...У день закінчення жнив відбувається сільське свято – "обжинки". Коли дожинають жито, жниці співають: "Жалувалася стодола" і "Кружали женчики, кружали". Коли дожинають пшеницю: "Господиня калину ламала". Дожавши до кінця, жниці залишають незжатими декілька стебел жита, зв’язують із них "Спасову бороду", обернену колоссям донизу, виминають із тих колосків зерно та сіють поміж корінням залишених стебел, примовляючи: "Роди, Боже, на всякого долю – і бідного, і багатого". При цьому примушують парубків пролазити між стеблами бороди, даючи їм при цьому відчутних стусанів. Також залишають і "женю" – для мишей, щоби в коморі не їли хліба*.
Слова "Роди, Боже, на всякого долю – і бідного, і багатого" пояснюються такою легендою:
Коли Христос не ходив ще по землі, колос жита і пшениці був на всю довжину соломи. Якось Господь з апостолами Петром і Павлом прийшов у подобі жебрака до одного господаря. Замість хліба господиня взяла сирого тіста й кинула в очі Господу. Господь розсердився і сказав, що більше ніколи не буде родитися хліб. Але собаки почали вити, Господь зжалився і залишив на їх долю колосок. Тому селяни кажуть: "Ми собачу долю їмо, а колись колос йшов аж до землі"**.
Закінчивши обряд з "бородою", женці кидають назад через голову серпи; якщо чийсь серп увіткнеться в землю, то той жнець і наступного року буде жати у того ж господаря. Після того починають плести вінок, приспівуючи: "Котися, житечко, в снопочок". Одна із дівчат, вибрана гуртом, одягає вінок на голову і в супроводі женців іде до хати господаря. <...>
Повернувшись додому, вітають господаря й господиню з обжинками. Дівчина з вінком на голові виходить наперед, вклоняється господареві та віддає йому вінок, промовляючи: "А дай, Боже, щоб ми на другий рік дождали жито жати і вінка вам принести". Господар бере вінок, дає дівчині гроші й каже їй: "Дай, Боже, щоб на тебе в церкві вложили вінець".
Потім починається пригощання жінок і нерідко грають музики до півночі. Всього описаного дотримуються, коли обжинки робляться "толокою", тобто з допомогою громади. Толока звичайно буває в невеликі свята, "присвятки". Селяни йдуть на толоку "помагати хліба святого зібрати", безплатно, тільки за гостину, що іноді супроводжується музикою. Молодь зазвичай іде допомагати з великим бажанням, особливо тоді, коли толока поєднується з обжинками.
До Спаса обжинаються майже всі господарі, і цього дня приносять до церкви житні вінки; священик освячує їх разом із плодами. Вінки ці ретельно зберігаються, і зернами з них починають засівати озимі поля...
|
