Пане Вебмастер! не думаю, що для подібних "шедеврів" потрібно створювати окремий пісенний блок, але не надрукувати таке читачам теж неможливо. Маю збірку коломийок видання 1953 року. Спочатку душилися від сміху, а потім стало зовсім не смішно, коли згадалися сибірські гулаги і переслідування ні за що (батько мого чоловіка відсидів 15 років на Колимі за книжечку історії Грушевського, яку знайшли у нього у 18 років). що з того, що йому зараз ідуть якісь пільги як репресованому? Але пропоную тему на форумі, щоб молодь знала, що вимагали "совіти" як щомісячний план від тодішніх працівників культури.
Я вже десь писала якісь "коломийки", але натрапила на дуже страшні:
У Москві та й на Кремлі зоря засіяла.
То Росія Україні щастя накувала.
Накувала урожаю, борони і рала,
Щоб радянська Україна в щасті процвітала.
Ой Росіє, старша сестро, цвітку солоденький!
Не забуде Україна про тебе рідненьку!
Бо від бога врятувала партія нас рідна,
Вже до церкви нам стежина стала непригідна.
І пригідною й не буде, бо немає бога!
Лиш одна до комунізму світить нам дорога.
З нами Сталін - він наш бог, на нього молімся,
Нашій партії святій низько поклонімся.
(Слово Бог було написане з малої літери).
От нехай воно на форумі собі і буде. Хто що знає, те додасть.
_____________________________
Я перестала боятися жити.
