Так як там із книжкою справи рухаються? Коли вже читатимемо? Бодай фрагменти?

Макоша, певно, десь у горах сидить. Замело мабуть...

Ой як же ж мабуть невтішно під снігом...

Макошо, Коляда їде!

Вчора той поганий Корочун діждався свого часу й зжер таки старе немічне Сонце, що віддало всі свої сили Землі. Невігласи навіть думали, що то кінець Світа.

Але цієї ж ночі мати-Лада народила маленького божича-Сонце, який тепер додаватиме світла кожному дню. Про Різдво Світа їде сповістити Коляда:

Коляда їде, Коляда їде,
Всім дари везе -
Нам Слово скаже,
Нам слово скаже,
Що вже Світ сяє!!!

Усіх з Різдвом Світа здоровлю!

Ну чому, ж сидіти в горах - є свої плюси.

А от цікаво, якщо посидіти так з пів року, рік - час сповільнюється, чи прискорюється, як гадаєте?

Час піде по колу. Як у наших давніх предків, котрі так сиділи весь свій вік. І все до них поверталося: щодня - сонце; щомісяця - місяць; щороку - трава, листя, груші, курчата, гриби, пампушки з маком... Як же було не повірити, що й сам сюди повернешся. Білявим хлопчиком. Або поважним індиком.

Але і наші предки жили гуртом... А якщо на самоті?

На самоті дах може піти по колу. А час - не знаю. Часом здається, що час теж тебе покинув і десь далеко вештається.

Мне не замело (я на мітлі літаю)! Просто зустрічала Коляду. А на європейський Новий рік прилетіла в село до батьків.
Дах на самоті по колу не йде. Навпаки, починаєш спостерігати, як усе іде по колу навколо даху, а дах собі стоїть.
І я не на самоті. Ви знаєте скільки у мене колєг, окрім Любка? – ціла годівниця! Та й сумувати якось не доводиться. Сіла за спогади. Ще нічого не надсилала, бо не знаю, з якого боку підійти – так усього багато, але щось уривками вже написала. Зате непогано навчилася володіти слаломом на лижвах. Тут не якийсь там Буковель! Тут – екстрім, а замість підйомника – моя мітла, або чудові фізичні навантаження.
Ну що ж, пора і додому. Набрала гостинців для Любка і своїх колєг (морква, яблучка, зерно, мішечок хліба). Бувайте!
Діду Василю, я Вас дуже люблю!

Я здогадалася! Діду Василю, Макоша вийшла заміж за Юрка. Мовчала, як риба об лід, а потім сказала, що запланувала 6-ро дітей - і всі від Юрка з Чернігова! Ось так карпатські мольфарки чхали на верховинських леґінів. Правильно роблять!

То що, книжки не буде?

Макошо, та напиши щось!..

Шість гуцуленят - це велика робота, мабуть їй не до Інтернету.

Шість гуцуленят - це не "шість негренят"!.. Книжка БУДЕ, але я вирішила змінити її самий початок, хоч Ви його, Діду Василю, й не читали. Почала було з дитинства, та біль за Бабусею не вщухав. А треба було по-іншому.
"Зав'язка-розвиток-кульмінація-розв'язка" (традиційна драм-схема) тут не передбачена, бо цього не планую. Це буде як щоденник спогадів і усвідомлень без певних правил і дат з того, що чула, у що не повірила, а в чому й переконалася, а ще легенди гори Симаргла... А головний критичний критерій для мене буде - Дід Василь, бо Він тут наймудріший і найсправедливіший.
Діду Василю, я на днях надрукую самий початок, потім трішки продовження, а далі вже як мені Доля дасть...

Ще маленьке уточнення про гору Симагрла. Симагрл - це міфічний Бог-охоронець посівів за Трипілля. Бабуся так називала нашу скелю, по якій я люблю дряпатися.
"А що, на скелі
теж можна сіяти? - питаюся, -
"Можна, якщо правильно", - відповідає... (уривок зі спогадів).

А правда, наші дівчата, буває, сіють навіть на морозі, сіють просто по снігу... Звісно, коли знають, як це робити правильно. А ще коли водять дружбу з Симарглом. Маю підозріння, що ніякий то не Василь, а саме Симаргл є парою Маланці. Тільки ніяка то не Маланка, а Ма... (Макоша? Марена? Мати? ...). То ж вони вдвох опікуються кожною земною рослиною, тільки Він доглядає рослини згори - оре, сіє, дощить, - а Вона живе в Підземному царстві й посилає рослинам силу знизу, з глибин Землі. А раз на рік Вона втікає від Брахманів, вибирається на білий світ і в ту єдину новорічну ніч бере священний шлюб із Ним - і тим дає нове життя всьому рослинному світові. Врожай для землеробів - головне, тому шлюб Василя й Маланки, тьху, Симаргла й Макоші, вітає, оберігає й шанує весь хліборобський люд...

А ви кажете - Маланку водимо. А навіщо, хто-небудь думав?

Я зрозуміла, Діду Василю! Так ОТ ЩО мала на увазі Бабуся, коли розповідала за "Карпатське диво"!..

Учора за Трипільським календарем було Мокоші (Макоші) весняної. Хочу Макошу привітати. А позавчора був Русалчин великдень (свято тих навок, що уміють з місяцем балакати). А ще завтра - Зелена неділя, весняний збір трав (Зільник).
Макошо, вітаю і чекаю на "Карпатське диво"...

Дякую, пані Лесю.
Не буду я сюди нічого писати, бо вже якесь чмо мені написало на імейла, що я (дослівно) "хернею страждаю". Видко, "душевнохворим" цей сайт "не по зубам", отже, продовження напишу вам на вашу ел. адресу.
А отому, хто написав, бажаю душевної рівноваги в його (чи її...) поступовій деградації як особистості і бажаю якнайшвидше зняти "шори" з очей, бо навколо не бачить, що діється.

А як же Дід Василь?..
Багато людей живе за "схемою": підйом-сніданок-душ (не завжди)-галоп на роботу-робота-обід-робота-галоп з роботи-вечеря-телевізор-душ (не завжди)-перед сном-сон. Якщо хтось відхиляється від цих принципів, то його вважають або душевно хворим, або неповноцінним, або тим, хто "страждає хернею" (виняток - люди пенсійного віку...).
Я живу у місті серед асфальту і шаленого руху (зараз і в маленьких містах автомобільний рух нахабно шалений (дороги їм зроби... під колесами вдячність почуєш... посмертно...).
Якщо тобі, Макошо, і написало якесь "чмо", то я гадаю, що це зробила людина з комплексом неповноцінності і нереалізованості (правда, в нашій країні критерієм жіночої реалізованості вважається вихід заміж і народження дітей, а ще терпимість примх і безхребетності чоловіка, бо він, який би не був, усе ж голова сім'ї. А принципом чоловічої реалізованості є хороша платня на роботі, вірна і терпима дружина, виховані діти...).
Це зовсім не український принцип життя. Швидше рабсько-... (на літеру "Х...", тема заборонена...).
Ти вийшла заміж за Юрка. Твій чоловік - це друг, а не глава, запліднювач і приношувач харчів. Хтось (...) навіть казав, що тобі заміж пора, бо не повірив, що у тебе є чоловік. Давай не реагуй на неповноцінних, бо маєш що сказати. Гадаю, що, окрім Діда Василя і мене, ти маєш людей, які до тебе прихильні.
Це все...

!!!

До Діда Василя: Я продовжу тему "цікавих знахідок" на "своїй персональній темі".
6 гуцуленят заплановано, але ж не відразу! Інакше перетворюся на якусь плодовиту свиноматку.
Діду Василю! "Казки Баби Мотрі" - це мають бути САМЕ казки. А, отже, мені доля підказала спочатку відчути себе мамою, а не вічною дитиною. Адже тільки Мама зуміє розповісти казку, залишаючись тією ж дитиною (я, здається, нею залишуся до скону!).
Отже, маленькому Світозару 3 місяці. А Зореславі... мабуть замалий термін, щоб сказати, коли в неї буде День народження. Але це - найцікавіші знахідки, які я маю у Карпатах.
(далі буде).

Права була Макоша. Чуєш, Макошо. відгукнися і дай пораду! Напиши чи в приват, чи сюди! Я знаю, що попри своїх дітей, ти продовжуєш роботу Бабусі. Мені треба поради. Я тільки Тут можу тебе знайти!

Так ніби знали, що я тут... Чому не в приват? Чому саме на сайт?
Ага, забула, приват заблокований, бо купа прохань...
Жодне не збираюся виконувати, а Ваше виконаю!

Макошо, відгукніться знову. Зацікавили дуже ваші "Казки баби Мотрі"