самотня фігура
самотня фігура на тротуарі
йдучі під млявими плямами снігу
ідучи подалі від свого барліга
ніби танцючи з собою у парі
вітер крутить волосся мов дзигу
ліхтарів світло народжує чари
самотня фігура іде назустріч
тьм'яному світлу із вікон не сплячих
ховаючи погляд непомітно гарячий
в самотньому спокою вкрившому цю ніч
і вона знає як її хтось побачить
то не повірить що бачив таку річ
і вікна пітьми і попілу зими
спаливши тишу аж до заметілі
співають зірки розпашілі
і вічність її народжує мрії
ховаючи погляд сідають на вії
думок листи мов ця зима білі
самотня фігура згубиши себе
роги в дороги крила у бога
знов чимчикує обабіч старого рогу
знову стоїть у новому небі
тепер сам на сам тут немає чар злого
розп'явся, воскрес і знову мов треба
вікна пітьми і від попілу зими
спаливши тишу аж до заметілі
співають зірки розпашілі
і вічність її народжує мрії
цілуючи подих сідають на вії
думок листи як ця зима білі
і хочеться знову іти уперед
з хуртовиною поруч
йому зовсім???
запорошує кроків сліди
може там ідучі назустріч йому
самотня фігура міркує про те
що вона не скаже бо й сама не знає
вічні проблеми для неї пусте
так що ж за думки що з ними блукає
самотня фігура чи ти випадкова
в хаосі міста завмершого нині
мовчезна фігура не зродить ні слова
і знову і знову
і хочеться знову іти уперед з хуртовиною поруч
??? сніг запорошує кроків сліди
може там ідучи назустріч йому хтось
ще раз переслухав, підправив, але от там де
"
і хочеться знову
іти уперед з хуртовиною поруч ???
??? запорошує кроків сліди
"
ніяк не можу зрозуміти + там де він співає це перший раз і там де другий, мені чуються різні слова.
----------
самотня фігура
самотня фігура на тротуарі
йдучі під млявими плямами снігу
ідучи подалі від свого барлігу
ніби танцючи з собою у парі
вітер крутить волосся мов дзигу
ліхтарів світло народжує чари
самотня фігура іде назустріч
тьм'яному світлу із вікон не сплячих
ховаючи погляд непомітно гарячий
в самотньому спокою вкрившому цю ніч
і вона знає як її хтось побачить
то не повірить що бачив таку річ
і від напівтьми і від попілу зими
спаливши тишу аж до заметілі
співають зірки розпашілі
і вічність її народжує мрії
ховаючи погляд сідають на вії
думок листи мов ця зима білі
самотня фігура згубиши себе
роги в дороги крила у бога
знов чимчикує обабіч старого рогу
знову стоїть у новому небі
тепер сам на сам тут немає чар злого
розп'явся, воскрес і знову мов треба
від напівтьми і від попілу зими
сховавши тишу аж до заметілі
співають зірки розпашілі
і вічність її народжує мрії
цілуючи подих сідають на вії
думок листи як ця зима білі
і хочеться знову
іти уперед з хуртовиною поруч йому
знову сніг запорошує кроків сліди
може там ідучі назустріч йому хтось
самотня фігура міркує про те
що вона не скаже бо й сама не знає
вічні проблеми для неї пусте
так що ж за думки що з ними блукає
самотня фігура чи ти випадкова
в хаосі міста завмершого нині
мовчезна фігура не зродить ні слова
і знову і знову
і хочеться знову
іти уперед з хуртовиною поруч йому
знову сніг запорошує кроків сліди
може там ідучи назустріч йому хтось
Показано від 1 до 3 з 3
Сторінки:
Писати на форумах можуть лише зареєстровані користувачі!
Увійдіть в систему або зареєструйтеся, щоб мати змогу писати на форумі!
Увага! При будь-якому використанні матеріалів сайту обов'язкове посилання (для сайтів - відкрите для пошуковиків гіперпосилання) на "Джерело: проект "Українські пісні" https://www.pisni.org.ua"!