Про який жовтий підводний човен співається у відомій пісні Бітлів? Дехто вважає, ніби це абстрактний фантастичний образ, позбавлений будь-якого конкретного змісту. Насправді yellow submarine – це досить популярний на Заході музичний народний інструмент. Ще задовго до Бітлів існувала нехитра пісенька-частівка, точніше, приспів: Mermaid voiced ocarine//That’s my yellow submarine (тобто, з голосом морської діви окарина це мій жовтий підводний човен). Подивіться на окарину (мал.А), вона своїм зовнішнім виглядом дійсно нагадує підводний човен. Але не у цій схожості головне. Найцікавіше незвичайний голос окарини, чистий, співучий, неначе трохи задумливий. До того ж, навчитися грати на ній зовсім не важко. На жаль, обмежений звукоряд (ундецима) не сприяє широкому вжиткові цього інструмента, є окремі спроби якось збільшити діапазон, наприклад, за допомогою поршня, але це не робить окарину більш-меньш серйозним музичним інструментом. Проте бажаючі пограти на ній все одно не переводяться. Бо звучить оригінально й мило!
A |
B |
І нструмент походить від іграшкових глиняних свистюльок, відомих ще з часів мезоліту. Важко встановити, хто, коли й де виготовив таку іграшку, спроможну видавати не один, а декілька різних звуків, але при призначена для розваги свистюлька ще не перетворилася на музичній інструмент. Сучасна хроматична окарина з діапазоном у 18 нот у хроматичному порядку, існує не так вже давно. У 1853 році її створив Джузеппе Донаті (Giuseppe Donati 1836-1925, див. портрет, мал. В) з міста Будріо (Італія). Він і дав назву своєму винаходові, назвавши інструмент окариною, що у перекладі означає "гусеня".
З нижнього боку інструменту (мал.С) знаходяться два аплікатурних (під великі пальці) отвори та один голосниковий.
C |
D |
Під час гри окарину тримають, як звичайну флейту, двома руками (мал.D), повітря вдувають у свистків мундштук, а нижні отвори прикривають великими пальцами (мал.E). При повністю закритих аплікатурних отворах вона дає найнижчий звук, умовно званий "до", і ноти для окарини пишуться з таким розрахунком, хоча реальне звучання, як і загалом весь стрій, може відрізнятися. Верхні отвори відкриваються легким підняттям пальців, нижні трохи інакше, відповідний великий палець лише трохи зсувається вбік, звільняючи отвір, це необхідно аби утримати інструмент, бо він надзвичайно крихкий, і на випадок упущення заради страховки до окарини за спеціальну петельку (її видно на малюнку) кріпиться мотузковий хомутик, який чіпляють на шию.
E |
На перших двох малюнках позначено традиційну нумерацію отворів окарини, на другому й третьому розташування пальців по отворах. Згідно з таблицею, легко встановити, як брати на окарині ноти усього звукоряду.
Таблиця
аплікатури для гри
на хроматичній окарині
| "ноти/отвори |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
| до |
● |
● |
● |
● |
● |
● |
● |
● |
● |
● |
| до♯/ре♭
|
● |
● |
● |
● |
● |
● |
● |
● |
● |
● |
| ре
|
● |
● |
● |
● |
● |
● |
● |
● |
○ |
● |
| ре♯/мі♭ |
● |
● |
● |
● |
● |
● |
● |
○ |
● |
● |
| мі |
● |
● |
● |
● |
● |
● |
● |
○ |
○ |
● |
| фа |
● |
● |
● |
● |
● |
● |
○ |
○ |
○ |
● |
| фа♯/соль♭ |
● |
● |
● |
● |
● |
○ |
○ |
● |
○ |
● |
| соль |
● |
● |
● |
● |
● |
○ |
○ |
○ |
○ |
● |
| соль♯/ля♭ |
● |
● |
○ |
● |
● |
○ |
○ |
● |
○ |
● |
| ля |
● |
● |
○ |
● |
● |
○ |
○ |
○ |
○ |
● |
| ля♯/сі♭ |
● |
○ |
○ |
● |
● |
○ |
○ |
● |
○ |
● |
| сі |
● |
○ |
○ |
● |
● |
○ |
○ |
○ |
○ |
● |
| до2 |
○ |
○ |
○ |
● |
● |
○ |
○ |
○ |
○ |
● |
| до2♯/ре2♭
|
○ |
○ |
○ |
● |
○ |
○ |
○ |
○ |
○ |
● |
| ре2
|
○ |
○ |
○ |
○ |
● |
○ |
○ |
○ |
○ |
● |
| ре2♯/мі2♭ |
○ |
○ |
○ |
○ |
● |
○ |
○ |
○ |
○ |
○ |
| мі2 |
○ |
○ |
○ |
○ |
● |
○ |
○ |
○ |
○ |
○ |
| фа2 |
○ |
○ |
○ |
○ |
○ |
○ |
○ |
○ |
○ |
○ |
Умовні
позначки:
○ – отвір
відкритий
● – отвір
закритий
● – отвір напівзакритий
Нарешті, останнє питання: що грати? Я обрав пісню "Гиля-гиля, гусоньки, на став" у перекладенні для дуету окарини з бандурою, Слухати тут |
