Інформаційний бюлетень ІКААПУ Інформ. №10 (70) 2006

У попередньому номері знайомив читачів із коротенькими віршами Олега Бондаря та Ольги Біда. Друкую їхні вірші особистого плану та початок абетки для дітей, написаної подружжям.

ЛЬВІВСЬКА НОСТАЛЬГІЯ

(автобіографічна балада)

Присвячую

Степанові Зиновійовичу та Олені Тимофіївні Ткаченкам

Львів.

Стрийський

парк

розцвів!

Віялом сірим криця-бруківка

Після дощу, наче в хаті долівка,

В ранішнім сонці блищить бездоганно,

Вмита-підметена тіткою Ганною

Завжди охайною: - Доню, мерщій!

Вшістко роби, як було "за Польщі"!

Львів.

Лемберг.

Сивих

снів

берег!

Цвинтар Личаківський. Мур. "Каменяр".

Слово - вкарбований в мармурі жар!

**********************************

Подумки далі пішов. Сумно, тихо...

...В готиці пам'ять скалічена диха...

...Дідові, дядькові низький уклін...

...Трохи ліворуч. Айстри... Полин...

Той, хто в гробовцеві, ніц не лукавить -

Прізвище стерлось, напис на пам'ять:

"Где не обманываютъ народъ,

там нет крамольныхъ мыслей"

Все лаконічно, все зрозуміло -

Наче вогненною голкою в тіло...

З цвинтаря вийшов, глянув довкола,

Спало на думці - ВІЧНА крамола!

Львов,

Львов...

Зрада.

Стогін.

Кров...

...Дехто із родичів канув у вир...

...Лютим морозом дихав Сибір...

Тільки не стало "батька народів",

Вийшли "на волю". Вижили й годі...

...Тільки в стриївни, тітки Галини,

Більше ніколи не буде дитини...

Львів.

Дзвін...

Різдво...

Спів...

...Проти брехні, лицедійства режимів

Тихий каганчик в Каплиці Боїмів...

***********************************

...День відкотився. Скінчено справи.

Вечір "Під Левом". З братом на кави.

Там за хвилину - години минули,

Що там казали, майже забули...

Спомини любі, чисті, барвисті.

Доля розсипала нас, як намисто,

І розлетілась по світу сім'я,

Брат у Торонто, в Харкові я...

Сестро, усміхнена добрая Ганно,

Як там в Сіетлі, за океаном?

Львів.

Ольга Біда

...Горобці п'ють насіння із соняхів,

А ведмедка картоплю гризе.

Баба Валя волає: - Безсовісні!

Геть поїли та вигризли все!

Хоч би донька приїхала з Харкова,

Покопала картоху мені...

Розляглися квітчастими картами,

Мліють луки в замріянім сні.

Живокости очима розкосими

Визирають з пожовклих вівсів.

Марить верба з обвислими косами,

Лише зранку трава у росі.

Треба кіз подоїти. На лишенько

Розболілася в баби нога.

Бідолашна худоба залишена,

Бо хазяйка ледь-ледь шкутильга.

Он води півцеберки лишилося,

І травички б нарвати кролям.

Бідна баба з хазяйством зашилася,

Та ворушиться, щось примовля,

До гусей шкандибає приречено:

- Гелготять, скільки їсти не дай!

Порося верещить, мов обпечене -

Знов голодне! Ну просто біда.

Всю картоплю, сердешне, повиїло!

На посадку - сусіди дають...

...А із соняхів з жовтими віями

Горобці чорні зернятка п'ють..

Хто рідну мову не вшанує - той майбуття своє змарнує!

Маючи з жінкою на двох шестеро дітей і поки що семеро онуків, ми замислились.

Що б таке зробити для них корисне? Та щоб ще й іншим малятам (та й дорослим) у пригоді стало.

Взяли та й написали усміхнену віршовану абетку.

Ця абетка надрукована харківським видавництвом "Бармалей" і цьому ж видавництву належать всі права на її подальший друк, але в нас є домовленість, що частково ці вірші (фрагменти) можна друкувати у дитячих тижневиках з обов'язковим вказом на видавництво.

Тому, пане Петре, одберіть декілька віршиків з абетки, що припадуть Вам до смаку і ми будемо радіти. Як наші онуки раділи.

Олег Бондар, Ольга Біда

АЙСТРИ купкою росли,

Різнобарвні та рясні.

Враз на стиглий АБРИКОС

Налетіло трійко ос.

Оси як завжди голодні -

Позавчора і сьогодні.

АБРИКОСУ ніде дітись -

Він мерщій стрибнув у квіти:

В пелюстках від злющих ос

Заховався АБРИКОС!

ГОЛКА з Ниткою дружили,

Дірку ГАМАНЦЮ зашили.

У новенькім ГАМАНЦІ

ГРИВНЯМ краще, ніж в руці.

Гучно ярмарок гуде!

ГАМАНЕЦЬ гулять іде.

Брав усе, що захотілось.

Копійчина залишилась.

Каже: "Що за дива-дивні,

А куди ж розбіглись ГРИВНІ!?"

"Пофестивалили" от души

(газета "Голос України" за 19 серпня 2006 року)

Настоящий праздник песни, красоты и свободы прошел в минувшие выходные на территории Национального археологического музея-заповедника "Ольвия". Международный фестиваль авторской песни и туристического отдыха "Ольвия-2006" собирает гостей уже во второй раз. В этом году зрителей и участников ожидала интересная и насыщенная программа. Вместе с тем фестиваль установил и свои традиции.

Во-первых - это парусная регата. В этом году из Николаева стартовали 50 яхт. Причалив к берегу древнегреческого поселения, члены команд стали зрителями фестиваля. Во-вторых, традиционными условиями песенного праздника остались требования к группам и исполнителям - только "живой звук" и акустическое звучание. И уж совсем традиционными стали отличное настроение, юмор и дружеское общение.

Что же касается неожиданностей, то этого "добра" было предостаточно. Приятно удивила погода. Бури и грозы отгремели накануне, не застав врасплох, как в прошлом году. Порадовал "вкусный" спонсор - Баштанский сырзавод со своей торговой маркой "Славия". В течение двух дней баштанцы угощали сырами всех желающих на дегустации.

Яркую программу фестиваля обеспечили его участники. Группы и отдельные исполнители представляли Николаев, Херсон, Черкассы, Евпаторию, Москву, Очаков. Озорная Наталья Оконская из Николаева "завела" зрителей с первых аккордов гитары. Очень "по-окуджавски" звучали произведения в исполнении Елены Петровской, приехавшей из столицы "северного соседа". Оксана Бренон из Херсона поразила удивительным лиризмом и особой женской чувственностью собственных композиций. Кстати, стихи она пишет с детства, а гитару в руки взяла недавно.

Порадовало выступление популярных в Николаеве групп: интеллигентно-золотомолодежного "Грейтфрута" и хулиганистого "Собачьего сердца". Никого не оставил равнодушным сильный голос солистки "Апрельских тезисов". Но самым неожиданным и приятным открытием фестиваля стала группа "Reggion Boz" из Черкасс. Они буквально потрясли зрителей высоким профессионализмом, удивительной энергетикой и своеобразной манерой исполнения. Первый день завершила интересная и опять-таки немного хулиганистая группа "Бомбейские Шпингалеты".

Второй день открылся с конкурса красоты "Ольвийская Афродита". Причем этот конкурс сильно отличался от подобных привычных мероприятий, где основной критерий традиционно - "90-60-90". Восемь участниц соревновались в ораторском, вокальном и танцевальном искусстве. Кроме того, на суд жюри девушки представили собственное рукоделие: вышивки, картины, икебаны, поделки из глины, искусственные цветы. Все конкурсы были составлены так, чтобы участницы почувствовали себя причастными к истории древней Ольвии, продемонстрировали знание и понимание древнегреческой культуры. Потому темой конкурса ораторского искусства стало "Признание в любви к земле Ольвийской". Лучше всех в любви к Ольвии в песне, танце и стихах призналась юная Оксана из Киева, участница археологической экспедиции. Победительница награждена путевкой в Венгрию на два лица от туристической фирмы "Ярнань-Юг".

Кстати, признания в любви звучали со сцены в совершенно незапланированные моменты. Во время одного из конкурсов для пар, молодой человек сделал предложение своей девушке. Как знать, может ольвийская земля благословит эту пару на счастливый брак. Во второй день опять-таки неожиданно для всех сложились новые творческие союзы. Так, полюбившаяся всем группа "Reggion Boz" выступила вместе с Оксаной Бренон и "Грейтфрутом". Запел даже водитель фестивального автобуса Александр Дубчук. А исполнители из археологической экспедиции подшутили над одной из николаевских групп, исполнив на нее пародию. "Изюминкой" фестиваля стало выступление специального гостя из Москвы, большого друга Николаевского рок-клуба Дмитрия Твердого. В общем, "пофестивалили" от души.

Елена Ивашко

Славутич - В'ячеслав Востряков

Здравствуйте, Пётр!

Спасибо за бюллетени. Высылаю информацию о 12 фестивале авторской песни "Славутич-2006" и фото закрытие.

С уважением, директор фестиваля "Славутич" Востряков Вячеслав

ИНФОРМАЦИОННОЕ СООБЩЕНИЕ о проведении 12-го Международного фестиваля авторской песни "СЛАВУТИЧ-2006"

Двенадцатый Международный фестиваль авторской песни "СЛАВУТИЧ 2006" проводился Дирекцией фестиваля АП "Славутич" при поддержке исполнительного комитета Славутичского городского совета, отдела культуры г. Славутич в период с 18 по 20 августа 2006 г. в условиях туристского лагеря, на берегу Кривой Речки на территории базы отдыха "Днепр".

На фестивале зарегистрировано 324 гостей и участников. Приняли участие в фестивале делегации и отдельные участники из 36 городов Украины, Белоруссии, России и дальнего зарубежья:

- Боярка, Винница, Днепродзержинск, Донецк, Житомир, Запорожье, Киев, Конотоп, Львов, Мысы, Николаевка, Новгород-Северский, Одесса, Полтава, Севастополь, Славутич, Славянск, Сумы, Украинка, Чернигов, Херсон, Хмельницкий, Энергодар;

- Жлобин, Гомель, Гродно, Марьина Горка, Минск, Могилев;

- Воронеж, С. Петербург, Москва, Новосибирск, Пермь;

- Шечин, Польша;

- Холон, Израиль.

Дирекция фестиваля АП "Славутич":

Востряков Вячеслав, Ступина Виктория, Николаев Виктор, Гащак Сергей, Соколов Вадим, Соколова Жанна, Сулимова Галина, Каравацкий Леонид.

Фестиваль открывали:

Линкевич Александр Бернатович - заместитель мэра г. Славутич,

Востряков Вячеслав Леонидович - директор фестиваля АП "Славутич".

В программе фестиваля прошли:

- концерты на фестивальной поляне с участием хозяев, представителей делегаций, участников и гостей фестиваля;

- вечер юмористической песни - "Чайхана";

- конкурсная программа фестиваля, которая включала прослушивание участников членами жюри на творческих мастерских и конкурсный концерт.

- заключительный концерт гостей фестиваля

Алексей Нежевец, г. Минск, Наталья Колесниченко (Байрак), г. Воронеж, Виктор Байрак, г. Воронеж, Вячеслав Климович, г. Гомель, Ирина Шмидова, г. Гомель, Владимир Губернский, г. Львов, Аркадий Голубицкий, г. Киев, Владимир Каденко, г. Киев в киноконцертном комплексе (ККК) г. Славутич.

Мероприятия проводили:

- концертные программы: Жанна Соколова, Сулимова Галина.

- вечер юмористической песни - "Чайхана" - ведущий Виктор Байрак, голос за кадром - Алексей Ильинчик.

- творческие мастерские: Владимир Каденко, г. Киев, Ирина и Владимир Губернский, г. Львов,Шмидова, г. Гомель, Аркадий Голубицкий, г. Киев, Наталья Колесниченко (Байрак), г. Воронеж, Вячеслав Климович, г. Гомель.

В конкурсном концерте участвовали:

1. Тим Скоренко, г. Минск - автор. 2. Вадим Народицкий, г. Киев - автор. 3. Роман Павлюков, г. Славянск - автор.

4. Анастасия Голуб, г. Киев - поэт. 5. Леся Рой, г. Киев - автор. 6. Олег Завгородний, г. Киев - автор.

7. Юлия Боброва, г. Минск - поэт. 8. Артём Федосенко, г. Минск - автор.

9. "Части речи", Ирина Смолякова и Леся Николаевская, г. Славянск - авторский дуэт.

10. Андрей Ляшенко, г. Марьина Горка - автор. 11. Владимир Гураль, г. Одесса - поэт.

12. Руслан Навродский, г. Хмельницкий - автор. 13. Татьяна Шубзда, г. Гродно - исполнитель.

14. Монастырский Валентин, г. Винница - поэт. 15. Алла Федченко, г. Чернигов - автор. 16. Андрей Пундик, г. Минск - автор. 17. Евгения Торопова, г. Сумы - исполнитель. 18. Тимофей Ежов, г. Гомель - автор.

19. "Больно далеко" - Леся Рой и Светлана Пономарева, г. Киев - авторский дуэт.

20. Квартет АП "Белые крылья" - Сергей Максаков, Татьяна Митусова, Максим Бобров, Ирина Широких, г. Энергодар - исполнитель.

Состав жюри фестиваля:

Председатель жюри: Владимир Каденко, г. Киев.

Члены жюри: Владимир Губернский, г. Львов, Аркадий Голубицкий, г. Киев, Наталья Колесниченко (Байрак), г.

Воронеж, Ирина Шмидова, г. Гомель, Вячеслав Климович, г. Гомель.

Лауреатами 12-го фестиваля стали:

1. Татьяна Шубзда, г. Гродно (Беларусь) - Гран-при - исполнитель. 2. Анастасия Голуб, г. Киев (Украина) - поэт.

3. Валентин Монастырский, г. Винница (Украина) - поэт. 4. Евгения Торопова, г. Сумы (Украина) - исполнитель.

5. Тимофей Ежов, г. Гомель (Беларусь) - автор.

Дипломантами 12-го фестиваля стали:

1. Леся Рой, г. Киев (Украина) - автор. 2. Тим Скоренко, г. Минск (Республика Белорусь) - автор.

3. Дуэт "Больно далеко" - Леся Рой и Светлана Пономарева, г. Киев (Украина) - авторский дуэт.

Фестиваль прошел на высоком организационном и художественно-творческом уровне, что позволяет надеяться на сохранение, укрепление и расширение в дальнейшем традиции ежегодных фестивалей авторской песни в г. Славутич.

Директор фестиваля "Славутич" Востряков В. Л.

Харків - Антоніна Тимченко

Друга поетична книга Олександра Бобошка, презентована наприкінці серпня у харківській арт-кав'ярні "Остання барикада", - цікава подія як у регіональному, так і у всеукраїнському вимірі. Виважена традиційність, стигла модерність, яскравість без хизування - дрібка спроб означити цю поезію.

Назва книжки - "Пора терезів", за авторським зізнанням, час підбиття певних підсумків, час середнього віку, на наш смак - пора вогкої тремкості, багряної досконалості у природі та творчості, гармонії (згадаймо - "терези"), урівноваження, примирення з усім оточуючим.

Поезія вражає не лише своєю змістовністю та глибинністю смислів, а й версифікаційною майстерністю, використанням різних розмірів та цікавою строфікою.

НАПЕРЕДОДНІ

Мед і груші

обліплені злющими осами...

Слухай, Спасе,

земля завагітніла осінню.

Я спочатку не вірив

вільховим пліткам,

На продовження літа

надію плекав -

Марно... Ранки вітають холодними росами,

Залізниця чекає зимового розкладу.

І жовтіє,

жовтіє,

жовтіє в гаях.

І вмирає

надія химерна

моя.

Час розкидати

зібране щойно каміння.

Ми свої золоті розміняли на мідні

на мітингах.

Надто рано

відчули себе переможцями.

Нас годують -

і навіть при цьому не морщаться -

міфами.

Небеса вже похмурі

і сповнені схлипами.

Галасливі базари заманюють сливами

стиглими.

Залишилось півроку,

півкрику до вересня -

І тому нам, ровеснице,

дуже невесело.

Скиглимо...

Стихне біль. Відлетить журавлиною зграєю.

Ми собі не дозволимо -

й іншим розраємо

бідкатись.

І воскресне

дощами затоплена сірими

Златоверхим дібровам

і світлу осінньому

відданість...

Болюча й тонка і любовна лірика О. Бобошка.

***

І.А.

І буде ніч. І буде сон мій теплим:

Жита з волошками,

Життям налиті соковиті стебла

Не поколошкані.

А перед тим, як визріє у небі

Світанку полум'я,

Ти явишся - п'янка, немов натхнення, -

На тихий поклик мій...

Поезію важко схарактеризувати вповні. Її треба читати, вслухуючись у ледь помітні відтінки. Від себе додам, що, коли обирала твори, щоби познайомити з цією поезією своїх гуртківців (зауваги: а) керую студією літературної творчості "Веселка"; б) намагаюся перечитувати, "просіювати" заздалегідь твори, котрі пропоную студійцям), зрозуміла: у "Порі терезів" кожен вірш гідний прочитання моїм "веселчатам", глибокого рефлексування над почутим. І це, здається, найвища оцінка.

Суми - Петро Картавий

Новостворений фестиваль АП "Киевская Русь-2006" - вчорашній день

Інтрига започаткування фестивалю полягала у відсутності інформації про його організаторів. Даремно запитував про них у знайомих, а потім зателефонував на вказаний у положенні київський номер, і попав на квартиру Аркадія Голубицького, якого не було вдома. Син Аркадія - Денис пояснив, що організатори фестивалю з Дніпродзержинська, і

назвав прізвища Юршевич та Журавська, з якими не знайомий. У Київ приїхав у суботу, щоб провести у лісі тільки одну ніч. Знайшов у Пущі-Водиці табір, привітався з присутніми, і підшукав місце для намету, бо після дощу земля ще не висохла.

По безмежних просторах знайома путь

Не втомила землю і досі,

Бо ось знову дощі ідуть,

Осінь.

Євген Плужник, "Галілей"

Здивувало, що в таборі мало народу. Запитав Олександра Супруна із Запоріжжя, консультанта організаторів, чому "Київська Русь" співпала з "Есхаром" на Харківщині та "Мазепа-фест" у Полтаві. Він сказав, що провели, коли дали гроші. Ініціатор проведення фестивалю, власниця туристичної фірми "Злагода-Юг", пані Ольга за принципом общини залучила друзів із Дніпродзержинська та Києва, а ті запросили своїх знайомих, тому невелика кількість людей представляла багато міст України. Не побачив серед організаторів досвідчених киян: Семена Рубчинського, Олега Хуснутдінова, а Олександр Крамар, що проводить "Лісову Фієсту" у таборі відпочивав.

Відкрили фестиваль увечері 8 вересня в Києві біля Оболонської райдержадміністрації, одного із засновників, а потім у лісі - нічний концерт. Наступного дня провели концерти для дітей та афганців, а в таборі - конкурс "Вільний мікрофон", для бажаючих. Переможців визначали ті, хто придбав програмку, бейджик і талони для голосування в конкурсі та участі в лотереї. Із перервою на обід у конкурсі виступило 15-ть учасників. Коли співав харків'янин Дмитро Макляков, молодик відключив пульт озвучення, який довго не могли включити. Після конкурсу не зібрали талони для визначення кращих, а потім просили їх здати. Далі був міні-концерт "метрів" Олександра Супруна, киян Володимира Новікова та Олександра Короля, Володимира Завгороднього з Володимир-Волинського, Наталки Тихонової з Полтави, Михайла Барановського з Вінниці, Дмитра Тарнопольського з Дніпродзержинська. Увечері прибули ще гості і відбулась "Чайхана".

Підсумок будь-якого голосування потрібно озвучити для загалу, сказавши про кількість талонів, виданих та заповнених, і подану кількість голосів за кожного учасника, інакше результати - нелегітимні. У неділю, без оголошення результатів голосування, у таборі нагородили грамотами учасників, і всіх організаторів та розіграли у лотерею призи. Грамоти і призи вручили дипломантам конкурсу - ними стали кияни Леся Рой, Яна Шпачинська, дует виконавців Ольга Артеменко - Катерина Тетеря, одесит Володимир Гураль, Олександра Тарнопольська з Дніпродзержинська.

Переможців нагороджували на гала-концерті, що відбувся в санаторії "Пуща-Озерна". Приз "За патріотичну пісню", отримав киянин Олександр Ворох. Знайомий зауважив, що пісня, де повторюються слова "турецьким гербом, шматочком сиру" патріотична для іншої держави. Головний приз - путівку до Угорщини, від фірми "Злагода-Юг", прогнозовано отримав Денис Голубицький. За встановленими оргкомітетом правилами, незалежно від художнього рівня пісень, перемагав той, у кого прихильників у таборі найбільше.

...

Ти - мій день, ти - мій день вчорашній,

В спогади відлітай

Ти - мій день, ти - мій день вчорашній,

Назавжди прощавай!

Володимир Шинкарук

Ведучий гала-концерту сказав, що Денис продовжує традицію батька, відомого київського барда (до речі, члена оргкомітету фестивалю). Мимоволі пригадались слова Олександра Воронцова із статті "КСП УМЕР. ДА ЗДРАВСТВУЕТ КСП?": "Ибо беда всех фестивалей - корыстные интересы - не миновала и движение бардов. У аксакалов подросли дети, и какой отец "зарежет" на конкурсе собственное дитя? Чай, не Иваны Грозные. Скорее Иваны, помнящие родственников. А вот что касается родства... "Мы с тобой одной крови?" - "И то, что зовут они кровью - только вода!" - пела когда-то легендарная группа "Пикник".

Пісні бардів штука тонка і потребують відкритості, щоб не було недомовок. На харківському фестивалі "Время Визбора" "сімейну" проблему вирішили просто - син президента клубу виступав поза конкурсом, і обом це додало авторитету. Мова не про те, що Денис Голубицький некоректно отримав перемогу, а про некваліфіковані дії оргкомітету, через це і виникають запитання. Доводилось проводити конкурси з вибором переможців голосуванням, і знаю якої чіткості та безпристрасності потребує ця робота.

Серед запрошених на фестиваль - одіозний діяч, який колись вказував мені, що в Криму не повинна звучати українська пісня. Схоже, не без його впливу переписали статтю на одному із сайтів, де згадувалося моє прізвище. Про це потрібно знати всім, бо на власну користь перепишуть історію. Так було у тоталітарні часи, коли про тисячі висланих та знищених митців, політиків, громадських діячів заборонялось згадувати, немов їх ніколи не існувало.

Були і плюси - можливість спілкуватися на природі, пам'ятаю радість Ольги Артеменко, що прибула у ліс з піврічною донькою. Задекларований міжнародним фестиваль не набув такого статусу, бо єдина учасниця, з псевдонімом "Пьюсок", яку оголосили гостею з російського Бєлгорода, живе тепер у Києві.

Задав собі питання, а для чого і кого проводився фестиваль? Формально ніби все витримано: працювала кухня, завезли питну воду та біотуалети, "метри" жили окремо, а в табір їх возили на легковику. Не чув, щоб "метри" проводили майстерні для молодих. Прикро, що конкурс і гала-концерт слухали не більше двох десятків чоловік, і що думатимуть про бардів в адміністрації президента, якій належить санаторій "Пуща-Озерна".

По дорозі додому домовилися з Костянтином Павляком провести у 2007 році фестиваль української авторської пісні, робоча назва якого "Холодний яр". Будемо вдячні кожному, хто запропонує оригінальну назву фестивалю, щоб у ній акумулювалася українська сутність, і не було шаблонності. Чекаємо пропозицій і допомоги в пошуку спонсорів, від прихильників бардівської пісні та поезії. Щоб підтримати українську пісню, можливо, хтось із відомих бардів захоче стати меценатом, або виступити на фестивалі як благодійник - без гонорару. Пишіть. Телефонуйте. Повернемось до кращих традицій, про це - у вірші Володимира Свідзінського.

ВОРІТТЯ

В безмежності часу ми прийдемо знов.

Тоді наше серце буде прекрасне:

Не потьмариться наша любов,

І наша радість не згасне.

Минуле покриється вічною тьмою;

Та що нам по скорбному спомині?

Ми вперше станем собою,

Засіяєм, як зоряні промені...

м.Суми, 12-22 вересня 2006 року

Харків - Микола Воловик

Доброго здоров'я, шановний Петре!

По-перше, дякую за бюлетені з інформацією. З інтересом перечитав усі. Буду радий отримувати наступні. Що стосується фестивалів, то я так зрозумів, що з Луцьким "Оберегом" ера української бардівської пісні майже скінчилась. На жаль, зараз рідко кудись виїжджаю, бо старий став, та й запрошень мало. А головне - наших фестивалів немає, а КСП-шні мене не цікавлять. Дещо про себе: закінчив шостий черговий альбом, зараз дописую диск. Взявся за видавництво свого пісенника, іде тяжко, але йде. З виступами теж не просто, у нас на слободі українське в загоні, та я не скиглю, рідко, але влаштовую свої виступи, хоч і важко це робити. Співаю пісень, які написав 10-15 років тому, ніколи не думав, що вони будуть актуальними і так сприйматимуться людьми.

Надсилаю тексти своїх перших пісень, скажи, що це не актуально. Мої нові телефони: 755-23-62, 8-067-33-68-083.

Буду радий, якщо мене хтось згадає і захоче поспілкуватись.

СОЛДАТСЬКИЙ БЛЮЗ

Коли нема в країні ладу,

Коли кістки тріщать за владу,

Коли не сіють й не збирають -

Це значить, що війни чекають.

Воюють всі: і злі, і добрі

І боягузи і хоробрі,

Хто хоче жити, й хто не дуже,

Хто впевнений і хто байдужий.

Війна між бідними й багатими,

Проміж зубатими й рогатими,

Поміж голодними і ситими,

Є ще війна живих з убитими.

На смерть зійшлися мови з мовами,

Зчепились хворі із здоровими,

Червоних б'ють зелені з білими,

І внук пішов на діда з вилами.

В окопах всім живеться тяжко,

І лисому, і хто в підтяжках,

Хто в окулярах, і хто гордий,

Війна усім, що кістка в горлі.

Кругом фронти, а ми - солдати,

Як вижить тут, кого питати?

Де люд не зна, як далі жити,

Лиш ворон може бути ситий.

1989

Черкаси - Костянтин Павляк

Вінницький фестиваль "Звуки поезії - 2006"

Вдалося побувати на Вінницькому фестивалі "Звуки поезії - 2006", інформацію про котрий я отримав під час фестивалю "Київська Русь" в Пущі-Водиці. Зідзвонився телефоном з пані Інною Дроздовою, домовився, що я виступлю на відкритті фестивалю, як гість. А в суботу я мусив бути у Львові на Форумі видавців, де мала бути презентація альманаху з моїми творами, тож на конкурсну програму я залишитися не міг.

Отже, я прибув на оздоровчу базу "Колос", зареєструвався і відразу потрапив у невеличке тісне коло організаторів та учасників, що розташувалися в альтанці при вході. Реєстрація включала в себе і фронтові сто грамів від спонсора фестивалю - компанії "Nemiroff". Отож, бар'єр спілкування був подоланий відразу ж, і, можна сказати, фестиваль для мене розпочався. Мене оточували колоритні особистості - богатирського виду Денис, котрий сповідує древньослов'янську релігію, а навпроти Дениса - батюшка - ієрей з Житомирської області, теж учасник фестивалю. Ми потихеньку грали свої пісні та сперечалися про те - про се. Між іншим, Денис авторитетно заявляв про те, що "украінского язика нєт і бить нє может, ето суржик", а всі християни - це ледве не фашисти, котрі винищували вогнем і мечем нещасних язичників. Проте ідеологічні розбіжності не заважали нам виявляти періодичну пошану до продукції спонсора і закушувати шаровий напій солоними груздями.

Врешті розпочався фестиваль, почався концерт гостей. Спочатку мене поставили у списку учасників дев'ятим, а четвертим мав виступати бард Алєксандр Король з Києва. Але потім я побачив, що у списку ми з паном Алєксандром були поміняні місцями, вочевидь зіграло роль небажання "зіркового" киянина виступати на розігріві. Врешті, надійшла моя черга, і після традиційно-бардівських сумних, жалісливих завивань я виконав дві власні веселі пісні - "Ми підемо в Африку" та "Капосна Інулька" (виконання останньої пісні я присвятив панні Інні Дроздовій). Після мого виступу настрій виконавців знову набрав ноток ностальгії за періодом брєжнєвщини, виконавці (за винятком, звичайно ж пані Інни Дроздової) знову розпустили свої бардівські нюні; коли на сцену вийшов пан Завгородній і повідомив, що на балаклавському фестивалі вже підіймалося питання - чому це всі бардівські пісні такі сумні, і він у відповідь на це питання зіграє таку майже несумну пісню, - виявилося, що все одно ця пісня була аж ніяк не веселою, а швидше сумною, аніж несумною. Остаточний цвях у домовину веселих пісень забив всюдисущий професійний циркач та пропагандист творчості єврейського емігранта Дмітрія Кіммєльфєльда київський бард Владімір Новіков з піснями свого нового альбому "Дєті Зіми" (у слові "Зіми" наголос ставте, де підказує серце). Господін Новіков дуже сумував за тим, що йому доводилося жити саме тоді, коли він жив, і намагався протестувати проти жахливої радянської дійсності. На мою думку, він дещо спізнився з протестом, треба було протестувати років тридцять чи хоча б двадцять назад, а сьогодні вже навіть Кучму висміювати неактуально. Наприкінці порадували своєю творчістю гості з сонячної Бєларусі, котрі все-таки насмілилися виконати одну, але дуже коротеньку, пісню рідною білоруською мовою. І також у самому фіналі дуже порадував виступ двох вінничан, котрі хоч і виконували сумні пісні російською мовою, але співак подарував нам такий неповторний перформенс з такою шаленою енергетикою, що навіть диву даєшся - звідки у Вінниці такі таланти і чому ми їх досі не бачимо на великій сцені та телебаченні.

По деякій паузі барди зібралися біля кількох вогнищ. Мені довелося побувати в колі туристів-господарів, на самому березі Південного Бугу, котрі не дали мені померти з голоду - за що їм превелике спасибі. Тут також звучали пісні і навіть інколи українсько-жартівливою мовою, котрої, на думку Дениса, нема. Пізніше, коли ця компанія розпалася, я перекочував до іншого вогнища, де тон задавали молоді барди, виховані на піснях "ДДТ", "Аліси", В.Цоя і т.п. Тут мені вдалося виконати кілька пісень, котрі припали вінничанам до вподоби. Ну і вже десь над ранок, о 5 годині я пішов спати. А о дев'ятій, практично не попрощавшись, я виїхав на Львів.

Хотілося б дізнатися, що ж там відбувалося на "Звуках поезії" далі, хто став переможцем і як розвиватимуться події далі.

Артемівськ - Ігор Лі

Добрый день! Петр Васильевич, извините что поздно, но работа отнимает все время. Теперь о Винницком Фестивале. Организация - просто слов нет! Все продумано до мелочей. Передвижение по "площадкам" в городе, проведение мастерских, питание и т.д.; все на очень хорошем уровне. Приехали на фестиваль: Король, Новиков, Ютушуй (все Киев), Игорь Акимов (Питер), Игорь Ли (Артемовск), Михаил Барановский (Винница), Лиля Минаева (Кишинев), Александр Ефремов (Воронеж), авторский дуэт Климович - Ясюкович (если не ошибаюсь, Гомель), В.Ланда (Одесса), Виктор Сыроватский и Александр Бельский (Сумы)... Может кого и забыл, пусть меня простят. Конкурс был очень слабый в номинациях авторы, исполнители; к сожалению, не было достойных. Поэтому Жюри решило в этих номинациях лауреатство не присуждать. Дипломанты (авторы) Анна Киящук (Запорожье); (исполнители) "дуэт" АЛЕУС (Днепропетровск). Пишу в кавычках, потому что, на мой взгляд, им еще до Дуэта расти и расти. И радостно и тревожно то, ЧТО в конкурсе поэтов было гораздо интереснее. Лауреатов аж ДВА! Жюри долго решало и не могло решить кто сильнее, интереснее, поэтому присудило два лауреатства (ВПОЛНЕ ЗАСЛУЖЕННЫЕ!!) Насте Голуб (Киев), Юлии Броварной (Винница). Мне лично кроме отмеченных понравилась еще "маленькая", но интересная Ольга Рева. (Горловка - Днепропетровск). Может, и получиться что-нибудь стоящее, если будет работать... Еще раз хотелось бы отметить Очень хорошую работу Клуба "ПТАХА" и его президента Инны Дроздовой. Большое Спасибо им! На этом все. Искренне ваш, Игорь Ли.

---------------------

Рубрика "Поетичне знайомство"

Тодось Осьмачка

Тодось Осьмачка один із тих, хто пройшов пекло життя, і залишив творчу спадщину, яка ще мало знайома читачам.

Микола Жулинський

Перші вірші Тодося Осьмачки народжувалися рано - ще в дитинстві, в атмосфері сільської природи, народних повір'їв, переказів, легенд, казок - у тому світі реального і уявного, який спонукає до фантазування, домислення, доуявлення. Тодось Осьмачка з цим казково-легендарним світом дитинства не розлучався все своє життя. І той, хто зуміє вжитися в химерну сув'язь жорстокої реальності і гіперболізованого авторською фантазією "проживання" її в реальності художній - хто захоче вжитися в систему ідей і образів поеми "Поет", повістей "Старший боярин" і "Ротонда душогубців", той пізнає образно-символічну великість художнього світу Осьмачки.

ВЕЛИКА ВТРАТА

(фрагмент некролога)

Несподівано, як грім серед ясної днини, впала тяжка й невідклична вістка: 7 вересня 1962 року, о 6 годині ранку в Пілгрім Стейт Госпіталі на Лонг Айленд, на шістдесят восьмому році стражденного життя помер Тодось Осьмачка.

Народився він 16 травня 1895 року в селянській родині, в селі Куцівка на Київщині. Перший його твір - поема "Думи солдата", 1916 року, спрямований проти російського царату й тодішньої війни, до нас не дійшов, знищений, очевидно, царською поліцією. За написання й розповсюдження цього твору серед вояків автор потрапив під військово-польовий суд, і від неминучого розстрілу його врятувала революція 1917 року. Вийшовши на волю, бере активну участь в національно-державному відродженні України, учителює й багато пише.

1922-1925 рр. належав до літературного об'єднання; спочатку ЛАНКА, до якої, крім нього, входили: Григорій Косинка, Євген Плужник, Валер'ян Підмогильний, Борис Антонечко-Давидович, а пізніше (1926) - до МАРСу - Майстерні Революційного Слова, - до якої крім згаданих "ланківців", пристали ще: Марія Галич, Борис Тенета, Іван Багряний і, здається, Дмитро Тась. Від 1930 року зазнавав від більшовицьких володарів систематичного переслідування, кількаразового арешту, допитів, будинку божевільних (Кирилівка), втечі на село й повного забуття й мовчання. Року 1943 покидає батьківщину й вирушає на Захід. Тут багато пише й видає свої твори. На еміграції належав (1946-49) до Мистецького Українського Руху - МУРу, а востаннє - Об'єднання Українських Письменників в екзилі "Слово".

Залишив по собі чималу літературну спадщину. Збірки поезії: "Круча" (1922), "Скитські вогні" (1925), "Клекіт" (1928), "Сучасникам" (1943), поема "Поет" (1947), "Китиці часу" (1953), "Із-під світу" (1954); повісті "Старший боярин" (1946), "План до двору" (1951), "Ротонда душогубців" (1956)...

ЛИСТ

Гарячим вітром прилетів

Од батька лист,

Що чорну кригу град звалив

Там серед нив;

Що скрізь поламані лежать

Сухі поля

І села викотили жаль

На давній шлях.

На тім шляху пили курять

На цвинтарі -

Вози то з мертвими риплять,

Як журавлі...

І батько просить "як небудь

На пудів два..."

Я ж тільки й можу, що від мук

Тут закричать!

Сорочка в мене та штани,

Ще черевик...

П'ятою з "Паньківки" сліди

Я позначив.

Чиїми ж п'ятами вгорі

На небесах

Мені так світять вечори,

Як я в сльозах?

Нічого тату, вам не дам,

Я сам як глід -

Просить до "Ар" ходжу в туман

Важкий обід.

А поки що крихти з шухляд

Цвілі поїм

Та пісню вашого села

Хоч розповім.

А ті ж крихти, в ночах живі,

З стола небес

Хай рідний вітер на папір

Мені зідме!

СУЧАСНЕ МІСТО ЛЖЕЯЗИЧЕ...

Сучасне місто лжеязиче

Мій дух відкинуло у тінь

За те, що небо вічно кличе

Його на дальню височінь;

А люд, у злочинах упертий,

Ушанував мої жалі -

І я, щоб з голоду не вмерти,

Пеньки корчую на селі;

Аби воли спочити з плуга

Ревли на той бік під бичем:

Бо тут у їх шалена туга

З очей струмками потече;

А я ж сьогодні, я вже нині

Жадаю плакати, як віл,

Десь у захованій долині

І від столиці, і від сіл.

Але не маю сліз і змоги

Оплакувати супокій,

Який не тільки руки й ноги

Спотужнює завжди до дій,

А й душу, мріями живу ще,

Сповняє міццю - гнів нести,

Віддячити селу найдужче

І, може, місто заклясти!..

ПІСНЯ З ПІВНОЧІ

...

Колись мені мати

серпа одшукали,

жартуючи, жати

в степи виряджали,

а був я дитина -

й мале цуценятко

узяв у торбину

та й рушив до батька.

Із цуциком милим

у житі ганяли

і сонце в долини,

мов колесо, гнали.

А батько косили

у гонах під шляхом:

об сонячні жили

косою бряжчали...

Гукнули на мене

над свіжим покосом,

щоб я, мов шалений,

не бігав там зовсім.

І перепел знявся

із степу на вітер,

і сонце сховалось

у сірому пір'ї.

І цілий день літній

в повітці у яслах

із цуциком бідним

лежав я та плакав.

Язик його теплий

лизав мені губи,

мов щіточка, терпко

чесав мого чуба.

І я з його ласки

заснув, мов з купелі...

Прокинувсь - у яслах

уже було темно...

А мати стояли

мої наді мною

і зорі знімали

із неба рукою...

У чуб мій вплітали,

мов зерно в колосся,

ще й лоб цілували

в заплаканих росах.

...

ПОВНОТА

Тобі молюся, сонце, боже вогнегронний,

Трияснодивна квітко у світах без меж,

Ти пелюстки свої - дні круглі, мов корони,

По одному звиваєш і в безодні шлеш...

Вони і світять, і летять без гуку й шуму,

І землю овівають веснами нам знов,

І серцю надихають найтеплішу думу

Про невмируще щастя і любов;

І дякувати серце вже повік невтомне

І славою, і похвалою скрізь тобі,

Що, ні один листок твій круглий не потоне

Останній у всесвітній прірві голубій!

ПРИСВЯТА

Коли я їхав у простір,

Що сніг гойдав, мов піну,

Гадав, що не побачу гір,

А вас... а вас зустріну.

Гадав, що око, мов стріла

Із луків непокірних,

Не досягне в гнізді орла

Серед лісів нагірних,

А ваше серце упаде

І розворушить нути:

Що вас, що вас, а не людей,

Шукав поет забутий...

Коли, блукаючи, мов тінь

Або вигнанець бідний,

В холодних сінях біля стін

Я прилипав, безрідний,

І в двері стукав і горів,

Щоб на ніч упустили, -

Мені здавалося, що грім

Ламав підземні сили;

Мені здавалося, що я

До вашого б'ю серця, -

І під ногами вся земля,

Мов ниточка, ввірветься...

Коли я місто пробігав,

Голодний, до читальні,

А тлум услід мені гукав

Слова сакраментальні

І панночка струнка й легка

Назустріч виринала -

То десь душа моя в віках

Серед пустель ридала...

І, Музо, світе мій живий,

Де ніде душ нагріти,

Мені здається, що вже ви

І люди всі "бандити"!

Та все ж, мов крик із небуття,

Що в світ несе людина,

Ці відгуки мого життя

Лиш вам, лиш вам Єдина,

Присвячую, прошу й молю:

Прийміть на теплі руки

Ви книгу скорбную мою,

Народжену із муки!..

---

Щиро дякую за вичитку бюлетеня Тетяні Бовт.

Петро Картавий

Джерело:

p_karta@mail.ru

Статтю ввів:

bohdanko

14.10.2006

Відредаґовано:

Переглядів:

3138

Адреса цієї сторінки: https://www.pisni.org.ua/articles/110.html

Наші друзі: 1 2

Горгани

Увага! При будь-якому використанні матеріалів сайту обов'язкове посилання (для сайтів - відкрите для пошуковиків гіперпосилання) на "Джерело: проект "Українські пісні" https://www.pisni.org.ua"!

12 ms