_____________________________ Людина подібно Богу повинна безперервно рухатися: нічого не бажати і нічого не робити - так само жахливо, як бажати та чинити зло...
Твоє серце дароване Сонцем,
Твої коси посріблені Місяцем.
Твоє слово - це світле віконце
У стіні, що покрита пліснявою.
Твої руки пахнуть любистком
І пилком, що від цвіту папороті.
А душа - калинове намисто,
Що його потоптали на паперті.
Під ногами - вузенька стежечка
До твого джерела цілющого...
І не треба тобі священника,
Ти і так в мене невмирущая!
І забили хреста кленового
У могилку твою для певності,
Що не прийдеш і не відновишся,
Що у пеклі згориш, не вернешся!..
Бог - не кат!.. Він стає розрадою,
Де душа сторониться тисняви!..
...Я ім'я твоє скельцем нашкрябаю
На стіні, що покрита пліснявою...
Саме так і уявляла твою бабусю! Макошо, гарні вірші і, хоч я не оцінювач поетичної творчості, хочу подякувати, що ти така є безпосередня і така, якою тебе знаю вже давно. Не смію казати, щоб ти писала вірші, бо це спонукає до фальші. Але те, що в тебе є - це добре, навіть прекрасно, бо ти маєш добру думку. Я впевнена, що твоя бабуся прочитала твої вірші уже давно.
_____________________________ Я перестала боятися жити.
всім доброго дня)
допоможіть будь ласка!
моя подружка пише дуже красиві пісні, але не вміє писати музику... я б дуже хотіла допомогти їй в цьому.
хоч ноти я знаю але підібрати їх під слова не можу..
можливо хто міг би допомогти мені в цьому?
для цього треба... бажано знати муз. грамоту...
якщо вам, irusik, хочеться, щоб під слова написали музику,то це буде музика під слова)) так я зрозумів?))
ну, шукай таланти!)))
_____________________________ Любіть свою Вкраїну!
Quad333: така класна пісня) вибач,шо так багато часу пройшло ,але пісня просто супер)
Леся- ти просто супер також=)
як вам ідея,щоб збиратись і слухати пісні один одного наживо?)
Мотря...твої слова до бабці взагалі так...так хочеться в той самий момент,щоб вона була поруч...
Ти наповнюєш мене кольорами
Ти розігруєш драми
Та я не жалію ні краплинку
Я люблю твою сорочку в клітинку
Ти заставляєш мене сміятися
І спішиш чогось закохатися
Та я не жалію ні на хвилинку
Я люблю твою сорочку в клітинку
Та між нами давно вже стіна
Ти один я сама
Та не жалію ні на краплинку
Шо любила твою сорочку в клітинку
колись написала))для людини,яка дуже любила сорочки в клітинку))такі кольорові) але нажаль стежки наші розійшлись і залишились тільки сорочки=)в клітинку...
пару разів перечитувала і шось мені не так...шось з римою...може допоможете?)
campanella
член клубу
місто-герой Кам'янець-Подільський
реплік:161внесок:331
08.10.2011 15:43
Всім привіт!
Усім, хто пише музику до пісень на чужі слова - пропоную поглянути на сайт:
Тут можна знайти багато віршів:
Поет пропонує співпрацю композиторам. Крім того планується презентація його поезії, є ідея, щоб окремі вірші прозвучали як пісні. Тобто, така співпраця буде мати вихід на широку аудиторію. Так що композиторам - творчого надхнення!
_____________________________ запрошую на мій сайт: www.pedagogika.ucoz.ua
Почитала і дуже сподобалось. Головне, що просто і разом з тим про все. Думаю, що звернуся за поезією Віктора Нагорного, якщо назріє потреба щось написати. Дякую!
_____________________________ Я перестала боятися жити.
Вітаю.
Бачу: ви тут ділитесь творчістю. Вирішила також дізнатись думку громадьскості про свою поезію.
Весна прийшла- теплом зігріла,
У серці смуток розтопила.
Не так давно вона мені ще снилась,
А зараз я, неначе знову народилась.
Я пам`ятаю кожну мить весни чудову:
Коли співала мені мати колискову,
Коли я вперше покохала й зрозуміла,
Що це весна подарувала мені крила,
Коли я з подружками веснянки співала
I білих жайворонків в небо відпускала...
I ця весна не перша й не остання,
Але вона така прекрасна і жаданна...
_____________________________ Хлопчик у порваному светрику,Хто ти? Чому мені тебе любити?Спати з тобою буде весело...
Майже випадково забрів на цю гілочку. І відразу пошкодував, що так пізно. Здається, цей куточок дорогоцінний. Тут у затишному товаристві твориться поезія, промовляється несміливе, та саме тим і коштовне перше поетичне слово.
Суто прагматично - цей куточок мав би стати неформальною лабораторією слова, потрібною що самим авторам, що шукачам поезії та натхнення до нових пісень. З часом люди знатимуть про цю криничку в полі й ходитимуть до неї.
Макошо, Ваш вірш, присвячений бабусі, просто поза конкурсом. Яка рима, яка ритміка, яке почуття! Це досконала поезія, що зробила б честь будь-якому світилу в його Вибраному. Такі рядки можна написати тільки від великої любові й від великої печалі, але ж тут ще й бездоганний літературних хист!
Панове, пишіть! Але нехай цей мій заклик нікого не спонукає до фальшу ((с) Леся).
_____________________________ Аніж проклинати темряву, краще засвіти хоч маленьку свічку
(ніби Конфуцій)
Чи знаєш ти про те, що коїться навколо?
Куди летить цей світ? Куди пливуть роки?
Чи світ той є оркестр і хто в нім грає соло?
Що знаєш про зірок? Що знаєш про зірки?
Чому змінився світ, що сталося із нами?
Де правда є свята, а де кошмарний сон?
Чи знаєш, що не слід нам вірити рекламі,
Що всесвіт не вліза в мобільний телефон?
А Бог вмикає ніч, мов світло в коридорі.
Цікаво, чи колись він дивится униз?
Чи знаєш, що Дніпро впадає в Чорне море,
а вся печаль твоя впадає в море сліз?..
Де грішне, де святе, що треба і не треба,
Чи можна все життя прожити без жалю…
Скажи, що знаєш ти про світ навколо тебе?
Чи знаєш ти про те, що я тебе люблю?
_____________________________________________
Ну раз багато хто викладає тут свої твори, покажу і я дещо зі свого:
* * *
В синім небі зоря полум'яна
Розливає чарівний вогонь.
Подаруй мені весну, кохана,
Наче посмішку серця свого.
Золотава струна солов'їна
Колихає бузкові кущі.
Подаруй мені весну, Єдина,
Наче подих своєї душі.
Тихо падає цвіт в зелен-трави,
Линуть пахощі в сяйві дібров.
Подаруй мені весну, Ласкава,
Наче світлу і щиру любов.
Шепчуть губи: "Тетяна, Тетяна",
Тонуть очі у клекоті мрій.
Подаруй мені весну, кохана,
Будь, як пісня, у долі моїй!
Станція Мирова
На Мировій цвітуть тополі,
Гуркочуть сонні поїзди,
Вітри - орлята ясночолі
Твої розшукують сліди,
Що загубились в стиглім житі,
Де грає сонячна ріка,
Де наче роки непрожиті
Бентежна молодість блука.
Палають зорі, наче маки,
Мига кирпатий світлофор,
Шумлять дуби, мов гайдамаки,
Ставкових жаб розлився хор,
Та лиш тебе ніде не видно,
Ніде не чути голос твій,
І знов печаль небесно-срібна
Лягає в присмерк луговий.
Я пригадаю наше літо,
Медових зустрічей тепло,
Що так натхненно і розкрито
В серця закохані текло.
Як під черешнею густою
Боготворив твоє ім'я...
Тепер все вкрито лободою,
Любов не вернеться моя.
Свистить остання електричка,
Додому їхати вже час.
Засяє колій довга стрічка
В полоні зоряних прикрас.
А в пелюстках дзвінкої долі
На солов'їній Мировій
Цвістимуть радісно тополі
І незабутній образ твій.
* * *
Не забути ті місячні ночі -
Буйний вітер в верхів'ях смерек.
Срібні зорі траву колихали,
Посміхались і тихо зітхали
У надщерблений місяця глек.
Не забути ті лагідні руки,
Щирий погляд бездонних очей.
Як пили солов'їні тумани
Ніжний шепіт "Коханий, кохана",
Що у грудях і досі пече.
Не забути ті сонячні ранки,
Що вривались промінням в серця.
Як узявшись за руки з тобою
Швидко бігли ми до водопою,
Щоб змивати цілунки з лиця.
Не забути вокзальне прощання,
Тихий біль від непроханих сліз.
І у потязі "Львів-Сімферопіль"
Крізь вино й цигарок сірий попіл
Я все марив- "Кохання, вернись!"
Більше можна прочитати тут:
_____________________________ З повагою - Ігор Калиниченко, історик, поет, колекціонер і популяризатор української естради минулих літ.
Чи говорили би ми з вами тут про "Щедрика" якби не жувачники гамериканці? Мабуть ні. Бо і у народу і у Леонтовича є не менш досконалий "Діду, мій дударику". Але він не розкручений негідниками американцями.
Так і я ж кажу: хто сьогодні згадав би "В саду осіннім айстри білі", коли б росіяни не "створили" русскую народную песню "Вот кто-то с горочки спустился". Звісна річ, для того щоб щось ... позичити, треба спершу, щоб те щось погано лежало. Та чи виправдовує це позичальника?
Скрізь, навіть у американців, прийнято на позиченому ставити етикетку "Позичено у..."
Якщо хтось (навіть американці) такої етикетки не ставить, він робиться не стільки позичальником, скільки ... скажімо так, промоутером анонімного Щедрика. А справжній власник Щедрика має бути ще й вдячний промоутерові, виходить?
Вашого Веделя, п. Святославе, це не стосується, оскільки етикетка є. Чи є сам Ведель - це вже зовсім інше питання, і воно ніяк Вас не ображає, я скоріш себе виставляю як невігласа.
А веду я все лиш до того, що "зацінюючи" будь-який мистецький витвір, завжди треба зважувати, наскільки він самобутній, а наскільки позичений. Навіть коли він з етикеткою.
_____________________________ Аніж проклинати темряву, краще засвіти хоч маленьку свічку
(ніби Конфуцій)
До речі про "Діду мій, дударику". Живе цей шедевр, ця краса й цей біль; живе без "промоутерів", бо ніхто, крім Українців, його не розуміє. Не виключено, звичайно, що прийде мода й на його ритміку - і вся гамерика затанцює під Дударика. Але все одно вони його не почують. Як не чують, насправді, й Щедрика.
Коли Українці журяться, що не мають нобелівських лауреатів, то неодмінно впадають у мазохізм: самі винуваті, не робимо промоушн своїм геніям, не перекладаємо їх іноземними мовами, не пропагуємо за кордоном... А насправді, й перш за все, ми самі не годні цінувати й шанувати своїх людей, ми в зародку затоптуємо або зацьковуємо такі явища, як Оксана Петрусенко або Катерина Білокур. І одним із улюблених у нас аргументів є те, що вони "не в форматі", тобто не схожі на інших.
Це я, знову таки, до критеріїв оцінки художньої творчості. Адже наш клопіт - "Ви - талант" і "Зацініть". Це ми з Вами маємо показати молодшим, як оцінювати достойні (і не дуже) твори.
_____________________________ Аніж проклинати темряву, краще засвіти хоч маленьку свічку
(ніби Конфуцій)
Гамерика, Діду Василю, така, що рано чи пізно може й затанцювати під "Дударика", якщо його хтось "розкрутить", на те вона й Гамерика. Думаю, що й половина українців під нього готова зтанцювати, якщо зробити "тіпа-ремікс" у стилі "поп-реп-реггі-фолк...і т.д." (слів зараз не слухають).
А від цієї пісні плакати хочеться і душа щемить...
_____________________________ Я перестала боятися жити.
Цікава тема. Зараз шкодую, що не започаткував цю дискусію як нову тему з такою, скажімо, назвою -"Сучасні обробки української класики".Саме класики, бо якби не Леонтович, то ці пісні мабуть були би втраченими. Звичайно ж це на мою думку.
Але, на жаль, це ж сайт про пісні, а не про музику. Пропозиція для Вебмайстра - а чи не мали би ви, Романе, трохи часу. щоби вирізати це (починаючи з допису 8 лютого) в окрему тему?
Підтримую, п. Святославе.
Справді, Леонтович бачив навіть у простесеньких піснях те, мимо чого всі проходили. Цей дуже цікавий феномен простежується в мистецтві взагалі, та й не тільки в мистецтві...
Але що означає "сучасні обробки"? Леонтович - це сучасні обробки? Чи тільки починаючи з Каті Чілі?
_____________________________ Аніж проклинати темряву, краще засвіти хоч маленьку свічку
(ніби Конфуцій)
У такій темі можна було би обговорювати власне обробки пісень та класичних творів.
Те, що я виставив, або ось таке, на мою думку, дуже гарне виконання народної пісні
тощо
Але у цій темі - ви талант - це недоречно.
А Леотович це "класична класика"
Років 15-20 тому при Київській консерваторії склався гурточок "советских" народних інструментів - здається, дві домри, балалайка, баян і... чи не контрабас або віолончель. Чоловіка шість, схоже студенти або аспіранти. Прийшли вони до нас у студію звукозапису просто з вулиці. Ну, думаю, зараз заведуть "В низенькой светелке...". А вони давай грати Леонтовича. Мені й дух перехопило. Це була така несподівана й незвичайна краса! Просто взяли кілька хорових партитур і розклали по інструментах. Після тієї суцільної наруги, яку чинять над Леонтовичем усі наші академічні хори, це було як на полонину вийти з тісної криївки.
Але молодь є молодь. Поки я збирався їх як слід записати, вони щезли так само несподівано, як і з"явились. У них свої страсті. Так і не знаю, чи зафіксувався десь той експеримент. Мабуть ні, бо це була крамола і музична, й політична. Навіть імен їхніх не зберіг...
_____________________________ Аніж проклинати темряву, краще засвіти хоч маленьку свічку
(ніби Конфуцій)
Увага! При будь-якому використанні матеріалів сайту обов'язкове посилання (для сайтів - відкрите для пошуковиків гіперпосилання) на "Джерело: проект "Українські пісні" https://www.pisni.org.ua"!
