собі негативну енергетику".
Це все одно що сказати: "Не пиймо води, узвару, молока, квасу, бо ці напої якісь ніякі, вони нас не гріють і не веселять. Пиймо каву, чай, шампан, водку, пиво, вино - від них ми робимось бадьорі та веселі".
Окупанти привчили наш народ утішати й бадьорити себе алкоголем - і навіть розуміючи згубність цієї "бадьорості", ми вже не в спромозі її здихатися. Але ж пісня - це теж продукт споживання, хоч і не матеріальний. Більш того, це теж своєрідний нематеріальний наркотик, бо його головний ужиток - змінити стан свідомості.
Совкове століття привчило й нас до веселенько-бадьореньких триндичок з "заводним" ритмом та оптимістичним текстом. Ми вже й самі вимагаємо від співаків, щоб вони нас "заводили" (накрутили нам пружину, чи що, бо своїх сил бракує, так?). І вже в компанії, хоч патріотично налаштованій, хоч не дуже, мало не кожна спроба заспівати серйозну, змістовну пісню наштовхується на спротив: "Що ви цю тягомотину скімлите, дайте щось веселеньке!"

Огляньтесь, панове. Чим далі в нашу історію сягне ваш музичний погляд, тим менше ви знайдете там веселих-бадьорих ("патріотичних") гуцикавок із заводним ритмом. Направді, ніколи, серед найдревніших козацьких дум та історичних пісень, та навіть і серед побутових і ліричних пісень не було такої, як сьогодні, кількості примітивно-розважально-підбадьорливого лайна, яке для того й продукується, аби заколихувати, присипляти в людях совість і свідомість.
Найбагатші змістом і музикою, найкрасивіші наші пісні й думи завжди були неспішні й трагічні, вони готували свідомість людей до реального, тяжкого життя й до боротьби, а не до дискотек і бочок із пивом. Саме вони давали козакам силу, а не штучні пісеньки-бодрячки.
Може комусь і час веселитися та пиво відрами дудлити, але не Українцям. Хай собі викаблучуються американські групи, хай тішиться своєю силою хмільна російська попса, - їм є хоч якийсь резон (хоч і неправедний) веселитися, а Українцям треба бути готовими до нелегкої боротьби. Згадайте, які пісні складали ті ж москалі, коли треба було підніматись на боротьбу: "Вставай, страна огромная", "...и как один умрем" - та, власне, всі найкращі пісні часів війни були далеко не підбадьорливими.
І більшість стрілецьких та повстанських пісень теж "несуть в собі негативну енергетику". Звісно, є там і "Лента за лентою", і "Гей війна війною" - то й що? Будемо тепер родзинки з булочок виколупувати, бо тісто не таке солодке?

Усе так, і зараз не поменьшало музичних полковників, що досі нестримно пропагують отой свій казарменно-плацовий "оптимізм".

До речі, щойно п. Лісовик розмазав "одну калину за вікном" (ніде правди діти, дуже бадьора річ, аж хочеться сім сорок затанцювати) - а хто читав слова отого "пана полковника", якому бідна Р. Кириченко молола всяку нісенітницю, аби лиш донести до його сивушної свідомості, що вона його козачка, його дружина? Бо, схоже, він про те чи то забув, чи й не знав...

Ні, панове, той текст вартий уважного літературного аналізу. Спробуйте!

Можливо я не зовсім вірно виразився про "негативну енергетику", не так сформулював свою думку. Я вважаю, що співаник, який видає студентство, буде розрахований на молоде покоління. Покоління, яке будуватиме нашу державу. Перед їхніми очима повинен бути геройський позитивний приклад. Не те, як загинув герой, а те, як він переміг. Можна цього повчитися в Росії: якщо нема подвигу, вони його придумають і роздмухають до рівня подвигів Геракла, створивши новітній міф, якому всі вірять. Російські пісні, про які ви згадали, аж ніяк не трагічні, коли їх слухаєш, аж мурашки по тілу... В нашій історії багато славетних сторінок, які мають надихати молодь на життя в ім'я України. На життя, а не на смерть. Саме такі пісні, я вважаю, повинні домінувати. Пісня, з якою можна пройти строєм (бо ще й нині в українській армії можна почути "Не плачь девчонка"),пісня, яку можна заспівати в колі друзів десь біля багаття. В співанику повинні вжитися і "Гей на горі женці жнуть", і "Стоїть явір над водою". Не можу погодитися, що українській музиці притаманні лише трагічні мотиви
Діду Василю, де Ви побачили в мене заклик до "гуцикавок"? Я - противник алкоголю, де я пропагував хмільні пісні? Чим Вам завинили пісні, які я запропонував? Мова йде не про суто народні пісні, а про українські. Я вважаю, Діду Василю, що пісня повинна готовити "свідомість людей до реального, тяжкого життя й до боротьби" , до подвигу й перемоги в цій боротьбі, а не до смерті.

Думаю, треба пропустити "Там під Львівським Замком" і "Лента за лентою", натомість включити як найбільше маловідомих та незаслужено забутих пісень.
А за часом виникнення пісні розподілити більш-менш рівномірно...

Якщо є така потреба - можу підшукати трохи кандидатур. Але я падкий майже винятково на повільні пісні...

Приємно бачити обговорення.

До Abiturient:
Так. У "мандрівному" був такий розділ. Але багато гарних пісень залишись за межами цього розділу. Їх краса та різноманіття заслуговує на окремий збірничок. Щодо товщини - на разі не відомо. Поки назбируємо матеріал.

До Василя:
Цілком погоджуюся з Вами. Пісні мають бути націлені на перемогу і на підняття бойового духу. Але наша історі так склалася, що маємо і багато пісень, які навіюють смуток і жаль за погиблими. Тому мусимо це пам"ятати і охоплювати всі настрої пісень.
До пісень плануємо подати акорди. В планах також паралельно видати диск з мелодіями до кожної пісні.

Подавайте далі свої пропозиції щодо наповнення.

А от з диском це ж просто прекрасно!
бо ж для середньостатистичної людини більшість будуть невідомі й наявність акордів не допоможе знати мелодію для співу.

Крім поради пісень (й, звісно, фінансової підтримки))), як можна вам ще допомогти?

Козацький марш (Хтось та й вродиться з нас нещасливо)
http://www.pisni.org.ua/songs/829501.html
http://www.pisni.org.ua/songs/8705.html
Козаки
http://www.pisni.org.ua/songs/311222.html
Очерет мені був за колиску
http://www.pisni.org.ua/songs/5179900.html

До Abiturient:
От наприклад, коли буде створено список пісень можна буде створювати міді файли до кожної пісні.
До багатьох пісень є ноти, які терба перевести в акорди. Роботи багато.
Але зараз мета - створити список пісень.

До Yurk0:
Дякую.

Алеж і зараз без такого списку хіба щось заважає створювати міді? Я, наприклад, створюю і не чекаю, допоки хтось складе списка. А роботи й дійсно багатенько, всієї довіку не переробити. Так навіщо чогось чекати?

О, якщо хтось зробить міді, при потребі можу підібрати під них акорди

До Юрий_Крылатов:
Коли ти сам собі працюєш і робиш для себе, то так. А коли робота комадна і її результат націлений на широкий загал, то тут потрібна системність і послідовність.
Може і ти чимось можеш допомогти?

До Abiturient:
Дякую. Я за тебе завжди пам"ятаю.

Від усіх решти чекаю пропозиції до наповння.

До Юрцьо:
Прошу Вас зважити на мій вік и не "тикати". А щодо діла скажу так: рибалки, що здобувають рибу тонами, самі її не ріжуть, на кожному сейнері існує риборозробчий цех, де працюють різалі. Так і у нашому клубі, після додання того чи іншого матеріалу потрібен другий етап роботи, зокрема редаґування, а цяя частина проблеми допіро відкрита, тому дотримати принципу командної системності й послідовності важко, потрібна участь фахівців. Вони між нами є.
Яка Вам потрібна допомога, я не знаю, якщо мені під силу, охоче зроблю, що вмію. Напишіть мені на мейл: krylatowATyandexDOTru.

Доповніть "Лента за лентою, юний повстанче в бою не відступай" Чубая, сама патріотична пісня)))

До Юрий_Крылатов:
Перепрошую. Не мав на меті образити Вашу честь. Про Ваш вік і не догадувався, а писав від свого імені. Дякую за мейл.

Все гаразд, порозуміємося.
P.S. А я вже додав хорошу патріотичну пісню:
http://www.pisni.org.ua/songs/1218404.html

Якщо пан Юрцьо ще не покинув ідею зі співаником, то маю зауважити що вже є один офіційний Січовий співаник від 1921р Упорядник (автор)Кирило Трильовський. Але з 58-ми пісень далеко не всі "озвучені" у наш час.
Було б краще якби поперед того як створювати новий довести до ладу "класичний",якщо звісно маєте пристойних виконавців а не річ лише аби зібрати вже існуючі...

Шановний ДідВасиль а чи є підтвердження тому що улюбленим романсом Степана був саме "Колір чорний"?

Запитання до діла.
На жаль, мушу зізнатися, що читав десь про це давно й не подбав про те, щоб зафіксувати якщо не правдиве джерело, то хоча б хто перший збрехав. Але щось мені підказує, що то правда. Принаймні дуже відповідає романс особистості Степана і вибраному ним шляхові.
Тут є ще одне питання: так само десь читав, що текст Руданського є переспівом з Міцкевича. Але двоє досить освічених поляків нічого подібного у Міцкевича не могли пригадати. Це теж не доказ, отож маємо проблему пошуку й підтвердження (чи спростування) цих цікавих гіпотез.

На мою думку все ж перед тим як стверджувати що пісня чи то комусь належить чи подобається(лася)варто мати докази.Без образ До речі дуже гарна пісня )
І ще одне, це скорше пана Юрцьостосується - вибачайте за абстракцію, та складати новий Співаник це вам не коників з г... ліпити - для цього мають бути певні передумови і це має робити людина (люди) з гарною музичною освітою.

А може ви, п. Георгію, цим займетеся? Може у вас краще вийде? А може когось такого порадите, хто знайде час і уміння працювати на ентузіазмі?
Як на мене, то п. Юрцьо з г... коників не ліпить, а таки щось робить!

п. Георгію,
Маєте гарну рацію, але потрібен ще й шмайсер. Справді, важливо мати документи на наші пісні, але життя показує, що це досить рідкісна ситуація. Добре, скажімо, що в архіві Петра І зберігся лист, у якому чітко вказане авторство пісні "Їхав козак за Дунай" (козак Семен Климовський із Полтавщини). Скільки б тепер націй не твердили, що то їхня народна пісня, скільки б наші рідні недоумки не складали ідіотських наслідувань ("Ти ж мене підманула"), первісна краса вже не може бути затьмарена чи вкрадена.
Але що робити, наприклад, з улюбленими піснями Тараса Шевченка? Хтось чув, як Козачковський комусь казав, що Шевченко любив "Ой ізійди, зійди..." - хіба це документ? Або: всі знають, що Колчак мріяв зробити гімном Росії "Гори, гори, моя звезда" - а де докази?
Прикладів безліч. Навколофольклорні легенди - це теж свого роду фольклор, теж культурна цінність. І якщо б удалося вилучити її з ужитку, то сиділи б ми, дивилися, як якийсь німець вузлуватий чи добродій із російського сайту підсовує нам вивернуте фуфло ("...Маруся, раз, два, три каліна, чернявая дєвчіна...") ще й називає його однією з найкращих Українських пісень... Або "доведе", що "Вот кто-то с горочки спустился" - русская народная песня (в Інтернеті є навіть "підтвердження" - фото грамплатівки, де саме так і написано...

Щодо Співаника.
Це теж дуже непросте питання. Клепати бездарні видання на кшталт шкільного щоденника-пісенника схвильованої блондинки, звісно, не слід. Але й сидіти під лопухами, чекати, поки прийдуть дипломовані музиканти та зроблять професійне видання - це те саме, що чекати розумної патріотичної влади.
Я вважаю, тут проводирем має бути совість. Не гроші, не графоманія, не наукові публікації, а саме справжня, перевірена любов до того жанру, за який берешся. І тоді не треба ні на кого оглядатися. Навіть наївний, навіть із помилками, такий Співаник грітиме душу багатьох людей.
Я ще раз бажаю успіху Юрцьові та його товаришам!

Романс "Біла акація" - це також не "русскій романс про гроздья душистиє" а пісня про Київ , яку вже напів переклав з української, напів дофантазував і видав за свою "вєлікій русскій народ".

Ми ще мало знаємо, скільки у нас усього вкрадено!..

З приводу крадіжок пісень, мабуть, краще сміятися, ніж страждати. Бо насправді духовний продукт украсти неможливо - від того він тільки множиться й дужчає. І коли ми почуваємо страждання, то слід знати, що воно виникає не від того, що в нас нас украли пісню, а від того, що ми самі її забули. Тобто, усвідомити, що це не страждання, а скорше сором.
Сором Українцям, які щороку "тащуться" на Кубанський хор та шаленіють там від своїх же, тільки покалічених пісень!