(Інтер’єр сільської хати: на стіні портрет Шевченка у вишитому рушнику, на столі, застеленому скатертиною, хліб на рушнику; лави, накриті тканими килимами.)
Господиня:
Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає.
Що то за молодь, цілу ніч прогуляли б, тільки б музики та пісні. А ми колись, як згадаю... Літа-літа, летять, наче орли сизокрилі.
(Співає «Ой верніться, літа мої. Хоч до мене в гості...». У цей час непомітно заходить така ж літня жінка і підхоплює спів.)
Не вернемось, не вернемось,
Немає до кого,
Було б же нас шанувати,
Як здоров’я свого.
Господиня:
Ой, Маріє, налякала ти мене. А я тут молодість згадала, та так тужно стало. Ні з ким й словом перемовитися, хоч би дівчата прийшли та розвеселили б трохи.
Жінка:
Не треба, Олено, не край мого серця.
(Співають разом.)
Ой за гаєм зелененьким
Брала вдова льон дрібненький.
Вона брала, вибирала,
Тонкий голос подавала.
(У цей час на вулиці зібрались дівчата у вишитих сорочках, гарних спідницях, на плечах хустки, в кожної в руках якесь рукоділля.)
Дівчина 1:
Дівчата, у кого сьогодні збираємось на вечорниці?
Дівчина 2:
А тітка Олена запрошувала нас, каже, що сумно їй у хаті.
Дівчина 3:
То ходімо до тітки Олени та розвеселимо її.
Всі:
Ходімо.
(Дівчата ідуть, співаючи пісню «В саду гуляла» і заходять в хату тітки Олени.)
Дівчина 4:
Добрий вечір у вашій хаті!
Господиня:
І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будьте ласкаві, у нашій хаті, на нашій лаві.
Дівчина 5:
Чи ж пристало нам сідати, нам пристало пісню співати. (Продовжують співати пісню.)
Господиня:
Ще раз прошу гостей до хати, прошу сідати.
(Дівчата сідають, виймають своє рукоділля і починають працювати.)
Дівчина 6:
Тітко Олено, а розкажіть нам щось цікаве, нам так хочеться послухати про давні часи.
Господиня:
Заслухалась я вашої пісні, задивилась на вас таких гарних та й згадала оце давнє повір’я про дівочу красу.
Дівчина 7:
Розкажіть, розкажіть, це так цікаво.
Господиня:
З давніх-давен, коли в хаті підростала дівчина, мати ретельно стежила за її волоссям: щоденно розчісувала, вмивала в пахучих травах, прикрашала стрічками. Згодом, підрісши, дівчина сама вчилася доглядати за своєю косою. Це були її перші кроки праці. Про охайність дівчини судили з її коси: яка коса – така й краса; подивись на косу, а подумай про господиню; дівчина з косою, як трава з росою; нема коси – нема краси. Коса була символом дівочої чистоти й вірності. Адже на весіллі й досі хвилюючим є обряд розплітання коси.
Дівчина з гарною косою:
Коса, коса! Як тебе треба берегти і доглядати!
Жінка:
Дівчата, а розкажіть і ви щось нам, що чули від старших людей.
Дівчина 1:
Ой, моя бабуся дуже любить розказувати про давнину, а інколи так захоплюється своїми розповідями та приповідками, що й не зупи-нити її. Якось вона розказувала, що, як сниться вітер, то це любов буде і дівчатам, і парубкам, і хлопцям, і молодицям, і жінкам. Я інколи, лягаючи спати, все думаю, щоб мені вітер приснився.
Дівчина 2:
Ой, моя бабуся також знає дуже багато прикмет. Колись вона мені розказувала, що не можна мити голову в понеділок, бо вилізуть коси.
Дівчина 3:
У п’ятницю нехай приходять свати – буде удача, може засвата-тися навіть свинячий пастух.
Дівчина 4:
Як сняться вишні – то це сльози, якась біда буде.
Дівчина 5:
В ніч на Івана Купала треба купатися в росі – на красу.
Дівчина 6:
А моя бабуся розказувала, що багато повір’їв пов’язані з Покровою – святом завершення хліборобського року.
(У цей час на вулиці зібрались дівчата у вишитих сорочках, гарні спідницях, на плечах хустки, в кожної в руках якесь рукоділля.)
Дівчина 1:
Дівчата, у кого сьогодні збираємось на вечорниці?
Дівчина 2:
А тітка Олена запрошувала нас, каже, що сумно їй у хаті.
Дівчина 3:
То ходімо до тітки Олени та розвеселимо її.
Всі:
Ходімо.
(Дівчата ідуть, співаючи пісню «В саду гуляла» і заходять в хату тітки Олени.)
Дівчина 4:
Добрий вечір у вашій хаті!
Господиня:
І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будьте ласкаві, у нашій хаті, на нашій лаві.
Дівчина 5:
Чи ж пристало нам сідати, нам пристало пісню співати. (Продовжують співати пісню.)
Господиня:
Ще раз прошу гостей до хати, прошу сідати.
(Дівчата сідають, виймають своє рукоділля і починають працювати.)
Дівчина 6:
Тітко Олено, а розкажіть нам щось цікаве, нам так хочеться послухати про давні часи.
Господиня:
Заслухалась я вашої пісні, задивилась на вас таких гарних та : згадала оце давнє повір’я про дівочу красу.
Дівчина 7:
Розкажіть, розкажіть, це так цікаво.
Господиня:
З давніх-давен, коли в хаті підростала дівчина, мати ретельно стежила за її волоссям: щоденно розчісувала, вмивала в пахучих тра-вах, прикрашала стрічками. Згодом, підрісши, дівчина сама вчилася доглядати за своєю косою. Це були її перші кроки праці. Про охайність дівчини судили з її коси: яка коса – така й краса; подивись на косу, а подумай про господиню; дівчина з косою, як трава з росою; нема коси – нема краси. Коса була символом дівочої чистоти й вірності. Адже на весіллі й досі хвилюючим е обряд розплітання коси.
Дівчина з гарною косою:
Коса, коса! Як тебе треба берегти і доглядати!
Жінка:
Дівчата, а розкажіть і ви щось нам, що чули від старших людей.
Дівчина 1:
Ой, моя бабуся дуже любить розказувати про давнину, а інколи так захоплюється своїми розповідями та приповідками, що й не зупинити її. Якось вона розказувала, що, як сниться вітер, то це любов буде і дівчатам, і парубкам, і хлопцям, і молодицям, і жінкам. Я інколи, лягаючи спати, все думаю, щоб мені вітер приснився.
Дівчина 2:
Ой, моя бабуся також знає дуже багато прикмет. Колись вона мені розказувала, що не можна мити голову в понеділок, бо вилізуть коси.
Дівчина 3:
У п’ятницю нехай приходять свати – буде удача, може засвата-тися навіть свинячий пастух.
Дівчина 4:
Як сняться вишні – то це сльози, якась біда буде.
Дівчина 5:
В ніч на Івана Купала треба купатися в росі – на красу.
Дівчина 6:
А моя бабуся розказувала, що багато повір’їв пов’язані з Покровою – святом завершення хліборобського року.
(У цей час чути пісню «Ой не світи, місяченьку», яку співають хлопці на вулиці. Дівчата швидко кидають рукоділля і біжать до вікна, а далі продовжують знову працювати.)
(Хлопці заходять у хату.)
Хлопець 1:
Добрий вечір у вашій хаті! Господиня. І вам вечір добрий, парубки!
Хлопець 2:
Добрий вечір, дівчата. Ми оце йшли вулицею, почули, як дівчата співають, давай, думаємо, зайдемо.
Хлопець 3:
А чи приймете нас на вечорниці?
Господиня:
Проходьте, сідайте. Десь ви трохи забарились.
Дівчина:
Не пустимо в хату, бо дуже вас багато.
Хлопець:
Пустіть ліпше, бо буде гірше.
Хлопець:
Дівчатонька, голубоньки, та ми прийшли не битися, ми прийшли на вас подивитися. Ще й гостинці принесли.
(Хлопці підходять до дівчат, пригощають їх яблуками, горіхами, жартують.)
Дівчата співають:
До нас, до нас, парубочки, та й на вечорниці, Та й до тої дівчиноньки, що коло полиці. До нас, до нас, парубочки, та й на вечорниці, Та й до тої дівчиноньки, що кругленькі лиці.
Господиня:
Хоч не знаємо, звідки ви в нашу хату прийшли, але просимо сідати і з дівчатами пісню співати.
(Дівчата і хлопці співають пісню «Голуб на черешні».)
Хлопець 4:
Тітко Олено, а скажіть, що дівчата розказували на вечорницях?
Господиня:
Ми згадували давні часи.
Хлопець 5:
А може, щось і нам розкажете, як колись бувало?
Господиня:
Ой, хлопці! Як згадаю ті давні часи, то здається, що все ніби вчора було. Колись, як підростав син, то батько гордився ним, бо то буде його наслідник. А які парубки колись були: роботящі, чемні, вміли і косити, і сіяти, і землю обробляти, і худобу доглядати. А одягалися, аж любо було подивитися: у вишитих сорочках. І батьків любили і шанували, і старших поважали, і дівчат не ображали. Але що це я все згадую. Ану, дівчата, хлопці, розвеселіть трохи моє серце, заспівайте.
Дівчина співає:
Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,
Сидить гуска на воротях, вирячила очі.
Він до неї: гиля, гиля, вона .й полетіла,
Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.
Хлопець співає:
У Хмелівці густо хати, вітер не провіє,
Сама мати ложки миє, бо донька не вміє.
Дівчина:
Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,
Сидить сова на воротях, крутить головою.
Він сердега, як побачив – та й через городи,
Заплутався в бур’яни та й наробив шкоди.
Хлопець:
Ой у горах сніги впали, а я в капелюсі,
Який з мене ґазда буде, як я оженюся.
Хлопець:
У Хмелівці нема дров, лиш самі поліна,
У Хмелівці такі дівки – хлопцям по коліна.
Дівчина:
Ти гадаєш, дурний хлопче, що я тебе хочу,
Я такими парубками коноплі волочу.
Дівчина:
Гриць мене, моя мамко, Гриць мене полюбив,
Гриць мені, моя мамко, черевички купив.
Купив, купив черевички за цілого п’ятака,
Ой щоби я витинала щонеділі гопака.
(Разом співають «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці».)
Хлопці:
Тітко Олено, скажіть, а чи працьовиті наші дівчата, чи гарні з них будуть ґаздині?
Господиня:
О, хлопці, дівчата в нас дуже працьовиті. Тому не треба вам шукати собі по інших селах, а вибирати ґаздиню в нашому селі. А тепер потанцюйте трошки. (Хлопці і дівчата танцюють.) Господиня пригощає всіх варениками, узваром.
Дівчина:
Дівчата, а може пора нам уже додому?
Дівчина 2:
Пора, пора.
Господиня:
То заспівайте мені ще на прощання.
(Хлопці і дівчата співають «Ой у вишневому саду». Дівчата збирають своє рукоділля.)
Дівчина 3:
Тітко Олено, дякуймо вам за те, що прийняли нас на вечорниці.
Хлопець 4:
І ми дякуємо вам.
Господиня:
Спасибі й вам, дорогі діточки, що розвеселили хату старої вдови. Приходьте ще, не забувайте мене.
Хлопці і дівчата разом:
Прийдемо!
(Співаючи, виходять з хати.)
Вчитель:
Наша дума, наша пісня не вмре, не загине,
От де, люди, наша слава, слава України.
Без золота, без каменю, без хитрої мови,
А голосна та правдива, як Господа слово!
| 
