Українська пісня за кордоном (у виконанні хору Кошиця)

Публікується за виданням: Українська пісня за кордоном. Світова концертова подорож українського національного хору під проводом Олександра А.Кошиця (Голос закордонної критики). — Париж, 1929.

Олександер А. Кошиць (Прага, травень 1919 р.)

Випускаюче цю книжку, ми не маємо на меті писать історію світової концертової подорожі Української Капели Олександра Кошиця. Нашим завданям є опублікування хоч невеличкої частини того колосального критичного матеріалу, якого круг концертової роботи хору Кошиця набралась ціла література на всіх європейських мовах, і в якому відбились погляди закордоної критичної думки на Українську пісню, Українську вокально-хорову культуру, і зокрема на мистецьку роботу хора, яко представника і виявника цеї культури.

Мотивом видання цего матеріалу є бажання зберігти документи першого в історії нашого мистецтва виступу Українського народу на широку художню арену, на суд музичної критики усього культурного світу. Кажемо — "виступ Українського народу" через те, що завданням своєї концертової діяльности Капела Кошиця поставила виявлення чисто народньої музично-пісенної творчости, і програм ії концертів складався виключно з українських народніх пісень в художній обробці українських композиторів. Читач побачить, що це завдання було виконано з успіхом, який повернув концертову подорож хору в тріумф української пісні, українського хорального мистецтва, в тріумфальний похід духової культури Українського народу: бо

Українська пісня, як виявленя народньої душі, ії музикальна і художня цінність, праці українських композиторів по ії опрацьованню, мистецька робота хору в ії виконанню — заставили весь культурний світ схилить в повазі голову перед Українським імям, а найсуворійшу, найвигабливійшу критику проголосить це все, як "новий світ у мистецтві", як "одкровення", як "останне слово і унікум артизму".

Даюче в цій книжці місто тілько чужоземній критичній опінії, ми однакож замість передмови подаємо статтю нашої української музикантші п. О.Наддністрянської, бо ця стаття ще в 1919 році наперед пророкувала усе те, що потім на протязі майже десяти років писала світова критика. Статті проф. Пражського Універсітету та Консерваторії Зденека Неєдлі, і проф. теї ж Консерваторії та діріжера хорового т-ва "Глаголь" (у Празі) Ярослава Кржічки зясують підстави художнього успіху капели і дадуть ключ до розуміння ентузіастичного тону критики всього світу. Погляди вищезазначених авторів стають більш ясними і ґрунтовними після статті доктора Джозефа Бартоша, в якій читач знайде критику хорального закордонного мистецтва, його підвалин, засад і методів художнього творення, так відмінних від наших, а яких типовими представниками є чеські хори.

Українська Капела під орудою Ол.Кошиця, зформована у Київі в початку 1919 року, виїхала за кордон з Камянця Подільського в кінці Березня того ж року. З Січня 1921 року вона перетворюється в приватний "Український Національний Хор". Концертова подорож ії простягається на такі краї: Чехословаччина, Австрія, Швейцарія, Франція, Бельгія, Голяндія, Англія, Німеччина, Польща, Еспанія, Злучені держави Північної Америки, Канада, Куба, Мексика, Бразілія, Уругвай і Аргентина. На протязі від 1919 до 1926 року (з великими, однакож, перервами) було дано до 1.000 концертів. В наслідок ріжних подій та причин матеріального характеру Капела переформовувалась пять раз і мала ріжну кількість і ріжний склад співаків — від 75 до 35 чоловік.

Нижче подаємо реєстр членів Капели в ріжні періоди ії існуваня та ії репертуар.

Олександер А. Кошиць (Станіславів, квітень 1919 р.)

Олександер Антонович Кошиць народився в с. Тарасівці Звенигородського повіту Київської губ. 30 Серпня (ст. ст.) 1875 р. Вищу наукову освіту одержав у Київській Духовній Академії, а музичну в Київскій школі Лисенка по класу композиції у професора Г.Л.Любомірського. По скінченню Академії де-який час був навчителем історії в гімназіях Ставрополя і Тіфлісу на Кавказі, а з 1904 року оселився у Київі і віддався музичній та педагогичній праці. Був навчителем по ріжних середніх школах, та професором хорового співу у Київській Консерваторії. Одночасно диригував хором Студентів Київського Університету, з яким взяв перший пріз на конкурсі хорів в Київській Опері весною 1910 р., та був діріжером хору Вищих Жіночих Курсів у Київі, Українського театру М.Садовського, а потім діріжером Київської Опери. Все свое житя присвятив Українській народній пісні, яко ії записувач, гармонизатор, і виконавець на хорових концертах. На запрошення уряду Кубанського козачого війська збірав Кубанські козачі пісні з 1903 по 1905 рік і за цю працю був нагорожений золотою медалею на Кубанській Краєвій Виставці в 1908 році. Спочатку 1919 р. виїхав за кордон в концертову подорож на чолі Українського Національного Хору і до 1927 року обїхав з Українською піснею весь культурний світ Европи й Америки.

Українська Р. Капела під проводом Ол. Кошиця в Станіславові (Галичина, квітень 1919 р.)

О. Наддністрянська

Серце бється прискореним темпом у всіх Українців, та їх нечисленних приклонників, коли бачуть і читають в заграничних часописах про тріумфальний похід української пісні, досі світу незнаної, по головних центрах європейської культури.

По першім зараз виступі капели у Відні стало мені ясно, що так, а не инакше воно буде, і що наш хор захопив не тільки наші серця, але також серця усіх тих, у яких жива любов до штуки — без огляду на те, чи вони є обожателями лише рідної штуки, чи поклонники всесвітнього мистецтва. Та це не хвилевий сентімент, не патріотичний егоізм, що накладає нам рожеві шкла оптимизму, не pretium affectionis родить в нас те передсвідчення. Підстава до цего глибша, трівкіша, а саме з одного боку вона лежить в прикметах самої нашої народньої музики, як такої, зокрема в становищі, яке вона мусить заняти у відношенню до розвою всесвітньої музики в теперішній добі, а з другого боку в якости хору, його артистичному уровені, себ-то, коротко кажуче, в особі його дірігента.

В часах, які переживаємо з огляду на культуру музичну, аж надто добре знаємо, яка сильна, всемогутня струя модернізму у теперішньому напрямку композіції захопила мозки і серця модерних европейських компоністів. Вислідом цего впливу є ненаситність в добуванню що-раз то нових, бізарних еффектів, вокальних і оркестральних — погоня за захоплюванням змислів слухачів через шарпані, невикінчені рітми, які подражнюють його нерви, не вдоволяюче його душі, а що більше — занепад мелодійного прінціпу, який починає бути для модерніста-музика чим раз більше чужим і, як самі ці музичні імпрессіоністи кажуть, банальним.

Напр., віденський найвизначнійший модерніст Шенберг не знає взагалі мельодики, а оброблює в своїх сімфоніях і инших творах тілько теми уривків мелодії — подібний напрямок, як у малярів-футуристів.

Односторонність Їх на цій точці доходить до таких розмірів, що поза рафінованими контрапунктичними штучками на фоні ярко-хроматичної гармонізації, яка поправді має покривати зубожіння інвенції і систематичного обробленя мотивів, вони вже й не бачать музики, а велитні музики 19-го століття Ліст, Ваґнер і Брамс у них вже стали давно представниками класичного напряму.

Кожна народня музика, як відомо, пасідае велику історичну вартість — бо вона є останком первісної, так би мовити, наївної штуки, "штукою, яка існувала перед штукою", як каже один з музичних історіографів. Це можна б сказати про народню музику взагалі, а з окрема пра пісню, яка повстала раніш. Та ми знаємо, що народи, у яких музична культура стоїть на значній висоті, через це затратили поволі змисл і інтерес до плекання народньої пісні. Процесс твореня культивованої музики на основі строгих студій цілого апарату правил, віддалюючи тим самим кожного від простої і нештучної народньої пісні, спричинив у цих народів занепад народньої музики. Вона застигла у своій формі, а далі й зниділа.

Але не так воно є у нас. Наше музичне майно лежить ще поки що в народній пісні; це завязок наших будучих капіталів музичних, це угольний камінь нашого будучого здобутку музичного.

Як відомо, народня музика є зеркалом характеру і вдачі даного народу. В тому й причина, що наша музика відмінна від музики инших народів. Що правда, в мелодійному прінціпі вона зближаеться до де-яких народніх пісень, особливо до народньої музики Оріенту — але оскільки вона инакша в ритмиці і ріжноманітности онаматопоїчних ефектів і настроїв! Цього праграмового багацтва не виказала ні одна народня музика.

Ми плекаємо цю народну пісню, а вона завдяки тому розцвітає роскішно і розростається новим гіллям, захоплююче своею свіжостю і красою отупілі уми і серця коріфеїв модерної музики і ошоломлююче чистотою втомлених і знеохочених аматорів і ляїків, для яких вона cтaє немов супокійною пристанею. І саме в цему відношеню нашої народньої пісні до розвою всесвітньої музики у теперішній добі лежить головна основа успіху нашої капелі в Европі.

Другою незмірно більшою і важніщою є артистична вартість самого хору, зосібна мистецтва його дірігента Кошиця. Пригляньмося ближче його артистичній діяльности. Перше всего організації хору. Для осягненя чистоти інтонації та прозористости у вокальних фігурах Кошиць не вдовольняеться знаменитим вишколенням хору, а зокрема галосів, він іде дальше, добираючи по можности співаків однакової краски голосу (тембр), і ставляє їх групками під один голосовий відтінок. Продовжуюче свою роботу у цім напрямі, він поступає як маляр, що накладає ріжних красек зосібна на палєту, щоби їх відтак поодиноко змішувати після потреби — або як містець органів, що добірає граюче відповідних регістрів. Річ зрозуміла, що до своєї ціли, себ-то, до осягнення ідеального зіспоєння поодиноких звуків він не мов "дезіндивідуалізує" поодинокі голоси і жертвує їх субєктивизмом на жертвеннику одного масового консонансу. Тому не дивуймося, що чотирі, — та пять звуки акорду такі повні, ситі — що фермати такі дінамічно рівні, неначеб гpaні на однім інструменті. Що така, а не инакша організація хору, це доказує у Кошиця незвичайного дару і субтельности у перениманню і відчуванню краски звуків, — дар, якого рідко стрінути у дірігентів. Дальшим завданням, яке поставив собі Кошиць, є задержання стилю у відданю народнього настрою. Він не забуває — ні на хвилю, що це народня пісня, що нема у ній ні пафасу, ані неприродних почувань, він вистерігається всяких віртуозних і банальних еффектів, хоч би навіть коштом власного успіху.

Нам не конче знати текст пісень, ми слухаюче знаємо в цій хвилі, який їх зміст. Ми тішимось скрипкою, що грає на улиці, — ми присутні у хаті, де пряде сонна молодиця, — ми плачемо з "покиненою лю6кою" і т. д.

Отця докладність і плястика у вірнім відданю тексту і настрою, яку зберігав Кошиць, не зупиняє зовсім його поетичного хисту і свободи. Він має у високій степені дар полонити уяву співаків і зро6ити з них в одній хвилі оруддя своеї волі і своїх намірів. Хор, сам собою зложений зі знаменитих співучих сил, з хвилею, коли на чолі їх стане Кошиць, мов містецькі з мармору викута, але мертва статуя, отвирає очі, оживає, неначе перетворюється в його руках. І справді, як спостерігать Кошиця, коли він дірігує, відноситься вражіня, ще він гіпнотизер.

Попросту магічна є його міміка, коли він підчеркує мельодіЙну, дінамичну, або ритмичну лінію поодинокої фрази, а при тім красою жесту, заострює естетичне вражіня. Наскрізь орігінальна техніка його дірігентури є випливом його виїмково-орігінального способу передавання кожного, хоч як малого твору. Він не тілько тварить, — він перетворює — і дивне, що кожна пісня, з хвилею як пачинає звучати з естради, зустрічає нас як стара знакома: вона ж така, як ми ії зображували собі завсігди в нашій уяві. Можливо, що причини цього шукати треба в суггестивній силі Кошиця.

Яка чудова свобода у динамиці, який степовний характер в такті і темпах! Мистецтво у вирівнянню "акселерандів" і "рітенуто" у Кошиця майже неймовірне. При тім відпадають всякі аффектовні і нервовні "нюанси". Все пливе, все хвилює, все викінчуеться, а кольористичні несподіванки непомітно спливають в одно русло гармонії. У Кошиця тужливий ліризм міняеться з імпетуозною драматикою, а його "демонізм", про який щойно була мова не є нічим инчим, як тонким почуванням краси. Ще декілька слів, про багато инших особливих еффектів, якими орудує Кошиць.

Часто повільні темпи у него мають зразу настрій гимну або молитви, щоби опісля перейти в дитирамбічний тон.

Незрівняно характеристичним є контраст між струєю звуків, що широко розливаються в тенорах і сопранах, а містичним "піццікато" в 6асах. Щоби цей еффект як найбільш плястично передати до відома слухачеві, Кошиць звільняє темпо фігурацій в сопранах, щоби тим чуткіще висвітлити контрапункт басових голосів ("Колядки" Лисенка).

Одною з тайн Кошиця є виконуваня фермат, які починає він на "меццо форте", переходячи поволі в "піаніссімо" о лехкости павутиння. Річ можлива тілько при непорочній чистоті інтонації хору. Під тим самим знамям можемо підписати також незвичайно рівні "лєгато" як в піано, так і в форте. Таке знамените зіспоєня звуку причинює новий ефект: сила хору здаєтьсся бути вдвое більшою.

Резумуючи цю аналізу мистецтва Кошиця, мушу запримітити, що з цілої цеї фінезії у відданню пісень слухач не відбирає вражіння чогось рафінованного, або штучного. Річ в тім, що всі ефекти не є нарочно зроблені, вони не є випливом зимного вираховання, — вони пливуть безпосередньо з серця, і тому дорога їх просто до сердець слухачів. Ми бачимо Кошиця з якою лехкістю і самопевністю він розвязує проблєми поліфонічних переходів, як натякує плястично імітації в канонах, — а коли море розхвильованих звуків грозить перейти міру естетичного смаку, він як значевля утихомирює його своєю чародійною рукою.

Ось скілька слів від щирої музикальної душі — нехай провадять нашого дірігента далеко-далеко здобувати нашій пісні і нам кращу долю.

Кошиць Олександер — диригент.

Щуровська Платоніда — поміщник диригента.

Тучапський Григорій — професор співу.

СОПРАНИ: Артемєва А., Аверянова С., Гаєвська С., Георгієвська Т., Горянська Е., Копачук О., Кириченко Ю., Литвин Т., Орисик М., Приходько О., Терпило М., Туркало В.

АЛЬТИ: Антонович А., Броунс Н., Цapьгopoдcькa Н., Чабаненко Е., Чехівська З., Чорна Н., Гордаш Н., Якуненко К., Колодіївна С., Машкевич Н., Приємська М., Радченко В., Здориченко К.

ТЕНОРИ: Базилєвич Ф., Безручко Л., Брень Ю., Горянський Е., Городиський Е., Кириченко Ю., Королєвич П., Козловський Ф., Кучерів М., Кирчів Р., Лєонів Г., Левицький Д., Миронюк Д., Пеленський О., Сорочинський Л., Шевченко В., Татарів Ю., Татарів Л., Троїцький Л.

БАСИ: Чехівський О., Дяченко Г., Кузьмин Н., Ординський П., Пасько В., Педа А., Стеценко П., Судак В., Трухлий О., Трухлий І., Трухлий С., Бучковський І., Корсуновський П., Литвин Х., Миколайчук К., Петренко М., Рейвахівський Ф., Рощахівський М., Шандрівський Г., Андрієвський В., Чавдарів В., Костецький М., Зражевський І.

Канцелярія: Приходько О. — адміністратор, Курчинський О. — господарь, Вінцковський Ю. - канцелярист, Кізима О. — бібліотекарь, Ватич Ганна — перекладач, Січинський В. — курєр, Вахнянин О. — курєр, Чайківський М. — другий адміністратор.

Українська Р. Капела під проводом Ол. Кошиця в Празі (Чехословаччина, квітень 1919 р.)

СОПРАНИ: Георгієвська Т., Артемєва А., Аверянова С., Литвин Т., Кириченко Ю., Копачук О., Довгань М., Бартко В., Туркало В., Горянська Е.

АЛЬТИ: Броунс Н., Чехівська З., Чорна Н., Антонович А., Барвінська Л., Корецька Л.

ТЕНОРИ: Троїцький Л., Лєонів Г., Кириченко Ю., Кучерів М., Сорочинський Л., Королевич П., Миронюк Д., Козловський Ф., Городиський Е., Шевченко В., Левитський Д., Базилевич Ф., Брень Ю.

БАСИ: 3ражевський І., Чавдарів В., Рейвахівський Ф., Педа А., Ординський П., Кузьмин Н., Трухлий О., Корсуновський П., Костецький М., Шандрівський Г., Судак В., Миколайчук К., Дяченко Г., Литвин Х., Петренко М., Стеценко П., Ручко М., Чехівський О., Бучковський І.

Кошиць Олександер - диригент.

Щуровська Платоніда - поміщник диригента.

Тучапський Григорій - професор співу.

Курчинський Олександер - господарь.

Український Нац. Хор під проводом Ол. Кошиця в залі "Орфео Каталя" в Барцелоні (Еспанія, січень 1921 р.)

СОПРАНИ: Георгієвська Т., Артемєва А., Копачук О., Литвин Т., Кириченко Ю., Довгань М., Бартко В., Каленьска Л.

АЛЬТИ: Броунс Н., Чехівська 3., Чорна Н., Барвінська Л., Корецька Л., Пеховська.

ТЕНОРИ: Городиський Е., Сорочинський Л., Кириченко Ю., Троїцький Л., Козловський Ф., Миронюк Д., Королевич П., Кучерів М., Брень Ю., Левченко П., Бажанів В., Аполлонів.

БАСИ: Миколайчук К., Костецький М., Корсуновський П., Трухлий О., Бучковський І., Чехівський О., Ординський П., Рейвахівський Ф., Чавдарів В., Литвин Х., 3ражевський І., Педа А., Шандрівський Г., Петренко М., Ручко М. Павловський Г.

Кошиць Олександер — диригент.

Щуровська Платоніда — поміщник диригента.

Тучапський Григорій — професор співу і адміністратор.

С. Мирська — перекладач, Курчинський О. — господарь, Трубецький Сергій — курєр.

Український Нац. Хор під проводом Ол. Кошиця в Брюкселі (Бельгія, березень 1921 р.)

СОПРАНИ: Артемєва А., Георгієвська Т., Литвин Т., Копачук О., Дмитрієвa О., Миколаїва Ю., Черевко А., Валєро М., Коханевич 3.

АЛЬТИ: Броунс Н., Кириченко Ю., Барвінська Л., Оссовська О., Кухарська Т., Медем Ю.

ТЕНОРИ: Лєонів Г., Троїцький Л., Козловський Ф., Давиденко, Сорочинський Л., Бажанів В., Якубенко Д., Аполлонів, Коноваленко, Щит К.

БАСИ: Зражевський І., Шандрівський Г., Костецький М., Корсуновський П., Ординський П., Петренко М., Чавдарів В., Прокопеня В., Виноградів С., Конахевич В., Гассан Ю., Павловський Г., Гребінетський М., Курочкін О.

Кошиць Олександер — диригент.

Тучапський Григорій — поміщник диригента, адміністратор і професор співу.

Концерт Українського Нац. Хору під проводом Ол. Кошиця в "Пляца де Торос" в Мексіко-Сіті 26 грудня 1922 р.

Світовий рекорд присутніх на концерті — 32.600 чоловік (Мексіко-Сіті, 26 грудня 1922 р.)

СОПРАНИ: Машір М., Бернгард І., Георгієвська Т., Дмитріева О., Литвин Т., Копачук О., Черевко А., Кириченко Ю., Василієва З., Дуніна З.

АЛЬТИ: Сміловська Т., Лебединська О., Оссовська О., Кухарська Т., Броунс Н., Барвінська Л.

ТЕНОРИ: Лєонів Г., Щит К., Бажанів В., Якубенко Д., Бенецький Ю., Аполлонів, Козловський Ф., Давиденко, Чорнобровин, Козлов, Сорочинський Л., Лямпарт І.

БАСИ: Зражевський І., Курочкін О., Шандрівський Г., Костецький М., Гребінетський М., Корсуновський П., Прокопеня В., Конахевич В., Павловський Г., Петренко М.

Кошиць Олександер - диригент.

Тучапський Григорій - професор співу, поміщник диригента і адміністратор.

Мексиканські композитори: М. де-Понс, Лєрдо де-Техада і Ол. Кошиць (зліва направо)

СОПРАНИ: Машір М., Світлова І., Рутковська О., Нестерук Г., Георгієвська Т., Островська Л., Січинська Ю., Романська О.

АЛЬТИ: Самоненко Г., Сміловська Т., Ембаїва З., Клодзінська П., Воробьева М., Кухарська Т., Лебединська О.

ТЕНОРИ: Бенецький Ю., Світлов В., Лямпарт І., Воробьев М., Якубенко Д., Клодзінський І., Курський М., Сорочинський Л.

БАСИ: Зражевський І., Шандрівський Г., Середа О., Тацин Л., Сліпушкин С., Гурський П., Станкевич В., Гассан Ю., Нестерук С. и Тушнов С.

Кошиць Олександер - диригент.

Сорочинський Леонтій - поміщник диригента.

Український Нац. Хор під проводом Ол. Кошиця в Буенос-Айрес (Аргентина, червень 1923 р.)

М. ЛИСЕНКО: "Колядки", "Веснянки" перший вінок, "Веснянки" другий вінок, "Купальська справа"; канти: "Хрестним древом", "Пречистая Діво Мати". Народні пісні: "Ой, там за яром", "Ой, гай мати", "Ох, і зійду я на могилу", "Тече річка беріжками", "Про козака Софрона", "Чи цеж тії черевички", "По опеньки ходила", "Козаченьку, куди йдеш", "Не топила, не варила", "Ой, послала мене мати", "Верховино", "Гей, не дивуйте", "Шумить, гуде дібровонька", "Вітер, вітер коло хати", "Ой, летіла горлиця", "На городі калинонька", "Іван Гусс".

К. СТЕЦЕНКО: "Над нами ніч", "Сон", "Прометей", "Живи Україно"; канти: "Через поле", "Зібралися невірнії"; колядки: "Ой, на горонці", "А в Куцівці церкву будують", "Спід гір, спід долин", "А в нашого хазяїна", "На Орданській річці", "Ой, сивая та й зозуленька", "Ой, за горою, за зеленою".

М. ЛЕОНТОВИЧ: "Почаївська", "Ой, там за горою", "Щедрик", "Ой, пряду, пряду", "Коза", "Діду мій, дударику", "Чого Івасю змарнів", "Ой, у полі при дорозі", "Ой, вийду я на улицю", "Мак", "Ой, з-за гори тай стовпом дим", "3айко", "Женчичок, бренчичок", "На вгороді качки пливуть", "Ой, темная, тай невидная ніченька".

Я. СТЕПОВИЙ: "Ой, сивая зозуленька всенькі сади облідала", "Бігло козенятко".

Н. ДЕМУЦЬКИЙ: "Страшний Суд".

М. ЯЦІНЕВИЧ: "Кант Георгію".

ВАХНЯНИН: "Вассана".

Ф. КОЛЕССА: "Коломійка", "Обжинки".

П. КОЗИЦЬКИЙ: "Коляда, колядниця".

М. ВЕРИКІВСЬКИЙ: "Ой, в чистим полі".

В. БАРВІНСЬКИЙ: "Ой, ходить сон" (в аранжировці Кошиця).

ЛЮДКЕВИЧ: "Чорна ріля ізорана".

В. СТУПНІЦКИЙ: Колядки: "Ой, рано, рано кури запіли", "Ой, дозволь, пан хазяїн", "Прилетів сокіл до віконця", "Жала Улянка".

ОЛ. КОШИЦЬ: Канти: "Варвара", "Миколай", "Ангел Хранитель", "Св. Пасха"; колядки: "Три товариші", "Діва Марія", "Жила вдовойка", "Дар днесь прибагатий", "Нова рада стала", "Що в пана дядька", "Ой, у бору тай волохи поють"; веснянки: "Шум ходить по діброві", "Ягіл, ягілочка", "Царівна", "Кривий танок", "3айко", "Коло млина калина", "Перепілка", "Мак". Народні пісні: "Біду собі купила", "Гей, ой у полі криниця", "Ой, бочечка дубовая", "Ой, горе калині", "Ой, на горі пшиниченька", "Поза гаєм брала дівка льон", "Кулик чайку полюбив", "Чижик", "Ченчик", "На улиці скрипка грає", "Ой, дівчина Уляна", "Косив козак сіно", "Журба", "Журавель", "Ой, хмариться, буде дощ", "Ой, у полі вітер віє", "Ой, у полі Баришполі", "Бодай тая степовая могила запала", "Тихо дунай воду несе", "Байда", "У полі корчомка", "Та орав мужик край дороги", "Гей, я козак з України", "Всі зірочки", "А вжеж вечір вечоріє", "Ой, піду в лободу", "Марусенько, серденько", "Ой, піду я по добрій пороші", "Стоіть явір над водою", "Вилітали орли", "Ой, з-за гори, з-за крутої". Гобелени: "Марсельєза" (франц.), "Принцеса" (франц.), "По лужку, беріжку" (франц), "Old folks at home" (америк.), "O. Susanna" (америк.), "Water bоу" (америк.-негрит.), "Rax of malow" (айришська), "Mother Makrie" (шкотська), "Раlоmа blanka" (мексиканська), "Perjura" (мексиканська), "Vente ninia" (креольська). "Eli еli" (жидівська), "Соl nidrej" (жидівська). N. Dett: "Listen to the lambs" (америк.-негрит.). Bourghlay "Lullaby" (америк.-негрит.). Дві Каталанські пісні Ю. Міллєта. Дві Басські пісні — 3гуріді.

Ол. А. Кошиць (Рим, квітень 1928 р.)

Почуваю найглибшу потребу зложити Вам подяку за ту артистичну насолоду, що ми, віденські артисти та друзі містецтва, пережили під час Ваших чотирьох концертів.

Рідко доводилось мені чути хорове діло так досконале що до звуку, інтонації, ритмики та динамики. А до того ще треба додати Ваші прекрасні народні пісні, їх дійсно майстерне оброблення, і нарешті, але не при кінці, Ваш абсолютно виїмковий провід!

Щиро сподіваюся, що нам пощастить в недовзі знов подивляти Вас і Ваших співаків тут, у нас.

З найщирішими поздоровленям з приводу Вашого великого успіху у Відні та з поновним висловом моєї подяки, зостаюся, високоповажний пане, Ваш щиро відданий

Ваші співаки дали мені більше, ніж я сподівався. Яка могутня музика звучить в цьому оркестрі людських голосів, таких повних, таких своєрідних і так ідеально зіспіваних! Я уже не кажу про їх чудову здібність звязувати звуки і протягувать кінці пісні, ні навіть про нечувану мяхкість, що б могло бути осягнено трудом і техничними вправами. Дійсно безперечною ознакою глибокого музичного інстинкту є могутня емоціональність голосів, несподівані переходи від дикости до дитячої ніжности і, особливо, абсолютна єдність голосових атак при такій великій кількости співаків. Навіть наша Марсельєза, так немузикальна, перетворена ними, стає бойовим співом, повним буйної нестриманної сили, закликом "до зброї", який випливає з непереможною могутністю. Які блескучі ефекти могли 6 вони надати великому музичному творові "Виряжання в похід", а ще краще хорові з ІХ-ї Бетховенської симфонії! На мене особисто українські співаки зробили глибоке вражіння, якого я не переживав вже довгий час з тої пори, як чув в Мюнхені Вагнеровські твори.

Не може бути кращої, досконалійшої пропаганди для того, щоб дати світові пізнати українську націю. Вам заперечують істнування Вашої нації, отже Ваші співаки доводять світові, що ця нація мaє незрівняно-могутню і музикальну душу.

Прийміть, шановний пане, вислів моєї глибокої вдячности і щирої пошани.

Н.-Іорк сіті.

Концерт Українського Національного Хору у студентському будинку Вассар Колледж викликав багато щирого ентузіазму. Що торкається ансамблю, кольору і нюансів, спів був найбільш екстраордінарний. А тип представленої музики одкрив повчаюче і чаруюче поле, поле невідоме для більшости. Я радий одобрить "унікум" роботу хора.

Щиро Ваш

2 Квітня 1923 р.

*) Макс Рабінов - імпрессаріо хору Ол. Кошиця.

Вже кілька часу я збірався написать Вам про чудовий концерт Українського Хору під зарядом "Йєл-музичної школи" в Вулсей-Голл.

Техничний успіх хору і його абсолютне майстерство в музиці є вражаюче. Деякі з еффектів, отриманих в концерті, здавались мені неможливими до осягненя, коли б я не чув їх дійсно осягнутими. Як музикант теж, я цікавився кожним моментом музики в концерті. Кожний номер (програми) мав багату індівідуальність і характерний національний подих. Я подивляв також пана Кошиця як за його натхнений вплив на хор і аудіенцію, також і за рідку музикальність, яку він виявив в багатьох арранжементах народніх пісень.

Аудіенція вважала концерт за подію великої ваги, і лехко можна собі уявити, яке глибоке вражіня було зроблено на неї.

Запевняю Вас, що ми були задоволені мати хор своїми гостями.

З повною пошаною до Вас

Я дуже радий висловить мое велике задоволеня концертом Українського Національного Хору в Принстон. його робота є вияв найвищої форми мистецтва, і наша Принстонська аудіенція була ентузіастична в одобреню і оцінці.

З теплими побажанями преданний Вам

Джемс Т. Куерлс.

Я не вірю в "суперлятиви". Колиб я вірив, то боюсь, що я спокусивсяб вжити їх самим екстравагантним способом для оцінки концерту Українського Національного Хору в Корнел Універсітеті 23 Лютого 1923 р.

Концерт був переконуючий з багатьох точок погляду. Багато рис екзотики, пікантна свіжість незвичайних ритмичних комбінацій, багата звучність хорової маси, красота і рухливість виконаня, баланс ансамблю, мила свіжість оріентального кольору, — всі ці риси зробили концерт відмінним і надзвичайним по вражіню. Такі концерти мають велику виховуючу цінність, бо вони дають свідомости західного студентства повну уяву народу багатого в емоціональнім житю. Ознайомленя з талантами чужих народів розширюе світогляд і дає базу для взаемного розуміння.

Я дякую Вас за те, що Ви дали нам можливість познайомитись з цим надзвичайним типом мистецтва.

Щиро Ваш