Переконливі посилання.
Погуглив і ось на що натрапив

"Кура" - рос. пыль. "Кура встає шляхом". "Куру підняти" - завести сварку. "Чорт з батька зна з чого таку куру підняли. У слова є і інші значення: "заметіль" ("В стіжну зіму, як нема кури, отара виходить в степ". Якщр наголос "кура" - то це вже буде птаха - курка. Якщо в родовому відмінку: "кура" - то мова іде про півня (кур). Кури піють - Петухи кричать.

І ще

[PDF] ВАСИЛЬ ЗАДОРОЖНИЙФормат файлів: PDF/Adobe Acrobat - Швидкий перегляд
пі́яння півня (перші півні, другі...; ще раніше — кури 'час, коли піють півні', бо давнє кур — це півень), важливо було відзначити насамперед його початок ...
www.kulturamovy.org.ua/KM/pdfs/Magazine63-23.pdf

Отже дійсно цей кур і є півень! Тоді все стає на свої місця!
Значить піють дійсно наші стародавні кури-півні-когути.
І наше сучасне "кури" пішло не від курок, а від півнів.

Так пісня західна , це видно також тут :"На двері воду лляла". Форма дієслова типово західноукраїнська(в центрі так ніхто не говорить). І пісня "молода".
Продивився свої пісенники - перший раз потрапляє в збірку в 1971р.(вид."Мистецтво"),але не вказано походження пісні. А наприклад, в найбільшому моєму збірнику "Українські народні пісні",в 2 книгах,Київ,"Мистецтво"1955 - цієї пісні взагалі нема. І в попередніх також.
І нарешті є ще 2 варіанта пісні:

Ой била мене мати
Березовим прутом,
Щоби я не стояла
І з тим баламутом.

А я собі стояла –
Аж кури запіли,
На двері воду лляла,
Щоби не скрипіли.

На двері воду лляла,
На пальцях ходила,
Щоб мати не почула,
Мене не сварила.

Ой як даремно, мамо,
Що ти така сердита:
Коли була такою,–
Також була бита.

Ой била мене мати
Березовим прутом,
Щоби я не стояла
І з тим баламутом.

Ой знаю, моя мамко,
Хлопці баламути,
Але як тяжко-важко
Без них в світі бути.

Ой що мато робити,
Мамко моя, мамко,
Як вийду на хвилинку,
А стою до ранку?

Як з милим я стояла,
В очка ся дивила.
Та й я про те забула,
Що мати говорила.

Ой не сварися, мамко,
Що в мене їх много,
Я й так за всіх не піду,
Лише за одного.

Ой даремно, мамко,
Ти така сердита:
Як ти була такою,–
Також була бита.

Ці 2 пісні майже з сучасного пісенника 1988 року "Жартівливі та сатиричні пісні" Київ,видавництво "Дніпро".
І вказано записав Ю.О.Корчевський 1960 р. в м.Дрогобичі, Львівської обл., від групи студентів педінституту. Рукописні фонди Інституту мистецтвознавства, фолькльору та етнографії;нові надходження.
Ось так.

Оце вже схоже на серйозну розмову (хоча результатів не густо, але серйозні дослідження рідко дають багатий врожай).
А стосовно лляла - категоричне ні: принаймні на Черкащині, на моїй пам"яті з 40-х років, в селах тільки так і кажуть, по сьогоднішній день. І ще тут кажуть "лляне полотно". І таки чути в вимові чітке подвоєння. Мабуть, маємо таки спільні корені з кельтами.
З цього, між іншим, виходить, що "лила" - це вже москвізм.

А що, можливо й студентський фольклор, тільки за основу взято щось давніше.

Ось ще один варіянт із
книги "Рекрутські та солдатські пісні"
Видавництво: Видавництво "Наукова думка"
Упорядники: Іоаніді А.Л. , Правдюк О.А.
Жанр: Пiснi,ноти
Рік випуску: 1974

БИЛА МЕНЕ МАТИ БЕРЕЗОВИМ ПРУТОМ

Била мене мати березовим прутом,
Щоби я не стояла з молодим рекрутом. (2)
А я собі стояла, поки півні піли,
На двері воду лляла, щоби не скрипіли. (2)
На двері воду лляла, на пальцях ходила,
Щоб мати не почула, щоби не сварила. (2)
А мати та й не спала, усе чисто чула
Та й мене не сварила - сама такая була. (2)
Ой піду я до лісу, там хлопці дуба тешуть,
Ой стану, послухаю, що на мене брешуть. (2)
Один каже: "гарна", другий каже: "гожа",
А мій миленький каже: "женитися можна". (2)
Сьогодні субота, а завтра неділя,
Чом на тобі, козаче, сорочка не біла. (2)
Ой не біла, біла, та й не буде біла,
Бо мати не стірала, сестра не схотіла. (2

По лексиці другої частини пісні не схоже, що це західняцька пісня.

Друга частина - явний, очевидний пришийкобиліхвіст. Це шмаття з двох інших, таки подніпрянських пісень, і оте тільки "стірала" достатнє, щоб до цього макдональдсу серйозно не ставитись. Стірать (воротніки, рубашки й навіть польта, а може й обув) в Україні почали всього кілька десятиліть тому, та й то далеко не скрізь. А то прали. Я чув недавно, як навіть одна стара єврейка питала: "А хто ж тобі сорочки пре?"

Про принципи й практику сучасного перекручування пісень (зокрема й слів), мабуть, треба зібратися та написати спеціальну розвідку. Бо це вже цілі технології.

З тим, що піють дійсно півні-когути-пікулі-кочети-пєтухі ми розібралися і я радий, що почав цю тему, бо тоді б я не знав, що таке кур.
Але щоби завершити розмову, хотів би якихось переконливих аргументів, що "Била мене мати" - галицького походження, при цьому я на протилежному не наполягяю.

Зараз можу невільно сам перекрутити слова, бо з аудіозапису не можу відтворити текст.
Хочу на наш сайт виставити гарний канадський гурт "Веселка". Але в одній пісні ніяк не вдається розібрати слова. Прошу допомоги у форумчан. Даю знятий мною текст з незрозумілим місцем і аудіозапис.
Слова і музика Ігоря Жовтоніжка, "Думки":

Туман всі думки ховає,
І дощ всі думки промива.
А ясне сонце приємне і тепле
Думки розвива.
А ясне сонце одне поважне
Ніщо не забува.

Я також думки ховаю,
Без тебе я не можу жить.
Але кохана, моя любов,
Прошу зрозумій,
Може пізніше колись почую
Волостриє відвів???

Як туман думки сховались
І дощ думки вже пролив.
Пробую думать думки про добре,
Життя тобі ложив,
Я не забуду часи, що ми мали,
Як вода, земля й тих слів?

Хто має час, прошу прослухати і може вдасться щось з'ясувати.

Спрага за аргументами - ознака шляхетності .
Але цю пісню (як і тисячі інших) навряд чи таким інструментом дістанеш. Тобто, аргументів існує безліч, але всі вони - як у шановного п. Бронта: куди повернеш, туди й вийшло. І виходить, що "Розпрягайте..." складена чи не самим Кутузовим (любив дід спочивать).
В мене теж є аргументи, хоча я теж не наполягаю на їх вичерпності.
По-перше, вальс. У давньому фольклорі Лівобережжя він коли й трапляється, то його не впізнати ("Закувала зозуленька в саду на помості"). А в новішому (20 століття) це безумовний вплив Австро-Угро-Польщі, в тому числі й "Ой дівчино, шумить гай" (міг би закладатися, що виникла НЕ на Слобожанщині).
По-друге, не зовсім причесані "під совок", а таки характерні для Галичини, принаймні для Правобережжя, форми слів та наголосів: березОвим, щоби, сварила, бУла.
По-третє (особисто для мене головне), маючи досвід, не дуже потребуєш аналізу: пісня сприймається вся цілісно, і саме в такому сприйнятті виринає й перша оцінка - інтуїтивна, майже завжди безпомилкова. Вдасться чи не вдасться її аргументувати - діло десяте. Це як кохання - буває й помилишся, але відділ кадрів у тому не винуватий...

Дід Василь
По-друге, не зовсім причесані "під совок", а таки характерні для Галичини, принаймні для Правобережжя, форми слів та наголосів: березОвим, щоби, сварила, бУла.
Оце дійсно непоганий аргумент, крім "сварила".

Принаймні в селах Лівобережжя завжди кажуть тільки "сварилася на".
А ось навіть Полісся-Волинь:

"А на мене мати та сварилася,
Щоб я на юлиці не барилася".

Хоча, мабуть, і галичани так кажуть. Тому-то в цій справі аж 100% певності не може бути.

Харитя - Михайло-Коцюбинський
...бачила, як мати жне, ба, сама брала серп і жала! Адже ж вона багато б нажала, якби мати не сварила за скалічений палець! Але торік вона була ще маленька, ...

Коцюбинський - це Вінничина (майже Черкащина)

Згадаймо, п. Святославе, що Поділля тривалий час було "під Польщею", як і Галичина, а про культурні впливи... скажімо, в справі вишивки, одягу, взагалі рукоділля Вінничина-Хмельниччина ще й досі зберігає ту славу першовзірця (для поляків).
Коли придивляєшся трохи уважніше до тихих культурних явищ, виявляється, що різниця між Ліво- і Правобережжям добре відчутна. Воно й зрозумяло.
Щодо "сварила", то серед "освічених" його тепер можна почути скрізь, і в часи Коцюбинського інтеліґенція не могла не знати, отож і писати; але в Слобожанщині (вже не кажу про Південь), та й у Східній Черкащині (майже Слобожанщина цього слова й сьогодні в селі не почуєте.

Дивіться, який цікавий вінеґрет:

Перлини маленьких філософів - Сторінка 3 - Львівський форум
Колись хтось з моїх дітей, коли мав років зо 3, постійно казав дружині, коли вона сварила його за якусь капость: "Не груби на мене!!!". ...
forum.lvivport.com/showthread.php?p=668286

А ще є цікава пісня: "Пішов дід на став // Та й рибку дістав", а потім далі "Та й рибку варить // Баба діда сварить". Вгадайте з одного разу, з якого реґіону пісня? (А дуже ж причесана.)

Я чогось думав, що Вінничина це є центральна Україна. А виявляється все, що західніше Черкаської області то Галичина.

Ukrains'ka mova taka bahata, tak bahato hovoriv, shcho nishcho ne dyvuye. Hutsuly kazhut' - nasyp moloka. V pisni Kozak vid'yizdzhaye -- divchyno-rybchyno, a de budesh SPALA... YILA.. ROBYLA... Tak hovoryly i dali hovoriat'. Odni kazhut' - mene bolyt', inshi - meni bolyt'. I dali i dali. Ale teper perekrucheno, des' znyk klychnyi - Oy, kozak, zamist - Oy, kozache.. divchyno.. i t.d. A "svar" v isliands'kiy movi - rozmova!

Діалекти діалектами, але не використання кличного відмінку - це звичайнісінький суржик.

Не знаю, як було колись, але зараз кличний відмінок практично відмирає у розмовній мові, мені здається...
Особливо якщо форма звучить дуже незвично для нетренованого вуха, наприклад "Олег-Олеже"

А в мене таке відчуття, що, навпаки, кличний відмінок повертається. Дуже він гарний. Звісна річ, буде сказано й написано багато дурниць (я чув навіть такі каліки, як Марусе, Василе); звичайно, є й будуть казуси (як сказати Українською "Yes, sir"?); але загалом це нескладно, зате значно гостріше дає відчути Українську мову, ніж, скажімо, оте дурноверхе "ґ".
Взагалі, коли Українці ввійдуть у смак, вони повернуть собі справжні перлини нашої граматики й фонетики (а не якісь ідіотські правила, колись кимсь наплоджені за принципом "аби не так, як у москалів"). Євреї он цілу мертву мову повернули до життя; а в нас же наша солов'їна ще жива...

До речі, про "невикористання кличного відмінку".
п. Святославе, за всієї моєї любові до кличного відмінку, хочу наполягти на тому, що його не слід сакралізувати. Про "Так, сер" я вже казав, а ще ж є звертання до цілої гірлянди предків (пане Ковалишине Володимире Гарасимовичу, або й зовсім непристойне: Палагно Олегівно). З усякими довготелесими "по-батькові" Л. Українка розправлялася просто: як незаконним запозиченням не надавала їм статусу рідних і нерідко писала так само, як і "Слухаю, сер" - не відміняючи.

Не сперечаюся. Можливо треба прийняти за вірне і називний і кличний при звертаннях. Як казав колись Григорій Кочур - не збіднюйте нашу мову.
А на Галичині дійсно кличний використовувався рідко. І не в повній мірі. згадайте стрілецьку пісню "... Ой ви, пане сотник, гайта вйо..." Хоча тут "пане сотнику, полковнику" звучало б правильніше (ІМХО).
А те, що кличний відмирає - так це і є суржикізація (тільки-но придумав термін, і не знаю як правильно пишеться)

Правильно пишеться "суржифікація"

А щодо пісень, то набагато сумніші явища відбуваються з мелодіями та ритмікою. Але це тут не в тему.

До Святослава від 05.11.2010 08:05
Послухав уповільнено Ваш файл.
Зайшов на Радіо Фест Забава і прослухав пісню ще раз(там "голосніший" файл ніж Ваш).
Здається ось так:

Туман всі думки ховає,
І дощ всі думки промива.
А ясне сонце приємне і тепле
Думки розвива.
А ясне сонце одне поважне
Ніщо не забува.

Я також думки ховаю,
Без тебе я не можу жить.
Але кохана, моя любов,
Прошу зрозумій,
Може пізніше колись почую
Голос приємний твій.

Як туман думки сховались
І дощ думки вже пролив.
Пробую думать думки про добре,
Життя тобі зложив,
Я не забуду часи, що ми мали,
Як вода, земля і ти.

Не певен тільки в останньому слові.

Я в шаленому захопленні . Дуже дякую, Юрію.

svar - v isliands'kiy movi -- rozmova

napevno shche indo-evropeis'ke, davnie

a KUra - kurka, v lemkivs'kim hovori