Оця купка інформації з претензійною назвою "стаття" можливо зовсім на справжню статю і не тягне. Проте як би її не називали, сподіваюся що вона стане в пригоді хоч комусь, хто хоче навчитися з маленької дерев'яної сопілки видобувати милозвучні мелодії, а не жахливі свистячі звуки ;)
Розповідаючи про найнеобхідніші умови, які треба виконати, щоб навчитися грати на сопілці, я вважатиму,
що читач вже знайомий із базовими поняттями музичної грамоти, такими як гама, октава, тон/півтон, знаки альтерації (дієз, бемоль, бекар) тощо.
На перший погляд такі знання можуть здатися зайвими, проте у багатьох ситуаціях обізнаність читача з одного боку спростить мені завдання, а з іншого допоможе йому швидше і легше зрозуміти те, що я хотів розповісти.
Первісна сопілка, що зберігається в музеї Антропологічного Університету м. Цюріх, Швейцарія.
Вік - більше 30 тис. років. Фото надав Юрий Крылатов.
Мушу попередити всіх, хто читатиме цей матеріал, що я не є сопілкарем-професіоналом, і не ставлю собі за мету давати будь-які методичні рекомендації, а просто спробую дати максимально короткі практичні поради, які на мій погляд можуть допомогти початківцю стати сопілкарем-аматором. Тому наперед прошу пробачення за можливі помилки, які стосуються музичної термінології, методики навчання тощо.
Найперше, що потрібно для того, щоб грати на сопілці є... сама сопілка. У Львові її найлегше придбати у магазині "Трембіта" на вулиці Коперника.
Видове розмаїття сопілок є мабуть темою окремої статті, тому не буду про це писати тут. Скажу лише, що я вмію грати на різновиді сопілок, схожих на ту, що зображена на малюнку. Вони в свою чергу також бувають різних розмірів і конструкції, можуть відрізнятися строєм, але всі принципи і поради, олисані тут, є цілком застосовними до всіх таких солілок.
Як називається цей вид, сказати не можу :) Надалі під словом "сопілка" буду мати на увазі сопілку саме такого типу.
Техніку гри на сопілці можна умовно розділити на три частини:
- – техніка язика;
- – техніка пальців;
- – вміння їх поєднати.
За допомогою цього органу розставляються акценти мелодії – стакато, легато, а також інші "спецефекти".
Кожна нота чи група нот, об'єднаних лігою, обов'язково повинна починатися ударом язика в такий спосіб, в який ми вимовляємо склад "ту". Якщо цього удару не зробити, на зразок того, як вимовляється склад "фу", то звук вийде нечітким, без виразного початку, розмазаним, одним словом "фу".
Ноти, об'єднані лігою, не слід виділяти ударом язика (окрім першої ноти в такій групі), просто на одному подиху змінюйте положення пальців. У такому разі отримаєте плавний перехід між звуками.
 Зарубайте
на
носі |
Перед тим, як грати на сопілці, ніколи не вживайте різноманітне насіння, горіхи і подібні ласощі. Вживання їх призводить до погіршення звуку сопілки і появи шипіння. |
Щоб правильно сопілку тримати в руках, є просте правило: ставимо руки так, як буде зручно закривати дірки-клапани.
Пальці лівої руки закривають п'ять верхніх дірок-клапанів, а пальці правої п'ять нижніх. Думаю, кожен мав би здогадатися, в яку дірку треба дути, тому відповідь на запитання "а де верх сопілки?" можна вважати очевидною ;)
Отож, спробуйте видобути перший звук. Просто візьміть сопілку в руки і, не закриваючи жодного клапана, легенько подуйте. Ну як? Вийшло?
Зарубайте
на
носі |
Професійні музиканти, які грають на духових інструментах, під час гри використовують повітря, набране не у легені, а у порожнину живота. Це дає змогу отримати звук "на опорі", тобто звук видобувається за допомогою стабільного повітряного потоку, який майже не втрачає потужності навіть тоді, коли вдихнуте повітря поступово закінчується. При цьому повітря, яке під час вдиху потрапляє у легені, використовується за призначенням – насичує кров киснем.
Тривала гра на більш "важких" духових інструментах (саксофон, кларнет, труби тощо) без правильно поставленого дихання може призводити до запаморочення голови внаслідок того, що мозок недостатньо насичується киснем. |
Щоб наштовхнутися на перший прихований камінь, достатньо закрити пальцями всі дірки-клапани і так само легенько подути. Не здивуюся, якщо Ви почули замість ноти "до" якийсь незрозумілий хрипло-шиплячий звук.
Такий звук є ознакою того, що не всі дірки є добре прикриті пальцями. Першим справжнім кроком у нашому навчанні можна буде похвалитися лише тоді, коли з'явиться вміння класти пальці точно на клапани, таким чином, щоб повз них не проходило повітря.
Коли Вам таки вдасться правильно розставити пальці по дірках і отримати чистий звук (а колись воно точно вдасться), спробуйте подути трохи сильніше. Якщо Ви подули не занадто, але достатньо сильно, то безумовно почули різницю – цього разу вийшла також нота "ДО", але вже на октаву вища (ноти другої октави домовимося позначати великими буквами, а інколи до них будемо приписувати ще й цифру 2).
Найефективнішим, хоча, як на мене, і найнуднішим способом привчити пальці рук бути слухняними є гами – сукупності звуків, що належать до тої чи іншої ладової системи і розміщені у визначеному порядку (зазвичай у поступовому висхідному або нисхідному русі).
Щоб зіграти будь-яку гаму, потрібно знати, як заграти кожну ноту, яка в цю гаму входить.
Сопілка є хроматичним музичним інструментом. Це означає, що для видобування кожної наступної ноти звукоряду (гами) потрібно відкрити найближчу сусідню дірочку (клапан) сопілки.
Оскільки з кожного справжнього правила є бодай один виняток, то до прикметника "хроматичний" заради справедливості варто додати прислівник "майже". Діапазон сопілки охоплює першу, другу і частину третьої октави (до ноти мі).
|
до, СОЛЬ(2), МІ(3)
|
до#
|
ре
|
ре#
|
мі
|
фа
|
фа#
|
соль(1,2)
|
соль#(1)
|
СОЛЬ#(2)
|
ля
|
ля#
|
сі
|
xx
x
x
x
xx
x
x
x
|
xx
x
x
x
xx
x
x
O
|
xx
x
x
x
xx
x
O
O
|
xx
x
x
x
xO
x
O
O
|
xx
x
x
x
xx
O
O
O
|
xx
x
x
x
Ox
O
O
O
|
xx
x
x
O
Ox
O
O
O
|
xx
x
O
O
Ox
O
O
O
|
xx
O
x
x
xx
x
x
x
|
xx
O
x
x
Ox
O
O
O
|
xx
O
O
O
Ox
O
O
O
|
xO
O
O
O
Ox
O
O
O
|
Ox
O
O
O
Ox
O
O
O
|
| Символи у лівому стовпці позначають дірки на лицевому боці сопілки.
Символи у правому стовпці позначають дірки на тильному боці сопілки, ці дірки закриваються великими пальцями.
Символ "х" позначає закриту дірку, "О" – відкриту. |
На діаграмі видно, що винятком є ноти соль#. У діапазоні сопілки їх є дві, і кожна з них береться по-іншому. Ще одною особливістю є ноти СОЛЬ другої октави, і МІ третьої – вони беруться так само, як і нота до, різниця лише у тому, як сильно дути. Слід також зауважити, що нота СОЛЬ другої октави може братися (і найчастіше береться) так само як і соль першої октави.
Приклади гам
до-мажор (до, ре, мі, фа, соль, ля, сі, ДО, сі, ля, соль, фа, мі, ре, до):
фа-мажор (ФА, мі, ре, до, сі, ля, соль, фа):
Спробуйте повільно зіграти кожну з наведених гам. Пробуйте це робити до того часу, поки не відшліфуєте звучання кожної ноти.
Поки не вдається чисто виграти всі звуки гами, не варто збільшувати темпу вправи.
Коли Вам вдасться програти її в обох напрямах (вверх і вниз) в однаковому (середньо швидкому – приблизно 4–5 звуків за секунду) темпі і всі звуки будуть звучати чисто і правильно, вважайте що Ваші пальці заслуговують похвали :)
Звичайно, різних вправ існує значно більше. Крім наведених прикладів, існують хроматичні та ламані гами, гами в різних ладах і тональностях, кілька видів арпеджіо тощо. Такі вправи, мабуть, можна знайти у будь-якому самовчителі, не обов'язково навіть "сопілковому", тому не буду тут на них детальніше зупинятися.
Думаю, на ці вправи не повинно піти багато часу і зусиль. Проте можна не сумніватися, що вони значно полегшать Вам життя на етапі вивчення навіть найпростіших мелодій.
Якщо Ви вважаєте, що перший крок зроблений, сміливо відкривайте ноти файних українських пісеньок або пробуйте підібрати щось самі – саме тепер Вам знадобиться третя складова техніки гри... Якщо нот мелодії, яку Ви вподобали, знайти не вдається, замовляйте їх на сайті клубу ШУП www.pisni.org.ua – тут знадеться людина, яка зможе Вам допомогти.
Бажаю успіхів у ступанні перших кроків разом із Вашою сопілкою :)
|
