Свобода.

На абсолютно темній сцені посередині стирчать двері, убого підсвічені рампою. В жахливій пітьмі, як вогники надії, блищать дві цигарки. Чути якесь гупання, стогін заліза, приглушені матюки, ніби п'яні вантажники намагаються дати раду важкому роялю.

З того боку, де блищать цигарки, чути приємний чоловічий голос.

Приємний голос: "Тємніци, на##й рухнут і свобода нас встрєтіт радостно у входа..."

Роздається звук, ніби ногою дуже сильно вп##дили по дверях. Двері падають і вся сцена заливається життєрадісним сонячним світом, так, шо стає видно рояль, стоячий на краю прірви, і двух мудил, палящих цигарки. Повагавшись хвильку, рояль рішуче х##рить униз, слідом за дверима. Десь знизу чути його здивований металевий зойк.

Другий мудило: "Хто сказав "мяу", б##дь?"

Кінець.

(с) Лесь Подерв'янський.
Видавництво Кальварія-2001, м.Львів. (www.calvaria.org)

[Електронна версія: http://www.doslidy.kiev.ua/stories/st-voboda.htm ]

Власне кажучи, це НЕ є свобода, ЯТД...