З-поміж найбільших зимових свят, мабуть, найвеселішим та найочікуванішим було і залишається свято Андрія – вечір та ніч проти тринадцятого грудня. Саме тоді, за українським звичаєм, молодь збиралася в одній хаті на Великих Вечорницях і влаштовувала там усілякі дійства – починаючи ворожіннями та закінчуючи забавами і співами.
Власне, саме свято відзначається на честь апостола Андрія Первозданного, якого вважають не лише покровителем Української церкви, а й шанують як засновника Києва. І хоча Андрій Первозванний – християнський святий, але народні звичаї та обряди мають древніше, дохристиянське походження, пов’язане з таємничими ритуалами любовної магії, які потім переродилися в усім відомі ворожіння, що були так популярні серед дівчат та хлопців.
Як правило, вечорниці проводилися в оселі шанованої в селі жінки, яка повинна була наглядати за молодими людьми. Першими, ще до заходу сонця, збиралися дівчата, аби встигнути до приходу хлопців приготувати спільну вечерю і, найголовніше, спекти Калиту (Калету, Короля) – круглу пшеничну паляницю з отвором посередині чи збоку. Кожна з дівчат місила свою невеличку частинку, замовляючи її на коханого, а потім ці шматочки клали до спільної діжі, додавали родзинки, сушені вишні, горіхи і ліпили Калиту.
Далі починалися забави, пов’язані із кусанням Калити. Обирали пана Калитинського – шанованого парубка, який тримав інший кінець стрічки, прив’язаної до Калити і перекинутої через сволок. Періодично тягнув стрічку, щоб ніхто не зміг вкусити Калиту! У деяких областях його ще називають "писарем" чи "дідом".
Основне правило цієї гри – кусати Калиту можна лише після виконання усіх забаганок писаря, головне завдання якого – будь-що розсмішити гостя. Тим більше, що громада допомагала йому в цьому, задаючи кумедні загадки, кидаючи дотепи та кпини. Пан Калитинський і сам може розповісти цікаві історії, потанцювати та поспівати, викликаючи у товаристві дружний регіт. Якщо ж пан Коцюбинський (Кочержинський) – той, хто кусає калиту – розсміється, писар мастить його обличчя сажею, а Калиту кусає наступний парубок. А вкусити паляницю не так просто! Вартовий несподівано смикає за мотузок – і Калита летить вгору! Вважалося, що той, хто все-таки примудрився вкусити Калиту, цього року обов’язково одружиться.
Якщо ж траплявся вправний писар, то за вечір нікому не вдавалося скуштувати коржа. У такому випадку Калиту знімали, розламували і підносили всім по шматочку, примовляючи: "Калита, калита, солодка була, тепер ми її з’їли, за женихом полетіли!". Дівчатам дольки діставалися задарма, а от хлопці за те, що "калита солодка була", мусили відкупитися грішми, на стрічки.
Після гри в Калиту дівчата запрошували парубків до вечері. Розсідалися по обидва кінці столу, чекали на вечорничу матір, яка бажала: "Щоб ви, діти, усі за м’ясниці одружились!". За вечерею годилося поспівати колядок.
Парубки вночі здійснювали "ритуальне бешкетування", адже цієї ночі їм дозволялося робити що-завгодно! От і траплялося так, що наступного ранку у когось воза закинули на стріху, по річці чиїсь ворота попливли, а у когось і клуня розібрана! Часто стежки до хат, де жили дівчата на виданні, були политі буряковим квасом або притрушені соломою. Та хазяїни пробачали хлопчачі витівки, бо ж Андрія – це також і парубоцьке свято!
А ближче до півночі розпочинався найтаємничіший звичай, якого так чекали дівчата – ворожіння…
У таємничий вечір та загадкову ніч з 12 на 13 грудня 2008 року Молодіжна Референтура Конгресу Українських Націоналістів проводила Великі Андріївські Вечорниці у приміщенні Студентського Клубу Львівської Політехніки.
До організації Вечорниць молодь віднеслася із цілковитою серйозністю, запросили відому режисера-постановника Наталку Криничанку, яка протягом двох тижнів проводила для молоді маленькі "вечорниці", де розказувала про традиції і обряди не тільки на Андрія, а й пов’язані з іншими українськими святами. Основною метою, яку переслідували при організації вечорниць, було відтворити і популяризувати традиції, розказати про значення кожного дійства на Андрія, залучивши при цьому молодь, давши їй можливість брати у всьому цьому участь.
Дівчата з Конгресу, почувши від пані Наталі про те, що вечорниці були колись певним іспитом для дівчат на "майстерність господині", зібрались напередодні свята і ...ліпили вареники, пекли калиту, варили узвар. Вареників і узвару було приготовано осіб на триста. Ось такі у нас господині. Хлопці придивляйтесь...
12 грудня розпочалася справжня феєрія... На вечорниці завітали "злі сили". Це ті, котрі крадуть нашу духовну спадщину. Зігнорували дрес-кодом, прийшли без вишиванок і заходились стягувати у величезну скриню усі наші цінності – Кобзар, вишивку, намисто, хустки, Сашка Лірника. Намагалися зруйнувати свято.
Проте, гості вечорниць зуміли своїми піснями, танцями, енергетикою прогнати їх геть!
Під час дійства в залі ходила дивна дівка із своїм підопічним котом – Віктором Федоровичем і пропонувала усім дешеві політичні послуги та чужі вареники – не вона робила, не вона варила. Хто б це міг бути?
Дівчата розпочали ворожити – капали віск на воду, і виглядали свою майбутню долю. Комусь наворожили майбутнього чоловіка-детектива, комусь священика, комусь подорожі, а декому і трьох хлопців...
Ворожили і на перстенях, не шкодуючи для цього навіть свого волосся.
А ще бавилися у гру "Квіти". Кожна з дівчат загадувала собі квітку, з якою себе асоціює, а хлопці відгадували. Котру квітку назвав, з тою дівчиною і до танцю йшов.
Ще змагалися хлопці і дівчата, хто більше пісень про кохання знає. Перемогли "Із сиром пироги" – спільна пісня, після якої почалося пригощання всіх гостей смачнючими варениками та узваром.
Дівчат дуже засмутив песик, для якого вони приготували вареники, а він жодного не з’їв. Отож дівчата, які брали участь у ворожінні, цього року заміж не вийдуть.
Бавили гостей на вечорницях та співали для них Андрій Євтушенко, Богдан Лялька, Наталя Щиголь, Андрій Юрчишин, Наталка Криничанка. Танцювали дівчата із театру Сергія Котовського.
Хлопці мали змогу випробувати себе у парубоцьких забавах – билися мішками на табуретках, надували бальони, змагалися із дівчатами у перетягуванні канату. Впевнену перемогу здобули дівчата!
Хлопці встигли і побешкетувати. Гості із Волині, Сергій Дружинович та Іван Матошняк, намагалися вкрасти браму, але публіка хоч і бавилася у той час, проте не дала цього зробити. Ліхтарики на браму – задум розкритий...
А ще гурт "Коралі" навчав молодь танцювати традиційні українські танці у парі.
Родзинкою програми став Сашко Лірник, який бавив публіку своїми казками. Молодь сиділа довкола байкаря і уважно слухала, як і колись молоді люди, котрі запрошували на вечорниці кобзарів і лірників.
Бавилися також у гру "Панас – лови нас" або ж "Сліпий кіт". Двом хлопцям і дівчині зав’язали очі, розкрутили і пустили у зал. Кого зловлять – того й цілують.
Хлопці і дівчата танцювали, аж гула підлога. А все для того, щоб прогнати "злі сили". Окрім традиційних вальсу і польки, танцювали й сучасні гопца-драла під українську музику. Ах "Чорна гора" Вася Club.
Чудовим було запальне танго у виконанні Наталі Улинець та Романа Коженівського. Закінчилися Вечорниці дружнім виконанням "Многая літа" усім Андріям.
Великі Андріївські Вечорниці продемонстрували, що сучасна молодь вміє бавитися, знає українські традиції, дотримується і поважає їх.
Висловлюємо подяку п. Наталі Криничанці, Сашку Лірнику, театру Сергія Котовського, Богдану Ляльці, Андрію Євтушенку, Наталі Щиголь, Андрію Юрчишину, Сергію Дружиновичу, Іванові Матошняку та організаційному комітету Молодіжної Референтури КУН за підготовку та проведення Вечорниць.
Дякуємо всім учасникам Вечорниць за підтримування традіцій, українського слова та рідної пісні. Віримо, що з такими людьми у нас світле майбутнє!
Слава Україні! |
