Лано, щодо алатира-каменю... Цікаву тему підняла
Я залізла, звісно, у "Вікіпедію", прочила і пригадала, що зустрічала його в українській міфології.
Якщо я правильно зрозуміла, цього алатара-каменю в матеріальному світі не існує (ну, тобто, його не можна носити на шиї тощо). Він - є духовний священний камінь, з якого течуть цілющі ріки та стоїть дерево життя
До теми. Одна знахарка мене колись навчила: "Якщо хочеш мати камінь-талісман, знайди його за сотні кілометрів від дому...ходи довго, шукай невпинно, доки сили тебе мало не покинуть...і ти побачиш його десь у траві чи де-інде...він може бути зовсім скромненький, сірий і маленький, але він буде твій...твій камінь талісман...освячений тобою...твоєю силою волі...
...і коли тобі погано чи тяжко буде ( а куди ж від цього нам дітися? )- візьми його до рук і він тобі допоможе. Бажано його завше носити із собою." От таке вона мені порадила
_____________________________ Людина подібно Богу повинна безперервно рухатися: нічого не бажати і нічого не робити - так само жахливо, як бажати та чинити зло...
Я маю такий камінь. Чи алатир він, чи не алатир,але тобі про нього неправильно розповіли. Мені його дала моя бабуся і сказала берегти його як талісман, але назвала його "валатар-каменем". Але я не маю права, володіючи "валатар-каменем" будь з ким спілкуватися і в тому числі і з тобою, Мавко. Через те і не запрошую у Верховину. Вчора моя бабуся сказала, що незабаром помре і повинна мені передати свої знання. А мені так хочеться мати подружку! Мавко, я повернуся до тебе і заберу до нас у Верховину, але зараз я повинна слухатися бабусі! Добре?
Для мене то буде велика честь, Макошо! Буду чекати скільки треба
_____________________________ Людина подібно Богу повинна безперервно рухатися: нічого не бажати і нічого не робити - так само жахливо, як бажати та чинити зло...
_____________________________ Людина подібно Богу повинна безперервно рухатися: нічого не бажати і нічого не робити - так само жахливо, як бажати та чинити зло...
Голуб посилено став харчуватися. Вірніше, голубка (я так думаю). Я втішена, хоч і загадила мою курточку, що я постелила. Але,слава Богу, є пральна машина, за яку винахіднику треба було дати нобелівську премію! Але коли чую клацання дзьобика по тарілочці з їжею - то це найкраща у моєму досягненні музика!
_____________________________ Я перестала боятися жити.
Голуб більший з голубку.В них яскравіше пірячко навголо шиї,що виблискує кольорами.
Я дуже рада,що знайшла однодумця!
Люди бувають жорстокі,варто подивитись тільки на першу і другу сторінку цієї теми!
Пухнастик поки пухнастий,завтра на ренген підем,сьогодні вони не мали часу чи що,толко не зрозуміла.В нього інколи вуха гарячі,це ознака високої температури?
Я в лікарні зрозуміла одну річ: треба зважувати ризики життя/смерті і швидко наважуватись на операцію, бо дійсно може бути пізно. Мамі вирізали грижу. Лікарі казали, що ризику немає, що то стандартна операція, яку роблять кожного дня у них багато разів. Але всі ми чудово розуміли, що, або каліка за пару місяців, або операція. Мама погано відходить від наркозу і бувризик, що могли зачепити якийсь нерв і всі ми були "на голках" в очікуванні, коли будемо знати, що все добре. Слава Богу, все минуло добре. Вона перед тим 2 тижні тільки лежала з жахливими болями і їй зараз ще важко приходити в норму. Якщо б не було тих 2-х тижнів, вона б швидше оговтувалась від того всього. А так - затягнула... Тепер ходить. Помаленьку-потихеньку, але ХОДИТЬ. А тоді вона могла лежати лише на одному боці з болями і так 2 тижні! Ще одній жіночці дуже давно боліла голова, болі були жахливі, не витримувала. Виявилось - пухлина. Добре, що наважилась на операцію. Позавчора вирізали пухлину з голови, а це ДУЖЕ складна операція. Її робили 5-6 годин, потім ще довго відходила від наркозу, але зараз ВСЕ ДОБРЕ. Голова не болить, іде на поправку, сидить, ходить, говорить, нормально життєдіє. Тому, зважте всі ЗА і ПРОТИ. То - ЛЮДИ. Вони зважились. А це - тваринка. Тут Ви маєте вирішити.
Так і мені було страшно, коли мама тільки почала відходити від наркозу і якийсь час їй казали не спати. Потім, начебто, вже відійшла і заснула. То теж я так з острахом спостерігала за її сном...
Я думаю, що Той, Хто зверху, хоче бачити нашу сильну ВІРУ, а не боягузтво. І Він нас випробовує, наскільки наша віра є сильною і наскільки ми сприймаємо Його волю.
Увага! При будь-якому використанні матеріалів сайту обов'язкове посилання (для сайтів - відкрите для пошуковиків гіперпосилання) на "Джерело: проект "Українські пісні" https://www.pisni.org.ua"!